Справа № 204/12068/22
Провадження № 1-кп/204/312/24
19 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з приміщення залу судових засідань кримінальне провадження № 12022041680000661, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сватове Луганської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сватове Луганської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор подала до суду клопотання про продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Клопотання прокурора обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого, у разі доведення їх винуватості в суді, їм загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна. Обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований у м. Сватове Луганської області, яке на даний час знаходиться в окупації РФ, обвинувачений ОСОБА_7 постійного місця мешкання не має. Після вчинення кримінального правопорушення обвинувачені виїхали до іншої області з метою переховування від органів досудового розслідування. Усвідомлюючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченим, у разі визнання винуватими, останні можуть чинити незаконний вплив та тиск на свідків. Обвинувачені не мають достатнього джерела доходу, офіційного місця роботи, що в сукупності з тим, що ОСОБА_7 є раніше судимим може спричинити вчинення останніми інших корисливих кримінальних правопорушень задля забезпечення життєдіяльності. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
У судовому засіданні прокурор підтримала подані нею клопотання та просила їх задовольнити.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотань прокурора заперечував у повному обсязі, зазначивши, про їх необгрунтованість. Ризики щодо впливу на свідків та потерпілих є перебільшеними. Просив обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачені - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 думку захисника підтримали.
Вивчивши подані прокурором клопотання, вислухавши позиції учасників судового розгляду, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до: раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд зазначає, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Розглядаючи подані прокурором клопотання суд вважає, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наразі не зменшились та продовжують існувати.
Так, ризик переховування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміновані їм кримінальні правопорушення, а саме, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за яке, у разі визнання їх винними, обвинуваченим загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, а ОСОБА_6 у разі доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Наведені обставини свідчать про продовження існування вказаного ризику, а у співставленні можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі свідчить, що ймовірність вказаного ризику залишається. Крім того, при оцінці ризику переховування обвинувачених, суд враховує, що обвинувачені неодружені, утриманців не мають, не працевлаштовані, отже офіційного джерела доходу не мають, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, таким чином обвинувачені характеризуються відсутністю стійних соціальних зв'язків та міцних стримуючих факторів, отже є підстави вважати, що під загрозою можливого застосування покарання за скоєне, у разі визнання винуватими у вчиненні злочину, а також враховуючи відсутність міцних соціальних зв'язків, обвинувачені можуть переховуватися від суду. Також суд враховує, що на території України діє воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку. Таким чином, існування ризику переховування доведено, з плином часу даний ризик не зменшився.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що хоча на даній стадії судового розгляду потерпілі та свідки допитані, однак існує велика імовірність того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені, можуть незаконно впливати на вказаних осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, при цьому можуть намагатись здійснювати незаконний вплив на них, з метою схилити їх до зміни раніше наданих показань у кримінальному провадженні, для спростовування їх винуватість за пред'явленим обвинуваченням. При цьому, також слід зазначити, що у даному судовому засіданні захисником обвинувачених подано клопотання про повторний допит свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у задоволенні якого судом відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Щодо продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що оскільки в обвинувачених відсутнє законне джерело доходу, яке здатне забезпечити рівень їх життя, наявна схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на судимість ОСОБА_6 за вчинення умисного злочину, на даний час не зменшився ризик продовження обвинуваченими вчинення кримінальних правопорушень.
Відтак, суд дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. При цьому, продовження обвинуваченим строку тримання під вартою не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує дотримання балансу між можливими наслідками звільнення обвинувачених та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, суд вважає, що за встановлених обставин, необхідним є продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, оскільки з урахуванням зазначених вище обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ними позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Зокрема, домашній арешт, не перешкоджатиме доступ обвинувачених до технічних пристроїв та можливість спілкування з іншими особами, що також може перешкоджати виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. При цьому, клопотання сторони захисту про застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованим, зводиться до заперечення встановлених та існуючих у даному кримінальному провадженні ризиків. У судовому засідання не встановлено обставин, які б унеможливлювали тримання обвинувачених під вартою. За таких обставин суд вважає, що більш м'який запобіжний захід станом на дату розгляду клопотання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження. При цьому, перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на свободі суперечитиме інтересам суспільства, що і є підставою для продовження їм раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченим діяння, відсутність постійного місця мешкання, інформації про працевлаштування, суд вважає, що належна процесуальна поведінка обвинувачених може бути забезпечена лише шляхом застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369-372, 376, 392-393 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - задовольнити.
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 січня 2025 року, включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 січня 2025 року, включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, а саме на домашній арешт в нічний час доби - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 22.11.2024 року.
Суддя ОСОБА_1