Справа № 645/6144/24
Провадження № 1-кп/645/528/24
21 листопада 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , , за участю прокурора Слобідської окружної прокуратури м.Харкова - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12024220830000035 від 09.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, азербайджанець, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має неповнолітню дитину ОСОБА_5 2009 р.н. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , без визначеного місця мешкання в АДРЕСА_3 раніше судимого: 1) 25.10.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.15 ч.1 ст.186, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки іспитового строку; 2) 01.06.2020 року Лисичанським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 4 років 06 місяців позбавлення волі. 21.09.2021 року звільнений за відбуттям строку покарання,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 11 год. 45 хв.., достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, знаходячись біля відділення № 49 банку «ПриватБанк», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у банкоматі вищевказаного банку знімала грошові кошти, які поклала до свого поліетиленового пакету. Побачивши це у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите заволодіння чужим майном. В подальшому ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_6 до підземного пішохідного переходу станції «Армійська» КП «Харківський метрополітен», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та реалізуючи свій умисел на відрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно з метою особистого збагачення, та з корисливого мотиву в умовах воєнного стану, шляхом ривку, відкрито викрав поліетиленовий пакет, який остання тримала у своїй лівій руці та в якому знаходились грошові кошти у розмірі 20000 гривень та особисті речі потерпілої ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_4 заволодівши майном потерпілої ОСОБА_6 , покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив останній матеріальну шкоду у розмірі 20000 гривень.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, білля відділення «ПриватБанк», по пр-ту Героїв Харкова, у м.Харкові, він побачив раніше незнайому йому потерпілу, яка знімала гроші в терміналі, після чого поклала їх в пакет, вирішивши вкрасти їх, пішов за нею та на пішохідному переході станція «Армійська» вихватив з її рук пакет, в якому знаходилися гроші у розмірі 20000 гривень, після чого втік
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, кількість та вартість викраденого майна, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого прокурором обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат, речових доказів. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України суд вважає доведеною.
Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , передбаченою п.6 ч.1 ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень проти власності ( вирок Лисичанського міського судом Луганської області від 25.10.2017 року за ч.3 ст.15 ч.1 ст.186, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України (справа № 415/1157/17) ; вирок Лисичанського районного суду Луганської області від 01.06.2020 року за ч.3 ст. 186, ч.1 ст. 71 КК України (справа 415/6038/19), довідка №68-12082024/63091 від 12.08.2024 року, ухвала Стробільського районного суду Луганської області від 19.08.2020 року (справа 431/2253/20), довідка про звільнення серія ХАР №01543 від 21 вересня 2021 року, не працює, як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 10.10..2024 року №10451 ОСОБА_4 на обліку не перебуває, згідно повідомлення КНП «Міський психоневрологічний диспансер» від 10.10.2024 року № 5933, ОСОБА_4 впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до закладу не звертався, за місцем відбування покарання характеризується посередньо (характеристика, затверджена В.о. начальника державної установи «Диканівська виправна колонія №12» від 06.07.2021 року), є внутрішньо переміщеною особою (Довідка від 27.05.2022 року №3009-5001666348).
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким кримінальним правопорушенням, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень не можливо без ізоляції від суспільства.
Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
Що стосується цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_6 у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 20000 грн. завданої неправомірними діями обвинуваченого, то він підлягає задоволенню та стягненню з обвинуваченого, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що сума матеріальної шкоди в судовому засіданні підтверджена, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» .
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання - 23 серпня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 20000 грн. (двадцять тисяч гривень) у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користьна користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (Код доходів 24060300,) витрати за проведення судової експертизи від 04.10.2024 року у розмірі 1591 грн. 80 коп. (тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня вісімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користьна користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (Код доходів 24060300,) витрати за проведення судової експертизи від 20.09.2024 року у розмірі 3786 грн. 40 коп. (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень сорок копійок).
Речовий доказ - мобільний телефон «Нокіа», моделі «1208», який знаходиться на відповідальному зберіганні в камері речових доказів ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути законному власнику.
Речові докази - Полімерний пакет бузкового кольору із написом: «Вох-х», чохол шкіряний чорного кольору до нього; картки лояльності до магазинів у кількості 12, а саме: картка супермаркету «Класе» - 1 штука, картка супермаркету «Чудо» - 1 штука, картка «Аптека низьких цін» - 1 штука, картка «Аптека оптових цін» - 1 штука, картка маркету «Метро» - 1 штука, картка «Клевер Бонус» - 1 штука, картка «аптека Прана» - 1 штука, картка «Аптека низьких цін № 1» - 1 штука, картка «Be Smart» - 1 штука, картка «Атб маркет» - 1 штука, картка магазину «Дігма» 1 штука, картка магазину «Таврія В» (дванадцять) - 1 штука, картка «ПриватБанк» для виплат фіолетового кольору № НОМЕР_1 , строк дії: 11/24 в картонній фірмовій упаковці з відповідними документами у кількості - 1 штука; порожній гаманець шкіряний чорного кольору, прозорий полімерний пакет на фіксаторі; платіжна квитанція «Нафтогаз» на ім'я ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_5 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_6 № НОМЕР_2 ; квитанція № 3730098010539723 ТОВ «Свіфт У Гарант»; паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідка про реєстрацію місця проживання на ім'я ОСОБА_8 ; довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; картка фізичної особи-платника податків, видана на ім'я ОСОБА_8 № НОМЕР_4 ; довідка про безпосередню участь особи у заходах необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України на ім'я ОСОБА_8 , які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері речових доказів ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути законним власникам.
Речові докази - DVD - диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження у пішохідному переході станції метро «Армійська» КП «Харківський метрополітен» від 09.08.2024 року, DVD - диск, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження з АТ «Укренергомашини» від 09.08.2024 року, DVD - диск, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження по АДРЕСА_3 від 09.08.2024 року, DVD - диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження з відділення №49 банку «ПриватБанк» за адресою: АДРЕСА_4 від 09.08.2024 року, DVD - диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження з домоволодіння АДРЕСА_3 від 09.08.2024 року, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити там зберігати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: