Справа № 183/5212/24
№ 1-кп/183/1528/24
07 листопада 2024 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 05.03.2024 року до ЄРДР за № 12024041350000314, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою, обґрунтувавши тим, що 25 березня 2024 року ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», придбав через телеграм-канал з метою подальшого збуту та зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он) масою 0,0572 г, що в перерахунку на суху речовину становить 0,0365 г.
25 березня 2024 року приблизно о 12.40 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про заборону обігу особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, незаконно збув ОСОБА_6 , реальні анкетні дані якого змінені, один паперовий згорток із кристалічною речовиною білого кольору масою 0,0572 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,0365 г, за що отримав від останнього 300 гривень. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини.
26 березня 2024 року приблизно о 15.00 годині у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту за місцем свого мешкання в порушення встановленого законом порядку їх обігу.
26 березня 2024 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», реалізуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно придбав без мети збуту через телеграм-канал речовину масою 0,9965 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), масою в перерахунку на висушену речовину 0,6107 г, а також порошкоподібну речовину білого кольору масою 0,5025 г, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою в перерахунку на висушену речовину 0,2443 г.
Цього ж дня ОСОБА_3 маючи умисел на незаконне зберігання без мети збуту придбаних психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини, переніс сліп-пакети з амфетаміном та PVP до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав незаконно їх зберігати без мети подальшого збуту, для власного вживання.
26 березня 2024 року, у невстановлений у ході досудового розслідування час, однак не пізніше 18.30 години, ОСОБА_3 узяв сліп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору масою близько 0,9965 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою в перерахунку на висушену речовину 0,6107 г, а також сліп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору масою 0,5025 г, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою в перерахунку на висушену речовину 0,2443 г, які раніше незаконно придбав, поклав їх до своєї сумки та незаконно зберігав їх при собі без мети збуту.
26 березня 2024 року, в період часу з 18.30 години до 19.43 години, за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду проведено обшук, під час якого було проведено особистий обшук ОСОБА_3 , в ході якого у сумці при ньому виявлено та вилучено:
-сліп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, масою близько 0,9965 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою в перерахунку на висушену речовину 0,6107 г;
-сліп-пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору масою близько 0,5025 г, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою в перерахунку на висушену речовину 0,2443 г;
які ОСОБА_3 раніше незаконно придбав та зберігав без метою збуту.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні без мети збуту психотропної речовини.
Достатність доказів для підозри та обвинувачення ОСОБА_3 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 04 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 06 березня 2024 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 від 06 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06 березня 2024 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 06 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 08 березня 2024 року, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6 від 08 березня 2024 року, протоколом огляду предмета, а саме грошових коштів від 25 березня 2024 року, протоколом огляду предмета, а саме паперового згортку з кристалічною речовиною білого кольору від 25 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 25 березня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 25 березня 2024 року, висновком експерта №СЕ-19/104-24/13034-НЗПРАП від 26 березня 2024 року, протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 26 березня 2024 року, протоколом затримання ОСОБА_3 від 26 березня 2024 року, висновками удових експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу та не зменшились на теперішній час.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів суду, що перешкоджатиме судовому розгляду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які мешкають в одному місті із ОСОБА_3 , та які ще не допитані безпосередньо судом в ході судового розгляду. Так, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, останній, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , який обвинувачується у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини, перебуваючи на волі, може продовжити вказану злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення у тому числі й продовжити здійснювати збут особливо небезпечних психотропних речовин.
Застосування до ОСОБА_3 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому обвинувачується останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, наявність у ній реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
На підставі викладеного з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Захисник ОСОБА_5 просила відмовити в задоволені клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, оскільки ризики, наведені прокурором, не обґрунтовані.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаних злочинів вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, на даний час підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Все наведене раніше, на думку суду, неодмінно свідчить про наявність підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме те, що у відношенні ОСОБА_3 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінальних правопорушень та наявні достатні підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику.
Слід зауважити, що національне законодавство України та практика Європейського суду з прав людини неодноразово зазначали, що запобіжний захід є лише заходом забезпечення кримінального провадження та не має бути вже визначеною мірою покарання у кримінальному провадженні.
Так, п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» визначає, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику.
Прокурором в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу обґрунтовується лише наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи таке обґрунтування прокурора, суд вважає, що практика Європейського Суду з прав людини в повній мірі заперечує таке обґрунтування. Тому суд вважає, що до ОСОБА_3 повинно бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При розгляді питання відносно ОСОБА_3 , суд враховує те, що справа слухається тривалий час; останній являється особою, яка під час скоєння кримінальних правопорушень, не судимою; має на утриманні малолітню дитину, з місця проживання характеризується позитивно, раніше працював та має позитивну характеристику з місця роботи, має хвору матір пенсійного віку.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків. Суд також враховує обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , тому вважає, що до ОСОБА_3 повинно бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово.
Крім того, суд вважає, що на ОСОБА_3 повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпропетровськ, громадянину України, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, строком до 31 грудня 2024 року включно.
Покласти на ОСОБА_3 строком на два місяці наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця фактичного проживання, тобто: АДРЕСА_1 , без дозволу суду цілодобово щодня.
Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебуває під домашнім арештом, покласти на прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який підтримує обвинувачення в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1