№ справи: 752/7008/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16364/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Слободянюк А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
21 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року,
встановив:
у березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 985, 93 гривень, інфляційні втрати - 649, 45 гривень, три відсотки річних - 201, 71 гривні, а також судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року позов було задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 985, 93 гривень, інфляційні втрати - 649, 45 гривень, три відсотки річних - 201, 71 гривні, а також судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, та створений 19.04.1999. 09.11.2021 ТОВ «Управляюча компанія «Ліко-Житлосервіс» змінило назву на ТОВ «Управляюча компанія «Венеція». Діяльність здійснюється ним на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами.
Відповідачка є власником кв. АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 10.06.2009. Рішенням Київської міської ради від 27.10.2022 №5538/5579 АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_1.
07.07.2009 між ним та ОСОБА_1 було укладено Договір №15к3/134 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. На позивача як власника будинку було покладено обов'язок забезпечити виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку, надавати співвласнику комунальні та інші послуги за діючими тарифами і розцінками, у тому числі по обслуговуванню технічного обладнання квартири та ведення особового рахунку, доведення до відома співвласника змін витрат на утримання будинку і тарифів на послуги. На відповідачку як співвласника було покладено обов'язок дотримуватись «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями», своєчасно інформувати власника будинку про виявлені пошкодження елементів квартири, будинку, не пізніше 15 числа поточного місяця вносити плату за минулий місяць на рахунок власника, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі квартири, на ремонт відповідно відновної вартості квартири, а також за комунальні послуги та інші послуги. Також було визначено права власника будинку стягнути в установленому порядку всі збитки від пошкодження елементів будинку, які сталися з вини співвласника або осіб, які з ним мешкають, стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежам, що наведені в пункті 2.2.3.
В позовній заяві позивач вказав, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації від 31.01.2017 №100 було змінено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по жилому будинку АДРЕСА_2 , який становить 5,83 гривні за 1 кв.м. Відповідно розмір місячного платежу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у спірний період складав 595,83 гривень.
Також позивач зазначив, що рішенням Київської міської ради від 17.04.2018 №479/4543 виокремлено послугу з вивезення побутових відходів окремою комунальною послугою. Оскільки в кв. АДРЕСА_1 , зареєстрована одна людина, розмір місячного платежу становить 32,08 гривні. Оскільки у відповідача утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 7 985, 93 гривні за період з вересня 2020 року по березень 2023 року, позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 649, 42 гривні та 3 % річних в розмірі 201, 71 гривні, також суму сплаченого судового збору - 3 028 гривень.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року позов було задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 985, 93 гривень, інфляційні втрати - 649, 45 гривень, три відсотки річних - 201, 71 гривні, а також судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не оплатила надані їй житлово-комунальні послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість за період вересня 2020 по березень 2023 року. Відповідачка в установленому законом порядку не відмовлялась від надання послуг позивачем або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від їх оплати.
Вказаний висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України.
В порядку ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами та витребувані у передбаченому законом порядку докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Положеннями статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року було відкрито провадження по справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В ухвалі було вказано, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні відповідач має право подати в строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву та доданих до нього документів.
Позивач не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати відповідь на відзив, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, направити відповідачам, третій особі у справі та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Відповідач не пізніше п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, до початку розгляду по суті, має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу, іншому відповідачу, третій особі і суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Отримавши копію ухвали про відкриття провадження по справі, ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву, в якому вказала, що її чоловік - ОСОБА_2 сплачує щомісячні платежі на утримання будинків та прибудинкової території в розмірі, зазначеному в квитанціях, які направляє позивач. Також ним сплачено всі платежі за вивіз сміття, які були вказані в квитанціях. До відзиву ОСОБА_1 надала копії квитанцій, які були направлені позивачем та докази перерахування коштів.
Одночасно ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року в задоволенні клопотання було відмовлено.
Зазначені документи були направлені позивачу через систему «Електронний суд».
Представником позивача - ОСОБА_3 були надані додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила, що заборгованість ОСОБА_1 виникла з оплати додаткових послуг. Вказані послуги полягають в оплаті робіт з реконструкції теплового пункту та внутрішньобудинкових мереж, які не входять до тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території. При цьому представник позивача посилалась на положення ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». В якості доказів було додано: Акт прийому-передачі жилого будинку від 29.06.2005, укладений між ТОВ ТМО «Ліко-Холдінг» та ТОВ «Ліко-Житлосервіс», Звернення на ім'я від ТОВ «Ліко-житлосервіс» від голови ОСББ «Вільямса 17/11, корпус 1», голови ОСББ «Лікоград-1», та членів правління ОСББ «Вільямса 15 корпус 1», Звернення від голови правління ОСББ «Лікоград-1», Звернення від голови правління ОСББ «Вільямса 17/11, корпус 1», копія Оголошення про початок робіт з облаштування приміщень теплопунктів, та копія Оголошення про збір коштів, в яких не зазначено кому вони адресовані та ким, Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2020 №775, Додаток до розпорядження, Протокол №2 засідання комісії для проведення конкурсу проектів з реалізації енергоефективних заходів у жилих будинках міста Києва, в яких створені об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, а також у кооперативних будинках від 18.03.2021, Додаток до вказаного протоколу, Договір підряду №01/06/20 від 01.06.2020, укладений між ТОВ Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «ІНЖБУД-2003», Акти здачі-приймання проектної продукції, Договір підряду від 11.12.2020, укладений між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «НЕТ-Термз», Експертний звіт від 28.09.2020, Договір підряду №12-04/21 від 12.04.2021, Довідка про вартість виконаних робіт за липень 2021 року, Акт приймання виконаних робіт, Довідка про вартість виконаних робіт та витрат за листопада 2021 року, Договір на виконання будівельних робіт від 22.09.2021, укладений між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «Елітводотепломонтаж», Акт приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідачка через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій заперечувала щодо наданих позивачем додаткових пояснень та просила стягнути з відповідача в разі відмови у задоволенні позову витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 гривень.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), який набрав чинності 10 грудня 2017 року.
Статтями 7, 8 Закону України №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону основною метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VІІІ) управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За положеннями частин 1 та 2 ст. 7 Закону №417-VIII співвласники зобов'язані:
1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;
2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;
3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;
4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;
5) виконувати рішення зборів співвласників;
6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;
7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;
8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;
9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;
10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з частинами першою-другою статті 12 Закону №417-VІІІ витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону №417-VІІІ до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону № 417-VIII).
Загальні збори співвласників є вищим органом управління об'єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону).
Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.
Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Права та обов'язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону.
Водночас статті 16-18 Закону окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.
Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев'ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону № 417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Позивач вказував, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 входить до складу ОСББ «Лікоград-1». Однак позивач не надав доказів щодо підстав визначення розміру щомісячного платежу за додаткові послуги в розмірі 526 гривень.
Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував належним чином, з чого утворилась заборгованість, яку просив стягнути позивач, підстави щодо визначення обсягу додаткових послуг, не надав оцінку запереченням відповідачки, та зробив висновок щодо наявності заборгованості у відповідачки з оплати житлово-комунальних послуг, який не відповідає обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідачка просила також стягнути на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500 гривень, посилаючись на те, що вона уклала Договір про надання правової допомоги з Адвокатською компанією «Покон», укладений 17.07.2024.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 вказала, що не планує понести витрати в зв'язку з розглядом справи.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачки суми понесених нею витрат на правову допомогу.
Згідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідні частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово0комунальні послуги відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 542 гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді