21 листопада 2024 року
м. Київ
справа №160/8284/23
адміністративне провадження №К/990/41902/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Уханенка С.А., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15 березня 2023 року у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05 жовтня 2004 року по 22 серпня 2006 року головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;
- зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 05 жовтня 2004 року по 22 серпня 2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратури повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2023 року щодо зарахування періоду з 05 жовтня 2004 року по 22 серпня 2006 року роботи юрисконсультом Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15 березня 2023 року у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05 жовтня 2004 року по 22 серпня 2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років. Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2023 року щодо зарахування періоду з 05 жовтня 2004 по 22 серпня 2006 року на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років з 20 квітня 2022 року.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23 повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
01 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла повторна через підсистему "Електронний Суд" касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) у взаємозв'язку з положеннями підпункту 9 пункту 6 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 (далі - Порядок №1090).
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 05 жовтня 2004 року по 22 серпня 2006 року до стажу державної служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.
При цьому, як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій урахували висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №380/13406/21 щодо застосування положень частини сьомої статті 81 Закону №1697-VII у взаємозв'язку з положеннями підпункту 9 пункту 6 Порядку №1090 у правовідносинах, пов'язаних з обчисленням стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
С.А. Уханенко
О.А. Губська ,
Судді Верховного Суду