21 листопада 2024 року
м. Київ
справа №160/1937/24
адміністративне провадження № К/990/40902/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року
у справі №160/1937/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення на службі, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 11 грудня 2023 року за №2220к про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Кам'янського РУП ГУНП в частині п. 3 у відношенні майора поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22 грудня 2023 року за №919 о/с по особовому складу, яким майора поліції ОСОБА_1 начальника відділу кримінальної поліції Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, звільнено зі служби з 22 грудня 2023 року;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22 грудня 2023 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22 грудня 2023 року в розмірі 34 106, 00 грн.;
- судові витрати по справі стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, позов задоволено в повному обсязі.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/1937/24 задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), понесені витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Доповнено резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 160/1937/24 абзацом наступного змісту:
«Рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22.12.2023 року та стягнення на користь майора поліції ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця підлягає негайному виконанню, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов'язкових платежів».
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року визнано неповажними, зазначені Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №160/1937/24 з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
До Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Так, в обґрунтування клопотання про поновлення строку, заявник повторно посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою при цьому вказує, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків. Проте, ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги. При цьому, як вказує відповідач, копію ухвали Верховного Суду від 21 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху скаржником не отримано.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів зазначає, що наведеним доводам вже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 05 листопада 2024 року.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 09 липня 2024 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено 12 липня 2023 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 12 серпня 2024 року (враховуючі вихідні дні), а скаргу подано вдруге 23 жовтня 2024 року.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №160/1937/24 (адміністративне провадження № № К/990/31146/24). Скаржнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 21 серпня 2024 року отримана скаржником - 21 серпня 2024 року о 20:56.
Верховний Суд звертає увагу скаржника. що частина 11 статті 251 КАС України встановлює, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно із частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує ЄСІТС.
Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Таким чином, ця норма визначає суб'єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов'язковою, до якого, серед інших, належить відповідач.
Частиною сьомою статті 18 КАС України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Довідки про доставку електронного листа є належним підтвердженням вручення учаснику копії судового рішення у розумінні статті 251 КАС України, а тому Верховний Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо неотримання ухвали Верховного Суду 21 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги.
Крім того, Суд звертає увагу, що 21 серпня 2024 року Верховний Суд також залишив без руху касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у цій же справі (адміністративне провадження №К/990/31148/24). На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником було усунуто недоліки, а Верховним Судом ухвалою від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження.
Оскільки, скаржником не було усунуто недоліки касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №160/1937/24 (адміністративне провадження № № К/990/31146/24), Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2024 року повернув касаційну скаргу скаржнику.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2024 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 17 вересня 2024 року о 20:55 та відповідно до абзацу другого частини шостої статті 251 КАС України вважається врученим 18 вересня 2024 року.
Крім того, копію ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2024 року вручено скаржнику 02 жовтня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З цією касаційною скаргою скаржник звернувся лише 23 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..
Суд звертає увагу, що метою обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, Суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» та повторного звернення. При цьому, як вже зазначалося вище, клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Так скаржником звертаючись з повторними касаційними скаргами неодноразово допускав значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та потворного звернення.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.
Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Так, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про воєнний стан" в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд враховуючи місцезнаходження відповідача звертає увагу, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку.
Разом з тим, повітряні тривоги та обстріли не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
3 огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, Суд не вбачає підстав для вирішення клопотань про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для усунення недоліків, в частині сплати судового збору.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити в задоволені клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №160/1937/24.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк О.В. Кашпур