65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"20" листопада 2024 р. Справа № 916/5066/24
Господарський суд Одеської області у складі судді - Мостепаненко Ю.І., розглянувши матеріали заяви Компанії MARINE PRO SERVICE LLC (адреса: 95, Griva Digeni, Gregoriou Bld., 6th floor, Flat/Office 61, 3101, Limassol, Cyprus, номер у країні реєстрації: 312128) про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. № 4-97/24 від 18.11.2024 р.) в порядку ст. 136-138 ГПК України за участю осіб, яких можуть стосуватися заходи забезпечення позову: Компанії TRADIND LINE BV (адреса: Scheepmakerij 150, 3331MA Zwijndrecht, The Netherlands) та Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. (адреса: Scheepmakerij 150, 3331MA Zwijndrecht, The Netherlands), -
18.11.2024 р. Компанія MARINE PRO SERVICE LLC звернулась до Господарського суду Одеської області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС із заявою про арешт морського судна (вх. № 4-97/24 від 18.11.2024), згідно з якою заявник просить суд накласти арешт на судно “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), зареєстрованим власником якого є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., а оператором - TRADIND LINE BV, та яке знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, 68601) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, 68601.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що Компанія MARINE PRO SERVICE LLC, що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Кіпру, має чинну морську вимогу до Компанії TRADIND LINE BV (боржник 1) та Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. (боржник 2), що виникла у зв'язку із збитками, яких поніс заявник в результаті неналежного виконання умов договору морського агентування від 11.12.2022, а саме: несплати агентської винагороди за надані заявником послуги з укомплектування судна особовим складом. При цьому заявник зауважує, що сума морської вимоги, що є збитками, завданими діями боржників, складається із заборгованості, що виникла внаслідок несплати суми за надані послуги агентування у період з квітня 2024 по вересень 2024, а саме відповідно до рахунків: № 51/24 TS від 30.04.2024 на суму 34800,00 євро; № 65/24 TS від 31.05.2024 у розмірі 36500,00 євро; № 76/24 TS від 30.06.2024 на суму 33980,00 євро; № 88/24 TS від 31.07.2024 у розмірі 26830,00 євро; № 102/24 TS від 31.08.2024 на суму 31615,00 євро; № 112/24 TS від 30.09.2024 у розмірі 25780,00 євро. Таким чином заявник вказує, що загальна сума морської вимоги, що виникла внаслідок несплати зазначених вище рахунків за надані послуги з укомплектування у період з квітня по вересень 2024 року, складає 189505,00 євро.
Так, заявник вказує, що 11.12.2022 між Компанією MARINE PRO SERVICE LLC (агент з укомплектування) та Компанією TRADIND LINE BV (диспонентний судновласник, оператор судна) було укладено договір по укомплектуванню особовим складом. Разом з тим заявник зауважує на тому, що хоча компанія уклала відповідний договір безпосередньо з боржником 1, проте заявник діяв не лише за дорученням диспонентного судновласника, але й на вимогу боржника 2, оскільки ним виконувалися послуги з укомплектування судна m/v “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), яке належить на праві приватної власності саме боржнику 2. На підтвердження вказаного, як зазначає заявник, в п. а договору зазначено, що TRADIND LINE BV є диспонентним судновласником [1] та/або оператором багатьох суден (суден) внутрішнього плавання, які надалі іменуються “Судно(а)». Між тим заявник додає, що перелік вказаних суден був наданий боржником 1 в переліку флоту TRADIND LINE BV, що був надісланий боржником 1 заявнику електронним листом від 16.09.2024 р. о 16:33 год.
При цьому компанія зазначає, що відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору заявник зобов'язується здійснювати та забезпечувати боржника 1 пошуком й підбором українських моряків з урахуванням та згідно з вимогами останнього, тоді як на боржника 1, згідно зі ст. 2 зазначеного договору, було покладено обов'язок щодо сплати наданих агентом послуг за кожного найнятого моряка.
Згідно з п. 2.3 ст. 2 договору розмір агентської винагороди за надані заявником послуги з укомплектування, визначається кожного місяця з урахуванням кількості найнятих робітників за відповідний місяць.
Так, заявник вказує, що ним протягом періоду з квітня по вересень 2024 року було належним чином виконано взяті на себе відповідно до договору зобов'язання щодо укомплектування особовим складом судна m/v “Odessa» ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди) та, відповідно, виставлено боржнику 1 рахунки № 51/24 TS від 30.04.2024; № 65/24 TS від 31.05.2024; № 76/24 TS від 30.06.2024; № 88/24 від 31.07.2024; № 102/24 TS від 31.08.2024; № 112/24 TS від 30.09.2024 для оплати останнім агентської винагороди за прийняті послуги.
Крім того, заявник наголошує, що доказами належного виконання останнім своїх зобов'язань по найму екіпажу на судно є списки екіпажу на судно від 10.05.2024, від 08.07.2024, від 29.07.2024, від 21.10.2024.
Зазначені документи, за ствердженнями заявника, не лише підтверджують факт виконання ним зобов'язань відповідно до умов договору, але й слугують доказом, що моряки дійсно належним чином працевлаштовані та приступили до виконання обов'язків на судні. Також заявник вказує, що важливим є те, що компанія TRADIND LINE BV, що мала здійснити оплату за надані заявником послуги та компенсувати понесені заявником витрати, належним чином була повідомлена про складання вищенаведених рахунків, які в подальшому були направлені заявником електронною поштою, що підтверджується доказами надсилання, які додаються до заяви.
Враховуючи, що з моменту отримання боржником 1 першого рахунку за надані послуги і до дати відправлення цієї заяви пройшло вже більше 4 місяців, і протягом зазначеного періоду останнім не було здійснено оплату за жодним з наведених вище рахунків, заявник вважає необхідним застосувати заходи судового забезпечення своєї майнової вимоги до боржника.
За інформацією, наявною у заявника, та сертифікаційним документом, власником судна “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди) є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., тобто боржник 2, і, оскільки морська вимога виникла щодо несплати послуг з укомплектування зазначеного судна особовим складом, на переконання заявника, він має право накласти арешт саме на це судно, так як з нього й виникла морська вимога.
Додатково заявник зауважує, що відповідно до п. 7.3 договору всі спори, що можуть
виникнути між сторонами, мають бути передані до суду міста Роттердам, Нідерланди. Відтак заявник вказує, що оскільки судно готове до виходу з акваторії Ізмаїльського порту, існує загроза того, що боржник не виконає рішення компетентного судового органу щодо компенсації завданих збитків, якщо вимоги заявника до компетентного суду міста Роттердам не будуть належним чином забезпечені на момент подачі відповідного позову. Таким чином, заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на судно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення уповноваженого суду.
Щодо судна, арешт якого для забезпечення морської вимоги просить вжити заявник, останній вказує, що таким судном є “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), згідно з союзним свідоцтвом № МА 4044 його власником є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., тобто боржник 2, а диспонентним судновласником - Компанія Trading Line BV, безпосередньо з якою заявник і уклав договір по укомплектуванню особовим складом від 11.12.2022 р. Додатково заявник зазначає, що відповідно до п.п. 2 та 10 вказаного свідоцтва, судно “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди) є буксиром-штовхачем, що призначено для плавання по річці Рейн від відкритого моря до Базеля. Так, зона плавання, зазначена в свідоцтві, включена до зони R відповідно до Директиви (ЄС) 2016/1629 від 14 вересня 2016. Відповідно до вищевикладеного заявник вказує, що судно “Odessa» має право плавання не лише у внутрішніх водних шляхах, а також у зоні відкритого моря до Базеля, що робить його судном типу ріка-море.
Поряд з цим в обґрунтування правових підстав арешту судна заявник посилається на Міжнародну конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 р., згідно з положеннями якої:
- “Морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: в т.ч витрат агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника (п.п. “n» п. 1 ст. 1);
- “Арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення (п. 2 ст. 1);
- Судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з договірних держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портова або докова влада згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції (ст. 2);
- З урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах “o», “p» або “q» пункту 1 статті 1 (ч. 1 ст. 3);
- На судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт (ст. 4).
Вказана Конвенція 16.05.2012 р. набрала для України чинності та діє на території згідно Закону України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна», Конституції України та Закону України “Про міжнародні договори України», частиною 1 статті 9 та частиною 1 статті 19, відповідно яких визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Таким чином, заявник вказує, що з урахуванням зазначених вище положень Конвенції, у нього, як агента за договором по укомплектуванню особовим складом, виникла морська вимога стосовно судна “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), пов'язана з агентськими витратами, здійсненими на вимогу боржника 1, як диспонентного власника, оператора судна, та боржника 2, як судновласника, що надає право заявнику подати заяву про забезпечення позову у вигляді арешту зазначеного вище судна.
Стосовно підвідомчості та підсудності заяви про арешт судна, заявник із посиланнями на ст. 30 ГПК України зазначає, що судно знаходиться у порту Ізмаїл, на підтвердження чого надається лист Капітану Ізмаїльського морського порту Ткаченка Сергія. Таким чином, заявник вказує, що, враховуючи те, що на момент подання даної заяви судно пришвартоване у морському порту Ізмаїл, який знаходиться за адресою: вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, 68601, то вбачається наявність підстав для звернення з цією заявою до Господарського суду Одеської області.
Також заявник повідомляє суду про те, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 138 ГПК України ним протягом тридцяти днів з дня винесення ухвали про забезпечення позову буде подана відповідна позовна заява про стягнення збитків до суду, який має юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
20.11.2024 р. від представника Компанії MARINE PRO SERVICE LLC - адвоката Кочерби М.С. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли до господарського суду додаткові пояснення (вх. № 41895/24), згідно з якими компанія просить суд долучити до матеріалів судової справи № 916/5066/24 наступні докази: рахунки № 34/23 TS від 26.07.2023; № 35/23 від 26.07.2023; № 36/23 від 26.07.2023; довідку про деталі транзакції від 29.09.2023. Також заявник просить накласти арешт на судно “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), зареєстрованим власником якого є компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., а бербоут-чартерним фрахтувальником - TRADIND LINE BV, та яке знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, 68601) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» вулиця Портова, 7, Ізмаїл, Одеська область, 68601. Так, заявник додатково вказує, що відповідно до Переліку флоту Компанії TRADIND LINE BV до заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги, остання є оператором суден: ORFEO ENI 02336599, ROXY ENI 06004257, SERVIA ENI 07001741. Між тим заявник зазначає, що Компанією MARINE PRO SERVICE LLC були виставлені рахунки: № 34/23 TS від 26.07.2023, № 35/23 від 26.07.2023, № 36/23 від 26.07.2023 стосовно вищезазначених суден, які Компанія TRADIND LINE BV сплатила, що підтверджується довідкою про деталі транзакції від 29.09.2023, відповідно до якої власником рахунку, з якого сплачувались кошти є - TRADIND LINE BV. З огляду на викладене заявник зауважує, що Компанія TRADIND LINE BV є належним відповідачем та/або боржником у даній справі, що підтверджено належними та допустимими доказами, що засвідчують існування правовідносин між заявником та Компанією TRADIND LINE BV. Крім того, заявник вважає, що наданих непрямих доказів є достатньо для накладення арешту на судно “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди) відповідно до положень п. 4 ст. 3 Міжнародної конвенції про арешт суден. Підставою для цього, як вказує заявник, є те, що Компанія TRADIND LINE BV виступає бербоут-чартерним фрахтувальником зазначеного судна, а факт працевлаштування моряків на судна вказаної компанії через Компанію MARINE PRO SERVICE LLC надає додаткові підстави для презумпції того, що Компанія TRADIND LINE BV є бербоут-чартерним фрахтувальником цього судна. Вказане, за ствердженнями заявника, свідчить про наявність прямого взаємозв'язку між Компанією TRADIND LINE BV та судном “Odessa», що в свою чергу підтверджує її правовий статус як бербоут-чартерного фрахтувальника. Також заявник додає, що у наданих списках екіпажів, які були долучені до заяви про арешт судна, міститься пряме посилання на судно - ODESSA. Таким чином, на переконання заявника, у даному випадку відповідно до загальних принципів доказування на відповідача покладається тягар зворотного доказування та саме він зобов'язаний спростувати таку презумпцію, надавши належні та допустимі докази, які би спростовували його роль як бербоут-чартерного фрахтувальника.
20.11.2024 р. від Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли до господарського суду заперечення на заяву (вх. № 41916/24), згідно з якими компанія просить суд відмовити у задоволенні заяви у справі № 916/5066/24 про арешт судна “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди). В обґрунтування поданих заперечень компанія вказує наступне.
Щодо невідповідності заяви процесуальним вимогам компанія, посилаючись на положення ст. 170 ГПК України, вказує, що представником заявника - адвокатом Кочерба М.С. у заяві не вказано відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету жодної зі сторін, з огляду на що заява не відповідає вимогам вказаної статті 170 ГПК України та підлягає поверненню заявнику без розгляду. При цьому компанія вважає, що посилання заявника на те, що сторони у справі є іноземними юридичними особами - не позбавляє обов'язку заявника вказати у процесуальному документі, з яких саме причин (іноземна юридична особа) сторона у справі не має зареєстрованого електронного кабінету.
Стосовно відсутності доказів правосуб'єктності сторін у справі компанія вказує, що з урахуванням положень абз. 2 ч. 1 ст. 170 ГПК України та згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право» доказом правосуб'єктності іноземної юридичної особи є оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо), який має представити іноземна юридична особа суду, який розглядає справу. Відтак, за ствердженнями компанії, у відповідності до імперативних приписів статті 170 ГПК України, а також виходячи зі змісту положень ст. ст. 13 та 74 Закону України “Про міжнародне приватне право», Компанія MARINE PRO SERVICE LLC мала в обов'язковому порядку долучити до своєї заяви документ, який є доказом правосуб'єктності даної компанії, та інших сторін у справі. Таким чином, компанія вважає, що подана заява також не відповідає вимогам ч. 1 ст. 170 ГПК України, що полягає у відсутності документів, що є доказом правосуб'єктності жодного з учасників справи (у тому числі компанії заявника) за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо), що є безумовною підставою для повернення її заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України
Щодо справи № 916/4974/24 Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. зазначає, що дана заява подана заявником вже вдруге. Більш того, як наголошує компанія, подана заява ідентична попередній заяві про забезпечення позову у справі № 916/4974/24, кожен абзац заяви від 15.11.2024 та заяви у справі № 916/4974/24 є абсолютно однаковими, а подані докази - ідентичними, для підтвердження чого просить суд звернути увагу на копію заяви у справі № 916/4974/24 з додатками, а також копію ухвали господарського суду від 13.11.2024 у справі № 916/4974/24. За ствердженнями компанії, знаючи про те, що Господарський суд Одеської області вже вирішив питання про можливість арешту судна, заявник подає до суду ідентичну (кожен абзац заяв аналогічний дослівно) заяву та абсолютно ті ж самі докази, виключенням лише є те, що у даній заяві представник заявника виключив положення законодавства Кіпру, які загалом не мають ніякого смислового навантаження. Крім того, як вказує компанія, так як у попередній заяві у справі № 916/4974/24 було долучено копію сертифікату судна з помилками, у даному випадку заявник подав той самий сертифікат судна, але з оновленим нотаріально-засвідченим перекладом, проте навіть це не змінює ситуації в частині того, що Компанія TRADIND LINE BV взагалі не має відношення до власності на судно Odessa, або його управління, або менеджмент
Стосовно сторін договору по укомплектуванню особовим складом та права власності на судно компанія вказує, що заявник у поданій заяві зазначає, що має відповідні договірні відносини саме з Компанією TRADIND LINE BV, однак якими саме доказами підтверджено той факт, що Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. має будь-які договірні відносини з компанією заявника - MARINE PRO SERVICE LLC, ані зі змісту заяви не вбачається, ані в матеріалах справи не відображено.
Так, з посиланнями на ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 компанія наголошує, що Компанія TRADIND LINE BV не є ані власником судна, ані його фрахтувальником, натомість саме Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. є власником судна, з огляду на що судно “Оdessa» взагалі не може бути арештовано за даною заявою. Також компанія додає, що з документів, наданих заявником, а саме копії “сертифікаційного документа» та в самій заяві вказано, що власником судна “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди) є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., водночас договірних відносин Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. з Компанією TRADIND LINE BV не має, з огляду на що хибним є уявлення заявника, що копія будь-якої комерційної угоди може прирівнюватись до документу, який посвідчує речове право на майно.
Окрім того, за ствердженнями компанії, невірним є взагалі трактування того, хто є диспонентним судновласником судна “Odessa» та змісту такого документу як “союзне свідоцтво». По-перше, як наголошує компанія, диспонентним власником (оператором) судна “Odessa» є Компанія Trading Line Management SRL, яка зареєстрована за законодавством Румунії, про що зазначено на сторінці 13 оригінального тексту та у перекладі даної сторінки на українську мову, при цьому Компанія TRADIND LINE BV ніколи не була ані оператором, ані власником судна “Odessa» та не має жодних повноважень розпорядження даним судном або його управлінням. По-друге компанія зазначає, що переклад документів, наданих заявником, є однозначно некваліфікованим та виконаним із грубими помилками (наприклад, такі документи як: 14. Доказ направлення рахунку № 76 24 TS (з перекладом на українську мову) та 16. Доказ направлення рахунку № 112 24 TS (з перекладом на українську мову) - взагалі не мають на останньому аркуші відмітки про реєстраційний номер нотаріуса. Однак, такий номер повинен обов'язково бути, адже наявність реєстраційного номеру підтверджує, що нотаріус належним чином засвідчив проставлення підпису перекладача на перекладі документу). На підставі вищенаведеного, на переконання компанії вбачається, що матеріали справи взагалі не містять доказів того, що Компанія TRADIND LINE BV є оператором або фрахтувальником судна “Odessa», при цьому сам заявник у своїх доказах надає підтвердження того, що оператором (фрахтувальником) судна “Odessa» є інша юридична особа - Компанія Trading Line Management SRL.
Щодо суті та суми морської вимоги компанія зазначає, що з пояснень заявника вбачається, що останній має морську вимогу, що виникла у зв'язку зі збитками, яких поніс заявник в результаті неналежного виконання умов договору морського агентування від 11.12.2022, а саме: несплати агентської винагороди за надані заявником послуги з укомплектування судна особовим складом, на підтвердження чого заявником надаються копії рахунків та вказано суму 189505,00 євро. Водночас, як зазначає компанія, якщо проаналізувати зміст наданої угоди, агентська винагорода складає 1000 євро в місяць, що за квітень-вересень повинно становити 6000 євро, з огляду на що не потрібно навіть вдаватись до глибоких аналізів та розрахунків, щоб встановити, яка сума агентської винагороди ймовірно належить заявнику.
Крім того, як вказує компанія, зі списку екіпажу судна взагалі не можливо встановити, що саме хотів довести заявник, надаючи копію даного документу, та яке відношення вказаний документ має до судна та якихось правовідносин, відтак сам по собі даний доказ викликає критичне ставлення.
Між тим стосовно визначення того, чи є заявник за угодою з укомплектування судна взагалі агентом, компанія зауважує, що Компанія MARINE PRO SERVICE LLC є лише агентом з найму, що не є тотожним агенту у розумінні Глави 5 Кодексу торговельного мореплавства та Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952. Разом з тим, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КТМ України компанія додає, що слід розмежовувати морські вимоги: пункт - m) заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; - мають право вимоги лише моряки; пункт - n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; - мають право вимоги агенти у порту, які здійснюють формальності оформлення приходу та відходу судна, вантажовідправники або фрахтувлаьники. При цьому, як зазначає компанія, Компанія MARINE PRO SERVICE LLC не є ані агентом судна “Odessa», ані фрахтувальником, ані вантажовідправником. З огляду на викладене компанія вказує, що судно “Odessa» не може бути арештовано за вимогою Компанії MARINE PRO SERVICE LLC на підставі пункту “n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника відповідно» Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952.
Стосовно доказів уникнення відповідальності Компанії TRADIND LINE B.V компанія зазначає, що у заяві заявник вказує на те, що TRADIND LINE B.V. уникає відповідальності, однак з матеріалів справи вбачається, що немає взагалі якихось доказів на уникнення відповідальності, при цьому вбачається, що в основу заявленої морської вимоги поставлено події, які відбувалися нещодавно, у тому числі у жовтні 2024. Отже, на переконання компанії, існують розумні очікування того, що заявник має переконливі докази того, що компанія TRADIND LINE B.V. уникає відповідальності, при тому, що Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. взагалі не є договірною стороною цих правовідносин.
Розглянувши заяву Компанії MARINE PRO SERVICE LLC, дослідивши надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 136 цього кодексу передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В п. 9 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
За змістом статей 365, 366 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Як встановлено господарським судом, 11.12.2022 року між Компанією TRADING LINE BV (менеджер) та Компанією MARINE PRO SERVICE LLC (агент з найму) був укладений договір найму екіпажу, в якому вказано, що Компанія TRADING LINE BV є диспонентним власником та/або оператором багатьох суден (судна) внутрішнього плавання.
Розділом 1 договору визначено його предмет, а саме: Агент з найму здійснює пошук та відбір українських моряків відповідно до заявок Менеджерів (п. 1.1). Агент з найму здійснює провадження господарської діяльності з посередництва у наймі моряків за кордоном відповідно до ліцензії, виданої згідно з законодавством України (п. 1.2). Оплата членів екіпажу на номінованих суднах згідно з Додатком до договору (п. 1.3).
В розділі 2 вказаного договору сторонами передбачена Оплата, а саме:
- 2.1 Агентська винагорода сплачується за кожного найнятого моряка в розмірі згідно з додатком до договору.
- 2.2 Залучення капітана за погодженням з фрахтувальником.
- 2.3 Розмір агентської винагороди визначається сторонами щомісяця, виходячи з кількості найманих членів екіпажу та підтверджується підписанням акту наданих послуг.
В додатку № 1 до договору найму екіпажу від 11.12.2022 року сторонами визначено - Перелік перевірок технічного обслуговування/розклад завдань буде оновлено в програмному забезпеченні TRADING LINE відповідно до ланки командування судна.
В додатку № 2 до договору найму екіпажу від 11.12.2022 року вказано, що сторони договору погоджуються на наступні умови та положення, зокрема, організувати екіпаж для штовхача “Odessa» під прапором Нідерландів.
Як вбачається із матеріалів поданої заяви, Компанією MARINE PRO SERVICE LLC (агент з найму за договором від 11.12.2022) було виставлено Компанії TRADING LINE BV (менеджер за договором від 11.12.2022) рахунки на оплату, а саме: № 51/24 TS від 30.04.2024 на суму 34800,00 євро; № 65/24 TS від 31.05.2024 на суму 36500,00 євро; № 76/24 TS від 30.06.2024 на суму 33980,00 євро; № 88/24 TS від 31.07.2024 на суму 26830,00 євро; № 102/24 TS від 31.08.2024 на суму 31615,00 євро; № 112/24 TS від 30.09.2024 на суму 25780,00 євро на загальну суму 189505,00 євро для оплати останнім агентської винагороди за прийняті послуги.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Компанія MARINE PRO SERVICE LLC стверджує про існування у неї чинної морської вимоги до Компанії TRADIND LINE BV (диспонентного судновласника, оператора судна) та Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. (власника судна) через невиконання Компанією TRADIND LINE BV зобов'язань за договором найму екіпажу від 11.12.2022, а саме несплати агентської винагороди за надані заявником послуги з укомплектування судна особовим складом, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на морське судно.
Отже, морська вимога виникла до боржника за договором найму екіпажу від 11.12.2022 щодо судна “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), власником якого є INLAND ASSET MANAGEMENT B.V.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 (далі - Конвенція), ратифікованої згідно із Законом України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» від 07.09.2011, “морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів:
a) збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб;
b) загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією;
c) рятування судна або вантажу;
d) договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше;
e) договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше;
f) втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном;
g) загальної аварії;
h) морської позики;
i) буксирування;
j) лоцманства;
k) поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються;
l) будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів;
m) заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу;
n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника;
o) спорів, що стосуються права власності на морське судно;
p) спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації;
q) іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, “арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
За приписами ч. 1 ст. 3 Конвенції з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах “o», “p» або “q» пункту 1 статті 1.
Частиною 2 ст. 3 цієї Конвенції визначено, що судна вважаються такими, що мають того самого власника, коли всі частки власності належать тій самій особі або тим самим особам.
Частиною 4 ст. 3 Конвенції визначено, що якщо у випадку договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв'язку з такими морськими вимогами.
Статтею 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в ст. 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1,чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.
Згідно зі ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов?язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв?язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв?язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров?я на суші або на воді у прямому зв?язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв?язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв?язку з виконанням ними своїх службових обов?язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Так, як вбачається з матеріалів поданої заяви, морська вимога виникла до боржників - Компанії TRADIND LINE BV (диспонентного судновласника, оператора судна) та Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. (власника судна “Odessa»).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження належності боржнику-2 права власності на судна “Odessa», ЕНІ 06003729, прапор Нідерланди, господарським судом було досліджено союзне свідоцтво № МА4044, з якого вбачається наступне: назва судна - ODESSA, тип судна - буксир-штовхач, унікальний європейський номер судна - 06003729, назва власника - Inland Asset Management B.V., оператор - Trading Line Management SRL (п. 52).
Відтак, зареєстрованим власником судна “Odessa», ЕНІ 06003729, прапор Нідерланди, є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., а оператором - Компанія Trading Line Management SRL, тобто особи, які не мають жодного відношення до морської вимоги.
Більш того господарським судом встановлено, що боржник-2 - Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. не є стороною договору найму екіпажу від 11.12.2022, а також у заявника відсутні договірні відносини із власником вказаного судна - Компанією INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. Іншого заявником не доведено належними та допустимими доказами.
При цьому судом критично оцінюються твердження заявника стосовно того, що Компанія MARINE PRO SERVICE LLC хоча й уклала договір найму екіпажу від 11.12.2022 безпосередньо з боржником-1, проте діяла не лише за дорученням останнього, але й на вимогу боржника-2, оскільки ним виконувалися послуги з укомплектування судна m/v “Odessa» (ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди), яке належить на праві приватної власності саме боржнику-2. Так, вказані твердження жодним чином не підтверджені заявником, в матеріалах поданої заяви відсутні будь-які докази щодо того, що вказана Компанія MARINE PRO SERVICE LLC діяла на вимогу Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., в т.ч. відсутня й відповідна вимога останнього.
Крім того, господарський суд зазначає, що заявником не надано й доказів того, що наявний у нього з Компанією TRADING LINE BV договір стосується саме судна “Odessa» (06003729), власником якого є Компанія INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні як належні докази правовідносин між Компанією TRADING LINE BV та Компанією INLAND ASSET MANAGEMENT B.V. (власником), так і докази надання Компанії TRADING LINE BV належних повноважень.
Відтак, заявником - Компанією MARINE PRO SERVICE LLC не доведено належними та допустимими доказами, в т.ч. й договірних відносин Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V з Компанією TRADIND LINE B.V.
Між тим судом не приймається до уваги й те, що в додатку № 2 до договору найму екіпажу від 11.12.2022, укладеного між заявником та Компанією TRADING LINE BV, значиться судно “Odessa» під прапором Нідерландів, оскільки в такому додатку не зазначено унікальний європейський номер судна - 06003729, за допомогою якого можна було би ідентифікувати конкретне судно.
Стосовно тверджень заявника про те, що Компанія TRADING LINE BV є диспонентним судновласником, оператором судна “Odessa» ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди, господарський суд зазначає наступне. Як встановлено судом вище, із наданого заявником до матеріалів заяви союзного свідоцтва № МА4044 вбачається, що оператором судна “Odessa», тип судна - буксир-штовхач, унікальний європейський номер судна - 06003729, значиться Компанія Trading Line Management SRL, а відтак інша компанія, не Компанія TRADING LINE BV. З огляду на викладене, заявником не доведено належними та допустимими доказами того, що Компанія TRADIND LINE B.V. є оператором судна “Odessa» та відповідно має повноваження щодо розпорядження даним судном або його управлінням. Навпаки, із наданих самим же заявником доказів вбачається, що оператором судна є інша компанія, зазначена судом вище.
При цьому судом не приймаються до уваги твердження заявника стосовно того, що сплата Компанією TRADING LINE BV рахунків № 34/23 TS від 26.07.2023, № 35/23 від 26.07.2023, № 36/23 від 26.07.2023 стосовно суден ORFEO ENI 02336599, ROXY ENI 06004257, SERVIA ENI 07001741 є свідченням того, що вказана компанія є належним відповідачем та/або боржником у даній справі з огляду на наступне. Так, сплата Компанією TRADING LINE BV вказаних вище стосовно суден ORFEO ENI 02336599, ROXY ENI 06004257, SERVIA ENI 07001741 не має жодного відношення до морської вимоги, яку Компанія MARINE PRO SERVICE LLC пред'явила до Компанії TRADIND LINE BV та Компанії INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., як власника судна, оскільки вказана вимога стосується, по перше, іншого судна - “Odessa» ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди, по-друге, інших рахунків, які зазначалися судом вище.
Також господарський суд додає, що визначення сторонами в договорі найму екіпажу від 11.12.2022 Компанії TRADING LINE BV, як менеджера, а Компанії MARINE PRO SERVICE LLC, як агенту з найму, здійснено виключно в рамках взаємовідносин між вказаними особами.
При цьому, господарський суд враховує, що менеджери суден (англ. Ship Manager) - це компанії, які приймають доручення судновласників або фрахтувальників та суднового оператора, що займаються управлінням суднами. Це включає вузьке технічне управління суднами, реєстрацію суден, експлуатацію, обслуговування, технічне обслуговування, а також управління екіпажем, серед іншого. Це також може включати ділове та комерційне управління судном, таке як його фрахтування та фінансове управління. Поки компанії, які відповідають вищезазначеним характеристикам, вони можуть класифікуватися як менеджер судна, і їх обов'язки базуються на попередньо узгоджених та довірчих відносинах із власниками суден.
Відтак, визначення сторонами договору найму екіпажу від 11.12.2022 Компанії TRADING LINE BV менеджером за вказаним договором жодним чином не стосується компанії судновласника судна - INLAND ASSET MANAGEMENT B.V., оскільки жодні належні докази, які би підтверджували визначення судновласником вказаної Компанії TRADING LINE BV менеджером судна “Odessa» ЕНІ 06003729, прапор - Нідерланди, або ж його оператором та/або диспонентним власником, в матеріалах поданої заяви відсутні.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що заявником не доведено суду факту наявності у нього чинної морської вимоги щодо судна “Odessa» (06003729) або щодо власника вказаного судна, зокрема, вимоги, що виникає за договором, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше та/або витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника та/або іншої морської вимоги у розумінні Конвенції.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відсутність у приписах ч. 3 ст. 139 ГПК України обов'язку надати до заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна докази обґрунтування розміру морської вимоги, не звільняє заявника від обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Більш того господарський суд зауважує, що Компанією MARINE PRO SERVICE LLC вже подавалася аналогічна заява про арешт судна для забезпечення морської вимоги, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 року по справі № 916/4974/24 (суддя Бездоля Ю.С.) було відмовлено.
Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає заяву Компанії MARINE PRO SERVICE LLC (адреса: 95, Griva Digeni, Gregoriou Bld., 6th floor, Flat/Office 61, 3101, Limassol, Cyprus, номер у країні реєстрації: 312128) про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. № 4-97/24 від 18.11.2024 р.) необґрунтованою, у зв'язку з чим така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Компанії MARINE PRO SERVICE LLC (адреса: 95, Griva Digeni, Gregoriou Bld., 6th floor, Flat/Office 61, 3101, Limassol, Cyprus, номер у країні реєстрації: 312128) про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. № 4-97/24 від 18.11.2024 р.).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Ю.І. Мостепаненко