Провадження № 22-ц/803/8618/24 Справа № 215/2834/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/2834/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року, яке ухвалено суддеюДемиденком Ю.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 червня 2024 року, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (надалі - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ») про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 з 13.04.2017 працювала машиністом крана 3 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №4 ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».
На підставі наказу №3/36у від 05.04.2023, ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
При звільненні позивачці не була виплачена компенсація за невикористану основну відпустку за період роботи з 13.04.2022 по 05.04.2023 в сумі 15585,56 грн. та невиплачена заробітна плата в сумі 31560,23 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за компенсацію невикористаної основної відпустки та невиплаченої заробітної плати, з урахуванням податків та зборів, становить 44 106,61 грн.
Крім того, у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати при звільненні, позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 26 597,36 грн.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року задоволено клопотання позивачки про залучення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» про заміну первісного відповідача на належного відповідача.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» про залучення до участі у справі в якості належного відповідача ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» та визнання позовних вимог.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за компенсацію невикористаної основної відпустки за період роботи з 13.04.2022 по 05.04.2023 в сумі 15 585 грн. 56 коп., та невиплаченої заробітної плати в сумі 31 560 грн. 23 коп., з урахуванням податків та зборів стягнути загальну суму заборгованості відповідача за компенсацію невикористаної основної відпустки та невиплаченої заробітної плати в сумі 44 106 грн. 61 коп.
Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 19 777 грн. 42 коп.
Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. на користь держави.
Рішення допущено до негайного виконання в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з?ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не направив відповідачу ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, що є підставною для скасування рішення суду.
Наполягає на тому, що належним відповідачем по справі є саме роботодавець позивачки - ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», а стягнення заробітної плати з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є помилковою. Так, судом першої інстанції не було досліджено обставини створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» і не з?ясовано питання про те, чи прийняв останній на себе зобов?язання по виплаті нарахованої заробітної плати.
Зазначає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» створено шляхом виділу із ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», із передачею йому активів та пасивів за розподільчим балансом та забов?язання по заробітній платі не передавалися.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 13.04.2017 працювала на посаді машиніста крана 3 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №4 ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (а.с.4).
Наказом №3/36у від 05.04.2023 позивачку було звільнено за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).
Відповідно до розрахункового листка за квітень 2023 на час звільнення позивач мала невикористані дні відпустки, тобто мала право на компенсацію за невикористані дні відпустки, а також існувала заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати (а.с.3).
Відповідно до наказу ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» №3/36у від 05.04.2023, ОСОБА_1 передбачено компенсацію за невикористаних 19 календарних днів основної відпустки за період роботи з 13.04.2022 по 05.04.2023, компенсацію за невикористану додаткову відпустку 2 календарних дні за роботу у шкідливих та важких умовах праці за період роботи з 03.08.2022 по 05.04.2023, а також компенсацію за невикористану додаткову відпустку 10 календарних днів за 2023 рік працівникам, що мають дітей (а.с.6).
Згідно форми ОК-7 ОСОБА_1 , з моменту звільнення з роботи 05.04.2023, станом на 15.05.2023, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» заборгованість не сплачено (а.с.7-9).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.07.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (а.с.38-40).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», правонаступником якого є ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», у встановлені строки не виплачував заробітну плату, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на користь позивачки компенсацію невикористаної основної відпустки та невиплачену заробітну плати в сумі 44 106,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 777,42 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 4 ст. 4, 6, 7 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види щорічних відпусток, як основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 233 КЗпП України, в редакції станом на час звільнення позивачки, визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як встановлено судом та визнається сторонами, позивачка ОСОБА_1 у період 13.04.2022 по 05.04.2023 працювала на посаді машиніста крана 3 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №4 ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».
Відповідно до розрахункового листка за квітень 2023 року, на час звільнення позивачка мала невикористані дні відпустки, тобто мала право на компенсацію за невикористані дні відпустки, а також існувала заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати (а.с.3).
Відповідно до наказу ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» №3/36у від 05.04.2023, ОСОБА_1 передбачено компенсацію за невикористаних 19 календарних днів основної відпустки за період роботи з 13.04.2022 по 05.04.2023, компенсацію за невикористану додаткову відпустку 2 календарних дні за роботу у шкідливих та важких умовах праці за період роботи з 03.08.2022 по 05.04.2023, а також компенсацію за невикористану додаткову відпустку 10 календарних днів за 2023 рік працівникам, що мають дітей (а.с.6).
Згідно форми ОК-7 ОСОБА_1 , з моменту звільнення з роботи 05.04.2023, станом на 15.05.2023, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» заборгованість не сплачено (а.с.7-9), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення компенсації за невикористану основну відпустку та невиплачену заробітну плати у загальному розмірі 44 106,61 грн., який фактично не оспорюється у судовому порядку.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX від 01 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановлено судом, роботодавцем не проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а тому остання має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до п. 5 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати» основою для визначення загальної суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно із п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Так, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 681,98 грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення (05.04.2023) по день звернення до суду (15.05.2023) складає 19 777,42 грн, виходячи з наступного розрахунку: 681,98 грн.*29 днів.
Враховуючи, що судом було встановлено факт не проведення виплати всіх сум, що належать ОСОБА_1 при звільненні, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь позивачки середнього заробітку у розмірі 19 777,42 грн, який не оспорюється у судовому порядку.
Спір між сторонами виник з приводу покладення на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» обов?язку із виплати заборгованості по заробітній платі, як на правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» було утворено відповідно до рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 07 березня 2023 року та рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» від 11 квітня 2023 року, шляхом виділу з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» відповідно до розподільчого балансу останнього.
Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України).
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України).
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», яке є правонаступником ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».
При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», не перебуває в стані припинення.
Згідно рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 07 березня 2023 року, виділено з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» та передано останньому активи та пасиви, у вигляді частини майна ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», згідно розподільчого балансу.
Згідно рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» від 11 квітня 2023 року, останнє є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов?язкам ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», згідно розподільчого балансу від 11.04.2023 року, та несе субсидіарну відповідальність по обов?язкам ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» відповідно до ст. 109 ЦК України.
Оскільки, розподільчий баланс від 11.04.2023 року не містить відомостей щодо передачі ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» заборгованості ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» із заробітної плати перед працівниками, колегія суддів дійшла висновку, що, у даному випадку, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» має нести виключно субсидіарну відповідальність за невиплату заробітної плати позивачці ОСОБА_2 .
Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника.
Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності.
Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.
Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.
Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.
Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов'язанням або неотримання у розумний строк вимоги від основного боржника на пред?явлену вимогу, наділений правом пред'явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23») так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» та, станом на теперішній час, заборгованість із заробітної плати роботодавцем не виплачена.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Тобто, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» був зобов?язаний виплатити позивачці ОСОБА_1 всі суми саме 05 квітня 2023 року та до теперішнього часу розрахунку не провів, що свідчить про недотримання останнім не тільки рзумного строку щодо сплати заборгованості із заробітної плати, але й про грубе порушення норм трудового законодавства, у зв?язку з чим ОСОБА_1 має право на стягнення боргу з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з субсидіарного (додаткового) боржника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23».
Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем по справі є саме роботодавець позивачки - ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», а заміна його на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є помилковою.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшоа вірного висновку про стягнення з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану основну відпустку та невиплаченої заробітної плати у загальному розмірі 44 106,61 грн., а також середнього заробітку у розмірі 19 77742 грн.
До тверджень відповідача про те, що він не отримував позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, колегія суддів відноситься критично, адже, відповідач ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на належного ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», й у відповідному клопотанні наявне посилання на матеріали цивільного провадження у даній справі (а.с. 49-64).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Доводи ж апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не впливають на правильність висновків суду по суті спору, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: