Справа № 182/5469/24
Провадження № 1-кп/0182/1135/2024
20.11.2024 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2024 за № 12024041340001108 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Східне Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, із середньою спеціальною освітою, не одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Обвинувачений ОСОБА_3 15.06.2024 близько 15:00 год. проходив повз спортивну лодочну базу «Квінта», розташовану по АДРЕСА_2 , де побачив вибиті вікна у будівлі та пошкоджений паркан, в цей час в нього виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 під час дії Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в той же день близько 15:05 год., скориставшись тим, що поруч нікого немає і за його діями ніхто не спостерігає, через пошкоджений паркан проник на територію спортивної лодочної бази «Квінта», розташованої за вищевказаною адресою, пройшов до будівлі. розташованої на вказаній території та через розбите вікно проник до середини будівлі, що є сховищем, звідки, умисно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконно збагачення, викрав лодочний мотор «Ветерок 12», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 3187 від 09.09.2024 становить 4 600 грн. та лодочний мотор «Зіф 5», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 3187 від 09.09.2024 визначити не надалося за можливе, які належать ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_3 своїми протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 4 600 грн.
Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення /злочин/, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Позиція обвинуваченого
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав у повному обсязі та суду показав, що 15.06.2024 він йшов по АДРЕСА_1 . Проходив по вулиці з метою зібрати метал. Проходячи мимо бази, побачив, що секції паркану лежать на землі після обстрілів. Потім побачив, що і вікна у приміщенні всі вибиті після обстрілу. Зайшов на територію бази та проник через вікно розбите до будівлі. У приміщенні будівлі побачив 2 мотори. Виніс вказані мотори за територію. Зателефонував до свого знайомого ОСОБА_8 і попросив його допомогти перевезти їх. ОСОБА_9 приїхав, вони завантажили мотори до нього у автомобіль. Він на той час жив у сестри і везти до неї мотори не захотів, а тому попросив ОСОБА_8 , щоб той залишив мотори тимчасово у себе. ОСОБА_9 погодився. А вечором приїхали співробітники поліції і все вилучили. У скоєному розкаюється. Запевнив, що більше такого робити не буде. Просить не позбавляти його волі, зробив належні висновки.
Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, надав заяву, відповідно до якої просить суд провести судовий розгляд справи без його участі. Цивільний позов заявляти не буде, так як викрадене йому повернено. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду. Інших заяв та клопотань не має. Зі змістом ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлений, будь-яких інших доказів, окрім тих які є у кримінальному провадженні не має. Не заперечує, щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку. Позбавлення права можливості оскарження вироку в частині не досліджених доказів, розуміє і згодний з цим.
Оцінка суду
У зв'язку з визнанням вини, оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, інші докази у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. При цьому судом було роз'яснено, що в цьому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини, які не досліджувалися, в апеляційному порядку.
Враховуючи показання обвинуваченого та письмову заяву потерпілого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає, що дії ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.
Призначення покарання
При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України).
Також суд враховує обставини справи та особу винного.
Так, ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості (а.п. 54). Має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно (а.п. 55). Офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.п. 53).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України) та визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).
При цьому, судом враховується, що щире каяття ОСОБА_3 проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить і бажає виправитись.
Відшкодування шкоди, а саме вилучення викраденого майна та передачу його потерпілому, пом'якшуючою обставиною суд не визнає, оскільки воно фактично відбулося без участі обвинуваченого, а завдяки діям співробітників поліції.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Разом з тим, зваживши на обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, відсутність претензій матеріального характеру від потерпілого, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, тому вважає можливим застосувати щодо нього ч. 1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов'язки, передбачені п. 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Вирішення питання про запобіжний захід
У даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирішення питання про долю речових доказів
Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Речові докази:
- лодочний мотор «Ветерок 12» та лодочний мотор «Зіф 5», що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити останньому.
Вирішення питання про процесуальні витрати
Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи № 3187 від 09.09.2024, згідно довідки в сумі 500 грн. 00 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п. 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази:
- лодочний мотор «Ветерок 12» та лодочний мотор «Зіф 5», що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити останньому.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у суді.
Суддя: ОСОБА_1