Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.11.2024м. ХарківСправа № 922/2497/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16)
до Фізичної особи-підприємця Головко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 54252,47 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Батіг В.В., ордер серії АХ №1178659 від 15.03.2024,
відповідача - Шайхлісламова Я.В., ордер серії АХ №1212138 від 02.10.2024,
Позивач, Управління Комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Головко Олександра Миколайовича, в якому просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Головко Олександра Миколайовича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 54252,47 грн., а саме заборгованість у сумі 35523,54 грн. та пеню в сумі 18728,93 грн. за договором оренди №7399 від 29.01.2020.
- розірвати Договір оренди № 7399 від 29.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Головко Олександром Миколайовичем;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Головко Олександра Миколайовича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради об'єкт оренди за договором оренди №7399 від 29.01.2020, а саме нежитлове приміщення № 15, загальною площею 8,00 кв.м., у підземному підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «ім. О.С. Масельського», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 256-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди № 7399 від 29.01.2020, в частині здійснення орендарем повних та своєчасних орендних платежів у встановлені договором строки.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. та вказано про те, що керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач зазначає, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі № 922/2497/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.08.2024 о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі № 922/2497/24 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 о 10:40.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2497/24 до судового розгляду по суті на 01.10.2024 об 11:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/2497/24 відкладено судове засідання на 22.10.2024 об 11:20.
02.10.2024 через загальний відділ документообігу суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №24764), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
18.10.2024 через загальний відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26272) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2024 у справі № 922/2497/24 задоволено клопотання позивача (вх. №26596) та відповідача (вх. №26600) про відкладення судового засідання та відкладено розгляд справи по суті на 29.10.2024 о 12:20.
Водночас призначене на 29.10.2024 судове засідання не відбулось у зв'язку з тим, що 29.10.2024 з 00:00 до 19:00 доступ в приміщення суду працівниками Національної поліції та Державної служби України з надзвичайних ситуацій був заборонений у зв'язку з проведенням слідчих дій та здійсненням фіксації наслідків терористичного акту, що був скоєний російською федерацією 28 жовтня 2024 року приблизно об 21 годині 00 хвилин за допомогою авіаційного озброєння (бомби).
Через вказані обставини судові засідання призначені на 29.10.2024 не відбулися, про що було складено відповідний акт, копію якого долучено до матеріалів судової справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2497/24 призначено розгляд справи на 12.11.2024 об 11:20.
Позивач у судове засідання 12.11.2024 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позово задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання 12.11.2024 з'явився, просив суд прийняти рішення з урахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву.
12.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлено наступне.
29.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Головко Олександр Миколайович (орендар) було укладено Договір оренди № 7399 (далі - Договір).
Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Із обставин справи убачається, що об'єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві відповідно до акту приймання-передачі від 29.01.2020, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія акта приймання-передачі нерухомого майна від 29.01.2020.
Отже, Позивач, як орендодавець, свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.
Відповідно до умов Договору, орендна плата складає 1132,87 грн. без ПДВ за грудень 2019 року. Ставка орендної плати - 8 %.
Умовами Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017.
Пунктом 10 Методики передбачено, що: «перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:
Опл.міс = (Опл./12)х Ід.о х Ім,
де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.;
Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.;
Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати;
Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:
Опл = (Вп х Сор)/100;
де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;
Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.;
Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики.
Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки».
Відповідно до п. 3.3. Договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п. 11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач, відповідно до п. 4.4. Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, відповідачем належним чином не виконано обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого у відповідача за період з 01.01.2021 по 21.05.2022 утворилась заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в розмірі 35523,54 грн. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви позивачем було надано відповідний реєстр платежів, а також розрахунок заборгованості по договору № 7399 від 29.01.2020.
Вказана заборгованість з боку відповідача залишилася несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Управління Комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом подання позову про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35523,54 грн. за договором оренди №7399 від 29.01.2020, пені в сумі 18728,93 грн, про розірвання Договору оренди № 7399 від 29.01.2020 та про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди №7399 від 29.01.2020 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначає про те, що позовна давність щодо стягнення орендної плати за січень 2021 року виникла з 21.02.2021, а тому відповідно з 21.02.2024 сплив строк позовної давності щодо стягнення орендної плати за січень 2021 року, з огляду на що, враховуючи періодичний характер виконання обов'язку з оплати орендних платежів, звернення 18.07.2024 Позивачем із позовом до Відповідача в частині стягнення заборгованості за Договором оренди №7399 від 29.01.2020 здійснено із пропущенням строків позовної давності. Також, у відзиві відповідачем зазначено про те, що розрахунок пені в розмірі 18728,93 грн. здійснено за період з 01.01.2021, що не узгоджується з положеннями законодавства, отже, на переконання відповідача позовні вимоги про стягнення пені в частині з 01.01.2021 року по 18.07.2023 не підлягають задоволенню. Також, відповідачем у відзиві зазначено про те, що Позивач мав право вимагати розірвання договору у випадках, як несплати орендної плати протягом 3 місяців, так і у разі настання форс-мажорних обставин, проте жодних претензій, заяв чи повідомлень щодо відмови від договору Відповідач не отримував, повідомлення рішення про розірвання Договору, або з вимогою оплатити заборгованість. Відповідне право на відмову (розірвання) від договору, на переконання відповідача, виникло у Позивача в 2021 році, проте Позивач скористався ним лише в 2024 році, що свідчить про зволікання останнього, враховуючи той факт, що Відповідач фактично з 24.02.2022 не міг користуватися майном, через обставини, за які він не відповідає, така поведінка Позивача дозволяє дійти висновку про його недобросовісність. Відповідач визнає Позов в частині позовних вимог, щодо розірвання Договору оренди № 7399 від 29.01.2020 та щодо обов'язку ФОП Головка О.М. звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди №7399 від 29.01.2020, а саме нежитлове приміщення № 15, загальною площею 8,00 кв.м., у підземному підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «ім. О.С. Масельського», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 256-М. У відзиві на позов відповідача зазначає про те, що Акт приймання передачі був направлений на адресу позивача 17.10.2024 та відповідачем подано заяву про часткове визнання позову разом з відзивом. Також, у відзиві викладено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
Щодо заявленої відповідачем позовної давності позивач у судовому засіданні 12.11.2024 зазначив, що відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. За твердженням позивача ч.4 ст. 267 ЦК України стосується строків позовної давності встановлених ЦК України, а строки позовної давності на період воєнного стану зупинені, то застосування ч.4 ст. 267 ЦК України є безпідставним. Крім того, в судовому засіданні 12.11.2024 позивач повідомив суду про поважність пропуску позивачем строку встановленого ст. 315 ГК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Також, відповідно до ч.1. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України установлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як зазначалося судом вище, відповідно до пункту 3.5. Договору, орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідач, відповідно до п. 4.4. Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим Відповідач неналежним виконав свої зобов'язання за договором оренди № 7399 від 29.01.2020, в частині здійснення своєчасної та повної сплати орендних платежів у встановлені договором строки, матеріали справи доказів належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 7399 від 29.01.2020 не містять.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 7399 від 29.01.2020 у розмірі 35523,54 грн. є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, отже підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 18728,93 грн.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.10. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Згідно з п. 3.4. Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.
Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
За розрахунком позивача, розмір пені становить 18728,93 грн.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати та зважаючи на те, що розрахунок пені позивача на суму заборгованості є арифметично правильним, здійсненим з дотриманням вимог законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 18728,93 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, посилаючись на виникнення вищевказаних обставин, відповідачем залишено поза увагою положення ч. 2 ст. 205 ГК України щодо повідомлення управленої сторони, згідно з яким у разі неможливості виконати зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 7399 від 29.01.2020 за період з 01.01.2021 по 21.05.2024 та пені за період з 01.01.2021 по 18.07.2023, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".
Також, відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред'явленими щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 7399 від 29.01.2020 за період з 01.01.2021 по 21.05.2024 та пені за період з 01.01.2021 по 18.07.2023, не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд виходить з наступного.
Умовами спірного Договору оренди №7399 від 29.01.2020 сторонами було передбачено нарахування пені протягом всього періоду прострочення.
Відповідно до п. 3.4. Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.
Можливість зменшення розміру штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань закріплюється статтею 233 Господарського кодексу України. При цьому суд бере до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Разом з тим, у даному разі матеріали справи не містять та відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для зменшення розміру пені.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що під укладання договору необхідно передбачати ризики його невиконання, а обставини, про які зазначає відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, вже існували на час укладення спірного договору №7399 від 29.01.2020.
Отже, у даному разі, відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про наявність обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для зменшення розміру пені, у зв'язку з чим, клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про розірвання договору оренди №7399 від 29.01.2020 та про зобов'язання звільнити та повернути нежитлові приміщення протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" установлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Відповідно до пп. 4 п. 7.2. Договору Орендодавець має право вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків у разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.
Також, згідно з пп. 4 п. 7.2. Договору право вимагати розірвання Договору, також, виникає у разі, якщо Орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.14, 4.15, 4.16, 4.18, 4.20, Договору.
Відповідно до п. 10.3. Договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.
Відповідно до п. 10.6. Договору, дія Договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього обов'язків щодо своєчасної, в повному обсязі сплати орендної плати та порушення вимог п.п. 3.5, 4.4 Договору, вбачаються підстави для дострокового розірвання Договору за рішенням суду.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як зазначалося судом вище, під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за Договором та не спростовано факту виникнення заборгованості, про яку зазначає позивач.
Суд зазначає, що порушення орендарем такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати, вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди №7399 від 29.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Головко Олександром Миколайовичем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 2.3 Договору, у разі припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.
Відповідно до п. 4.13 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Таким чином, у зв'язку із розірванням Договору, у Відповідача виникає обов'язок звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення за Договором.
Відповідно до ч. 4. ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові приміщення (як наслідок розірвання Договору в судовому порядку) в даному випадку є ефективним способом захисту порушених прав позивача
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові приміщення, також підлягають задоволенню.
Водночас, сформульовані позивачем у прохальній частині позову вимоги про зобов'язання звільнити та повернути нежитлові приміщення протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, не узгоджуються із положеннями Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи на що, позовна вимога в цій частині позову підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.
У зв'язку з викладеним, суд приймає часткове визнання відповідачем позову, враховуючи наявність законних підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (частина 2 статті 191 ГПК України).
Частина 4 статті 191 ГПК України передбачає, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом із цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до статі 129 ГПК України, дійшов висновку про покладення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
19.11.2024 через загальний відділ діловодства суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №29031).
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. За таких обставин суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16) - 54252,47 грн., а саме заборгованість у сумі 35523,54 грн.; пеню в сумі 18728,93 грн за договором оренди №7399 від 29.01.2020 та 7267,20 грн. судового збору.
3. Розірвати Договір оренди № 7399 від 29.01.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Головко Олександром Миколайовичем ( АДРЕСА_2 )
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Головко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_2 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16) об'єкт оренди за договором оренди №7399 від 29.01.2020, а саме нежитлове приміщення № 15, загальною площею 8,00 кв.м., у підземному підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «ім. О.С. Масельського», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 256-М.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. В решті позову відмовити.
7. Призначити судове засідання для прийняття додаткового рішення на 26 листопада 2024 р. о(б) 13:00 год., про що повідомити учасників справи.
8. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 102.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" листопада 2024 р.
Суддя Є.М. Жиляєв