Справа № 201/12801/24
Провадження № 2-а/201/134/2024
Іменем України
21 листопада 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся д суду із позовом до поліцейського 1-го взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕНА № 1472626 від 19.02.2024р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Ухвалою судді від 15.10.2024 позовну заяву залишено без руху та наданий позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 152 - 153).
23.10.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви, надав уточнену позовну заяву, пред'явивши вимоги до Департамента патрульної поліції Національної поліції України (а.с. 55 - 65).
Ухвалою судді від 24.10.2024 відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, 257, 268, 286 КАС України (а.с. 66).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.02.2024 поліцейським 1-го взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Мунтяном Д.А. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення вимог п. 2.9.в Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом з номерним знаком, який закритий іншими предметами), з якою позивач не погоджується, відповідальність за яке передбачено за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Інспектор не робив замірів відстані, за якою номерний знак не можливо ідентифікувати. Крім того, позивачеві не було узято до уваги пояснення позивача, не роз'яснені його права, проігнороване клопотання про залучення захисника.
На підставі вказаного, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 1472626 від 19.02.2024. Провадження у справі закрити.
На адресу відповідача судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів (а.с. 67, 68).
Від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Марченка А.О. (діє на підставі довіреності від 08.01.2024 - а.с. 86) 14.11.2024 надійшов відзив з доданими до нього доказами (а.с. 84 - 88), в якому відповідач не погодився із доводами позивача про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначив, що дійсно 19.02.2024 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мунтяном Д.А. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., в якій зазначено про те, що останній керував транспортним засобом NISSAN SENTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпро, по просп. Героїв, в районі будинку 1, з закритим номерним знаком сторонніми предметами, чим порушив п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху України.
Вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення но справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХШ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати м неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає: вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Даний пункт Правил дорожнього руху є спрощеним варіантом ст. 37 Закону України «Про дорожній рух». Водієві забороняється керувати транспортним засобом, якщо він не зареєстрований (не перереєстрований), ідентифікаційні номери складових частин якого не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які прикріплені у призначених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, перевернуті або не освітлені, а також транспортними засобами, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством; без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Працівники органів ї підрозділів Національної поліції з 08.08.2015р. наділені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VIII від 14.07.2015р. правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення.
Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за вчинення якого передбачено адміністративну відповідальність, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім, було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України: «Про Національну поліцію» та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог ПДР України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на відеореєстратор поліцейського службового автомобіля.
Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також надав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропущенням строк на звернення до суду із даним позовом (а.с. 83).
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.
Вирішуючи клопотання позивача про витребування зі служби «102» інформації про заяви від 19.02.2024, витребування з «гарячої лінії» патрульної поліції України інших заяв про можливі фальсифікації відмови та ненадання постанови, виклик інспектора поліції для надання пояснень та відеозапису розмови з боді-камер, суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Разом із тим, позивачем не зазначено у якого органу слід витребувати ці докази, які саме, не обґрунтовано які аргументи, які він може спростувати чи підтвердити, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.20 ч.1 ст.4, ч.2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.
З огляду на вказане, суд відхиляє клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як видно із матеріалів справи, позивач отримав оскаржувану постанову на підставі його запиту до УПП в Дніпропетровській області разом із листом Управління від 29.08.2024 № К-1414/41/19/03-2024 (а.с. 31-32), отримав її 03.09.2024 (а.с. 22) тому звернувся до суду після її фактичного отримання.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.
Як вино із матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.02.2024 серії № ЕНА № 1472626, інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мунтяна Д.А., позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та те, що він керував транспортним засобом «Nissan Sentra», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпро, по просп. Героїв, в районі будинку 1, з закритим номерним знаком сторонніми предметами, чим порушив п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України (а.с. 19).
У постанові не зазначено, яким технічним засобом зафіксовано правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення не надано належних доказів.
Відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками закритими в будь-який спосіб, в тому числі і прозорими предметами, що не пов'язується з умовою розпізнавання такого знаку з відстані 20 метрів.
У спірному випадку відповідачем не доведено факту, що номерний знак автомобіля позивача не можливо ідентифікувати на відстані 20 метрів. На оглянутому судом відео знак видно чітко, відповідних замірів відстані на які ідентифікується або не ідентифікується знак інспектор поліції не робив.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутня достатня доказова база щодо вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову.
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує прийняте відповідачем рішення, що виражене у фірмі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, суд, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справах про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення підлягає закриттю.
Згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради понесені позивачем ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (а.с. 1), що є мінімальною ставкою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 245, 286 КАС України, суддя,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1472626 від 19 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департамента патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.С. Наумова