Справа №173/1936/24
Провадження №2/173/761/2024
19 листопада 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна і приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
17.06.2024 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна і приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи на 19.1.2024 року.
26.07.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 55291 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 46 580 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 25.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. на підставі виконавчого напису № 55291, виданого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., було відкрито виконавче провадження № 66589871. Про дане провадження вона дізналася з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення, була спірною. Виконавчий напис вчинений із грубим порушенням вчинення виконавчих написів нотаріусами, та у зв'язку з тим, що в оскаржуваних виконавчих написах відсутня інформація щодо безспірності стягненої заборгованості, що й стало підставою звернення до суду.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки товариством були надані нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, що підтверджують безспірність суми заборгованості. Таким чином твердження позивача про те, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства не відповідає дійсності, є необґрунтованим та безпідставним.
Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, письмові пояснення суду не надали.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 55291 за кредитним договором № 3142236 від 02.11.2020 року, укладеним між позивачем та відповідачем.
Згідно вказаного виконавчого напису нотаріуса стягнено з позивача на користь відповідача грошові кошти за період з 26.12.2020 року по 31.03.2021 року у розмірі 46 580.00 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 15 000.00 грн. заборгованості за процентами - 30 780.00 грн., а також 800.00 грн., - плата за вчинення виконавчого напису, що підтверджується копією виконавчого напису.
На підставі виконавчого напису, що оспорюються, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. відкрито виконавче провадження № 66589871, що підтверджується копією Постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що він вчинені без достатньої правової підстави та без перевірки безспірності вимоги, оскільки заборгованість, яка зазначена у виконавчому напису, на момент його вчинення була спірною.
Враховуючи доводи позивача, обраний ним спосіб захисту та правові підстави поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 11 червня 2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 11.06.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів позивач мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчих написах, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлень - вимог про наявність такої заборгованості, та що ці повідомлення - вимоги, з підтвердженням їх отримання боржником, були надане нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що нотаріусу для вчинення виконавчих написів були надані всі необхідні документи для їх вчинення та розрахунки заборгованості позивача перед банком. Але суду не надано доказів того, що позивач своєчасно повідомлявся про наявність у нього заборгованості, що такі повідомлення банку він отримав, тобто, що позивач був обізнаний із наявними у нього сумами заборгованості, та ніяких дій щодо їх погашення чи оспорення не вчинив. Таким чином відповідач не надав суду належних доказів, що ним були подані нотаріусу всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості позивача за укладеним кредитним договором та стягнення заборгованості проведене у спосіб, передбачений умовами укладеного кредитного договору.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.
Вирішуючи питання про відшкодування понесених судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 1 816.80 грн., з яких 1211.20 грн. судовий збір за подання позовної заяви, та 605.60 грн., за подання заяви про забезпечення позову, поданої до подачі позову до суду, оскільки судом ухвалене рішення про задоволення позовних вимог за позовом та за заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат за надання правової допомоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1,2. 3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ч.1,2. 3, 4 , 5 ст. 137 ЦПК України - Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховується, що справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи. Матеріали цивільної справи містять копію Договору № 23/1 від 20.05.2024 про надання адвокатських послуг, укладений між адвокатським об'єднанням «Захист» і Плешою А.О., Акт про прийняття-передачу правових послуг від 10.06.2024 року, рахунок № 1 від 20.05.2024 року, платіжні інструкції №№ 0.0.3657141256.1 та 0.0.3683960635.1 від 15.05.2024 про оплату гонорару на загальну суму 5 000 грн.
Також суд враховує, що спір між сторонами стосується немайнових правовідносин. Справа не складає значного публічного інтересу, і не є складною.
Судом враховується, що справа розглядалась протягом не значного періоду часу. Також судом враховується, що справа розглядалась без виклику учасників розгляду справи.
З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 2 500.00 (дві тисячі п'ятсот) грн., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги. В іншій частині судові витрати за надання правової допомоги покласти на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна і приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною (юридична адреса: АДРЕСА_1 ), зареєстрований в реєстрі за номером 55291, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (юридична адреса: 03062, просп. Берестейський, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230) заборгованості за кредитним договором № 3142236 від 02.11.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» в загальній сумі 46 580 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 15 000 грн. заборгованості за процентами - 30 780 грн., а також 800.00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (юридична адреса: 03062, просп. Берестейський, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та 2 500.00 (дві тисячі п'ятсот) грн., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги. В іншій частині понесені судові витрати за надання правової допомоги покласти на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 19.11.2024 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 22.11.2024 року
Дата набрання законної сили: 20.12.2024 року