Ухвала від 21.11.2024 по справі 160/15485/22

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/15485/22

адміністративне провадження № К/990/4834/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі № 160/15485/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року

Встановив

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задоволено.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року в адміністративній справі № 160/15485/22 скасовано.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року залишено в силі.

19 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення.

Представник позивача зазначає, що постанова Верховного Суду від 13 листопада 2024 року є незрозумілою через те, що в розділі постанови «Короткий зміст вимог касаційної скарги» зазначено: «Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав».

Розглянувши подану заяву, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що така не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження (частина третя статті 254 КАС України).

Наведені норми дають підстави вважати, що за роз'ясненням судового рішення, яке набрало законної сили, можуть звертатися учасники справи та/або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Отже, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги зрозумілості, чіткості, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті в судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни узгоджуються з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Дослідивши постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що її зміст викладений в спосіб, що відповідає критеріям зрозумілості.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що визначених у КАС України підстав для роз'яснення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року немає.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час касаційного перегляду адміністративної справи № 160/15485/22 Судом досліджено та враховано доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, який був поданий 24 квітня 2024 року представником ОСОБА_1 - Красюком Іваном Васильовичем .

Керуючись статтями 248, 254 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі № 160/15485/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Бучик А.І.

Стеценко С.Г.

Попередній документ
123213858
Наступний документ
123213860
Інформація про рішення:
№ рішення: 123213859
№ справи: 160/15485/22
Дата рішення: 21.11.2024
Дата публікації: 22.11.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у касаційній інстанції (13.11.2024)
Дата надходження: 06.10.2022
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії