Справа № 503/1830/24
Провадження № 2/503/525/24
21 листопада 2024 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюка Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживача та визнання недійсними умов кредитного договору,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пушкарьов О.О., звернулася до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживача та визнання недійсними умов кредитного договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №1119-1697 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого позивачці був встановлений кредитний ліміт в сумі 17800 грн строком на 300 календарних днів. Відповідно до п.4.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3.00 % за кожен день користування кредитом. У відповідності до п. 4.9. Договору, реальна річна процента ставка на дату укладення цього Договору складає 756335,00 %. Відповідно до п.10.1 Договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.10.2 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти за користування Кредитом за наступною ставкою: пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця; знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позивачка вважає зазначені умови несправедливими відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та просить визнати недійсними умови п. 2.3. в частині нарахування відсотків в розмірі 8030,00 грн., п.4.6., 4.9., 4.10., 5.3.3., 6.5., 8.2., 8.3., 10.1. Договору про відкриття кредитної лінії №1119-1697 від 28.11.2022 року.
Ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив на позов. Позивачу роз'яснено право у 5 денний строк з дня одержання відзиву на позов подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповіді на відзив. Копію ухвали надіслано сторонам.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема відповідач вказав у відзиві, що сторони при укладенні договору досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а оспорювані позивачкою умови договору позики не суперечать нормам чинного законодавства України та погоджені сторонами договору. Відповідач також зазначив, що позивачка не скористалась своїм правом, передбаченим ст.15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовилась від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів з дня його укладення.
Позивачка не скористалася своїм правом, відповідь на відзив не подала.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.11.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1119-1697, за яким ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало позивачці кредит на умовах, передбачених кредитним договором, а позивачка зобов'язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші обов'язкові платежі згідно договору.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 202 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини, тобто дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 11, 13 ч. 3 ст. 18 Закону).
Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. (ч.ч. 1,2 ст.1056-1 ЦК України).
З матеріалів справи встановлено, що розмір кредиту складає 17800 грн, базовий період сплати відсотків складає 18 календарних днів з дня надання Кредиту, строк кредитування, тобто строк на який надається кредит - 300 календарних днів.
Згідно з п. 4.3 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. При цьому визначено, що процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Пунктом 4.6. договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою).
Згідно п.4.9, реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 756335,00%.
Відповідно до п. 4.10. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 178000,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 160200 грн.
Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.10.2 договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти за користування кредитом за наступною ставкою: знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Відповідно до п. 8.2. договору, у разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 (два) проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
За умовою пункту 8.3. договору, у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми Кредиту. Сукупна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, не може перевищувати половини Кредиту (50% суми Кредиту), одержаного Позичальником за цим Договором.
Отже, спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. В умовах договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування, зокрема зазначено: сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку, штрафні санкції.
Пунктом 11.3. Договору Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Відтак, позивачкою не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.
Отже, позивачка на момент укладення договору була ознайомлена з усіма умовами договору, розуміла їх зміст, не заявляла додаткових вимог щодо них, що свідчить про її згоду з умовами спірного договору. Тобто, позивачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору чи наявність положень, які б вводили позивачку в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання. Оспорювані позивачкою умови договору не суперечать нормам чинного законодавства, а також були погоджені сторонами. Також, умови договору не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а сам договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ч. 2 ст. 639 ЦК України. Крім того, суду не надано доказів, що відповідач покладає на позивачку обов'язок сплачувати борг в більшому розмірі, ніж передбачено Договором.
Оскільки сума кредиту є незначною і відповідно позивачка, детально ознайомившись з умовами договору, мала змогу зрозуміти, що розмір відсотків на пряму буде залежати від строку за який вона поверне кредит, підстави визнавати несправедливими умови договору у суду відсутні.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивачки про порушення положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними окремих умов спірного кредитного договору.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживача та визнання недійсними умов кредитного договору відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк