Справа №759/23137/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2522/2024 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
18 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року,
Цим вироком у кримінальному провадженні №12023105080001802, ухваленим щодо обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 05.08.2010 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 17.04.2012 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 393, 71 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі;
- 31.08.2016 Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 місяці арешту, звільнений з місць позбавлення волі 30.12.2016 по відбуттю строку покарання;
- 05.08.2019 Білоцерківським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, згідно вироку Апеляційного суду Київської області від 15.10.2019 вважається засудженим на 4 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 06.03.2023 по відбуттю строку покарання,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 ( три) роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Зобов'язано ОСОБА_7 згідно ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 20.09.2023, приблизно о 09 годині 54 хвилин, знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 , незаконно зберігав при собі, без мети збуту, наркотичний засіб метадон (фенадон), масою 0,022 г.
При цьому, ОСОБА_7 приблизно о 09 годині 30 хвилин, знаходячись неподалік від буд. АДРЕСА_4 , зустрівся з невстановленою дізнанням особою, в якої шляхом купівлі за 50 грн., незаконно придбав одну таблетку білого кольору, схожу на таблетку, що містить наркотичний засіб, яку з метою подальшого особистого вживання,
поклав до правої кишені джинсів, залишивши на зберігання при собі, без мети збуту, після чого направився у власних справах.
Коли ОСОБА_7 приблизно о 09 годині 54 хвилин 20.09.2023, знаходився біля буд. АДРЕСА_3 , був викритий працівниками поліції, яким з правої кишені джинсів добровільно видав для подальшого вилучення одну таблетку білого кольору, масою 0,50 г.
Згідно висновку експертизи матеріалів, речовин тa виробів № CE-19/111-23/51337-ЗПРАП від 23.10.2023, надана на дослідження одна таблетка білого кольору містить наркотичний засіб, обiг якого обмежено метадон (фенадон).
Мaca метадону (фенадону) в таблетці становить 0,022 г.
Метадон (фенадон), згідно Списку № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону (фенадону), за який передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України, є маса вiд 0,02 г до 1,6 г.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 27.11.2023 щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню.
Зокрема, судом не враховано дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності та у кожному разі відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. Вже через пів року після звільнення з місць позбавлення волі, обвинувачений продовжив вчиняти умисні кримінальні правопорушення.
Вказує, що в ході судового розгляду не здобуто жодних конкретних відомостей, які дозволяють обґрунтовано застосувати до нього інститут звільнення від відбування покарання.
Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого щире каяття, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття, а визнання вини обвинуваченим, затриманим після вчинення злочину, свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинене.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.
Згідно матеріалів кримінального провадження, прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку та з клопотанням в порядку ст. 302 КПК України про розгляд справи у спрощеному провадженні.
Згідно з доданою до обвинувального акту письмовою заявою ОСОБА_7 від 23.11.2023 року, складеної у присутності захисника ОСОБА_9 , обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального проступку беззаперечно визнав та згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, згідно із заявою обвинуваченого, йому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини. В частині призначення покарання ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, що йому інкримінується, суд першої інстанції послався у вироку на зміст його заяви, у якій він повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, наведені у обвинувальному акті.
На підставі ст. 381-382 КПК України, суд першої інстанції розглянув провадження у спрощеному порядку та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, як: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційні скарги не подавались, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, визнав свою винуватість, офіційно не працевлаштований, має місце реєстрації та проживання, раніше судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнав - щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання - не встановлено.
Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі. Також, з урахуванням викладених обставин суд вважав, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства і його може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, згідно з ч. 1 ст. 76 КК України.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не враховано дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності та у кожному разі відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, апеляційний суд їх відхиляє, оскільки це було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання прокурора про призначення ОСОБА_7 надто м'якого покарання, з огляду на те, що при призначенні покарання, суд першої інстанції врахував усі доводи, на які посилається у апеляційній скарзі прокурор.
Крім того, в обвинувальному акті прокурор встановив обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття. В заяві про визнання винуватості ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість та погодився з пред'явленим обвинуваченням. Вказані обставини перевірені судом та відображені за змістом вироку, а тому доводи прокурора на безпідставне визнання обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що цілі виправлення та перевиховання обвинуваченого будуть досягнуті призначенням йому основного покарання у виді обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного покарання ОСОБА_7 такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, оскільки покарання призначене із урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого, а також наслідків проступку та дане покарання належним чином вмотивоване у вироку.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання, відповідно до правил, визначених положеннями ст. 65 КК України, тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку - немає.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання є безпідставними, а підстави для скасування або зміни вироку - відсутні.
Отже, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя