Справа № 686/21763/23
Провадження № 1-кс/686/9968/24
20 листопада 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12023240000000147,
встановив:
19.11.2024 р. начальник відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 , після усунення недоліків, визначених в ухвалі слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.11.2024 р. та отриманої прокурором 18.11.2024 р., звернувся до слідчого судді із новим клопотанням про накладення арешту на майно, яке 13.11.2024 р., у ході проведення, у період часу з 08 год. 41 хв. по 09 год. 07 хв., обшуку в автомобілі марки та моделі «Volkswаgen Caddy», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , було тимчасово вилучено у ОСОБА_3 , зокрема, на належний БО «БФ» Київ-Майбутнє» автомобіль марки та моделі «Volkswаgen Caddy», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає. Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє належне обґрунтування, яке значення має майно, як речовий доказ та які обставини (з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню), за допомогою цього доказу, можливо довести у кримінальному провадженні №12023240000000147, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання речового доказу та передачу речових доказів на зберігання, в якій також відсутня належна аргументація щодо висвітлення ознак речового доказу, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речі вимогам ст.98 КПК України. Також, слідчий суддя звертає увагу й на ту обставину, що до клопотання не було долучено будь-яких матеріалів, на підтвердження факту використання, вилученого в ході обшуку, майна, саме при виконанні певною особою об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.1 ст.306, ч.4 ст.28, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.4 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, з метою підтвердження зазначеного прокурором факту про використання вилученого майна саме під час вчинення злочинів (як знаряддя кримінального правопорушення), натомість долучено документи, які підтверджують той факт, що саме ОСОБА_3 користувався транспортним засобом, на який просить накласти арешт прокурор, та здійснював на цьому транспортному засобі перевезення відра, портфеля, іграшкового автомобіля та коробок.
Крім того, з матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається необхідність проведення з вилученим майном конкретних слідчих дій, що виправдовувало б таке втручання в права та інтереси власника майна, як застосування арешту майна, потребами досудового розслідування. Будь-яких постанов про призначення у кримінальному провадженні експертиз (вид цих експертних досліджень прокурор не вказує), об'єктом дослідження яких має бути вилучений транспортний засіб, матеріали, поданого прокурором клопотання, не містять. Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, та не зазначено про те, яка є необхідність у встановлені заборон розпорядження та користування майном, на яке просить накласти арешт прокурор та яке, очевидно, не містить на собі слідів вчинення кримінального правопорушення.
До клопотання прокурором долучено лише 2 витягів з ЄРДР (на 35 арк.), повернуте прокурору клопотання від 14.11.2024 р., а також копії: 2 ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та про повернення клопотання про арешт прокурору, з супровідним листом (на 4 арк.); протоколу обшуку (на 5 арк.);акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (на 1 арк.); тимчасового реєстраційного талону (на 1 арк.); постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання (на 4 арк.); повідомлення ОСОБА_3 про підозру та протокол його допиту (на 9 арк.); 2 протоколів про результати візуального спостереження за особою та за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи (на 23 арк.), інших документів, у тому числі й тих, про які зазначено вище та якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять актуальних контактних даних особи, якій належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказану особу про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням наявних у вилученого предмету ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, з долученням документів, якими представник сторони обвинувачення має обґрунтовувати доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-
постановив:
Клопотання начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12023240000000147, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя