Справа № 641/6317/20
Провадження № 1-кс/553/97/2024
Іменем України
19.11.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ленінського районного суду міста Полтави заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
04.11.2024 до Ленінського районного суду міста Полтави надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_5 , яка оголошена в судовому засідання 04.11.2024, про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Заява була оголошена обвинуваченим ОСОБА_5 в судовому засідання 04.11.2024 під час розгляду кримінального провадженні № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та зафіксована в журналі судового засідання і відповідно міститься на технічному записі судового засідання. Так, під час судового засідання, яке відбулося 04.11.2024, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що головуючий по справі - суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 грубо порушує його права, не надала права висловити свою думку з приводу заявленого клопотання, що викликає сумнів у її неупередженості.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Ленінського районного суду міста Полтави від 04.11.2024 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
18.11.2024 від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави в яких він вказав, що під час підготовчого судового засідання 04.11.2024 обвинуваченим ОСОБА_5 подано усну заяву про відвід судді ОСОБА_7 . Сторона захисту під час заявленого відводу судді, не повідомила та не надала жодних доказів наявності обставин, зазначених у статтях 75, 76 КПК України, обґрунтовуючи заяву про відвід, тим що сторона захисту не згодна з рішенням суду за результатами розгляду клопотання про закриття справи. Постановлення суддею судових рішень та вчинення ним процесуальних дій, а також незгода з рішеннями чи діями, учасників процесу не є підставою для відводу судді, не свідчить про надання безпідставних переваг окремим учасникам процесу та можуть бути предметом оскарження у передбаченому законом порядку. Зазначена позиція відповідає роз'ясненням, наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади». З часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_5 , систематично зловживав своїми процесуальними правами, в тому числі необґрунтовано заявляв відводи слідчим суддям, суддям, не з'являвся у судові засідання. 11 березня 2020 року слідчим, за погодженням з виконувачем обов'язків Генерального прокурора, до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 7 місяців, тобто до 18 серпня 2020 року. Під час розгляду вказаного клопотання підозрюваний ОСОБА_5 , зловживаючи своїми процесуальними правами, намагаючись домогтися штучного спливу строків досудового розслідування та унеможливлення їх продовження слідчим суддею, безпідставно та необґрунтовано заявив відвід слідчому судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 , в задоволенні якого 17.03.2020 слідчим суддею ОСОБА_9 відмовлено. Саме така зловмисна поведінка підозрюваного та його захисників унеможливили вчасний судовий розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Вказані дії обвинуваченого і його захисту були вчинені з метою недопущення всебічного, повного та неупередженого проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження в розумні строки і встановлення істини у справі. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 та його захисники у період з 17.03.2020 по 22.05.2020 до ознайомлення із матеріалами кримінального провадження не приступали, про причини неявки чи відмову від реалізації свого права сторону обвинувачення не повідомляли слідчий, за погодженням з прокурором, 22.05.2020 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 та його захисникам. 04.06.2020, захисником ОСОБА_10 безпідставно подано заяву про відвід судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 у зв'язку із нібито наявністю обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а саме недотримання строків розгляду клопотання слідчого про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_12 від 05.06.2020 зазначену заяву залишено без задоволення. В цій ухвалі зазначено, що заява містила суб'єктивні припущення сторони захисту зведені до незгоди з прийнятим слідчим суддею рішенням та свідчить про намагання затягнути процес розгляду клопотання слідчого про встановлення стороні захисту строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. У судове засідання сторона захисту не з'явилася. Також ухвалою судді Червонозаводського суду м. Харкова від 16.02.2021 у справі №641/6317/20, залишено без розгляду заяву сторони захисту від 12.02.2021 про відвід судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, який розглядав його заяву від 05.02.2021 про відвід судді того ж суду у кримінальному провадженні № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Так, в ухвалі зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду. Тому заявлення судді відводу розцінюється як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження. Також ухвалою судді Червонозаводського суду м. Харкова від 26.03.2021 відмолено в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід головуючого - судді ОСОБА_13 у межах кримінального провадження № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, під час підготовчого судового засідання 04.07.2024 року обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до суду із усною заявою про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 , який мотивував тим, що суддя задовольнила незаконне, необґрунтоване клопотання прокурора про застосування приводу обвинуваченого. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 12.07.2024 у задоволенні усної заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді відмовлено. Наведені обставини, вказують на те, що повторно заявлений обвинуваченим ОСОБА_5 відвід має ознаки зловживання правом сторони захисту на відвід з метою затягування кримінального провадження. Враховуючи, що наведена обвинуваченим ОСОБА_5 заява про відвід судді належним чином не вмотивована та стороною захисту не надано жодних доказів наявності обставин передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України, які в дійсності викликали б сумнів у неупередженості судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 , просив у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 відмовити.
В судовому засіданні представник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заяву підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого посилаючись на відсутність обставин для відводу судді, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що заява обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді не вмотивована, відсутні підстави для відводу судді, які визначені ст.ст. 75, 76 КПК України. Також вказав, що під час досудового розслідування та підготовчого судового засідання ОСОБА_5 неодноразово заявлялися відводи, що свідчить про затягування ним розгляду кримінального провадження та зловживання процесуальними правами.
Заявник будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_7 , якій заявлено відвід, для дачі пояснень у судове засідання не прибула.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 81 КПК України, не прибуття в судове засідання особи, якій заявлено відвід, не є перешкодою для його вирішення по суті.
З'ясувавши в судовому засідання позицію представника заявника, прокурорів, перевіривши доводи заяви та дослідивши (відтворивши) технічний запис судового засідання 04.11.2024 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України, суд приходить до наступних висновків.
Згідно положень ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні викладені у статтях 75 КПК України та їх перелік є вичерпним.
Так, нормами статті 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Підставою для відводу судді ОСОБА_7 заявником наголошено наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оскільки кримінальне процесуальне законодавство містить загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд в оцінці вмотивованості відводу звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 конвенції має визначатися згідно з (1) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справах Веттштайн проти Швейцарії та Білуха проти України).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді. А якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).
Окрім того, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Заявник вказував, що він вбачає упередженість судді, що виразилась в процесуальних діях суду по розгляду клопотань сторони захисту в судовому засіданні 04.11.2024.
З технічного запису судового засідання 04.11.2024 в справі № 641/6317/20, провадження № 1-кп/553/124/2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 ч. 3 ст. 368 КК України, вбачається, що в судовому засіданні 04.11.2024 було розглянуто клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження, з'ясовано думку учасників судового провадження, судом досліджено надані матеріали до клопотання та постановлено ухвалу за результатами розгляду клопотання. Також в судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про повернення обвинувального акту, під час розгляду якого захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про його заміну, при цьому під час з'ясування думки учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, обвинувачений вказав, що головуючий по справі - суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 грубо порушує його права, не надала права висловити свою думку з приводу заявленого клопотання, що викликає сумнів у її неупередженості.
Аналіз змісту доводів, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід, свідчить про його незгоду з процесуальними діями судді ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
При цьому, на переконання суду, обставин, які є підставою для відводу судді та передбачені ст. 75 КПК України, заявником не наведено, обґрунтованих та переконливих даних про існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості судді під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_7 за недоведеністю існування обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.75, 80, 81, 370, 372 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 , яка оголошена в судовому засідання 04.11.2024, про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62020000000000018 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 21.11.2024.
Суддя: ОСОБА_1