ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2024Справа № 910/8464/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр.-т. Берестейський, 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 30115243)
до Моторно (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02653; ідентифікаційний код 21647131)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 38 640, 73 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі за текстом - ПрАТ «СГ «ТАС», Позивач) з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі за текстом -МТСБУ, Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 38 640, 73 грн за шкоду спричинену внаслідок дій ОСОБА_1 при ДТП, який згідно доводів Позивача керував транспортним засобом Kia Venge, державний номер НОМЕР_1 з розпізнавальною наліпкою «водій з інвалідністю».
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від обов'язку обов'язкового страхування транспортного засобу, яким заподіяно шкоду, саме Відповідач є відповідальною особою в межах виплаченого Позивачем страхового відшкодування потерпілій особі.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач зазначає, що оскільки шкоду потерпілій особі відшкодовано страховиком (Позивачем) за договором добровільного страхування у Відповідача не виникає обов'язку з відшкодування суми виплаченої Позивачем.
З огляду на зазначене, відшкодуванню Позивачу шкоди у вигляді виплаченої ним суми страхового відшкодування згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України має відбуватися на загальних засадах.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
19.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 клопотання ПрАТ «Страхова група «ТАС» про витребування доказів задоволено, витребувано в Управлінням соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації додаткову інформацію по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2024.
Підготовче засідання 23.09.2024 відкладено на 14.10.2024.
24.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла інформація Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2024.
Підготовче засідання 14.10.2024 не відбулося у зв'язку із замінуванням будівлі суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 підготовче засідання призначено на 04.11.2024.
14.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про розгляд справи без участі представника.
У підготовчому засіданні 04.11.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання 11.11.2024 представник сторін не з'явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи належність повідомлення сторін, у судовому засіданні 11.11.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом ухвалено рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.09.2020 між Позивачем (страхувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (страховик) укладено договір добровільного страхування AZ-15-1243618, предметом якого є страхування транспортного засобу Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 .
07.07.2021 о 10 год. 30 хв. рухаючись на перехресті вул. Уманської та вул. Іскрівської в місті Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу Kia Venga, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди 07.07.2021 пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 .
Страхувальник 08.07.2021 повідомив Позивача про настання страхової події та звернувся до нього із заявою про настання події та необхідність виплати суми страхового відшкодування на вказані ним реквізити.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 760/18128/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, в результаті якої пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 представником Позивача проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію № 18844_40 від 09.07.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 склала 41 140,73 грн.
Позивачем на підставі страхового акту № 19441/40/921 від 09.07.2021 року виплачено суму страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 38 640,73 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 197257 від 13.07.2021.
З огляду на зазначене, Позивач зазначає про виникнення у нього права вимоги до винної в ДТП особи - Відповідача, однак оскільки ОСОБА_1 має пільговий документ Чорнобильське посвідчення НОМЕР_3 належним Відповідачем у даній справі є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надана пільга передбачена пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки таких доказів Позивачем не надано, а відтак фізична особа має нести відповідальність на загальних підставах.
Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано оригіналів фотографій пошкодженого транспортного засобу, що на переконання МТСБУ свідчить про вчинення страховою компанією перешкод у розслідуванні страхової події, що у відповідності до статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування до моменту отримання достатніх документів.
Крім того, даний випадок не підпадає під підстави, визначені статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що свідчить про безпідставність вимог Позивача, а шкоду потерпілій особі внаслідок ДТП відшкодовано Позивачем за договором добровільного страхування, що згідно пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виключає можливість відшкодування МТСБУ.
На виконання вимог ухвали суду про витребування від 21.08.2024 Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією надано додаткову інформацію, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації по день смерті, 09.03.2022 (актовий запис № 5498 від 10.03.2022), а в архівній справі зазначено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорія 1 серія А йому видане 30.06.2021 за № 038826.
ОСОБА_1 мав інвалідність 1Б групи.
Відповідач також просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, на підтвердження понесення яких до суду надано наступні копії документів:
- копію довіреності від 19.12.2023 № 6-01/152;
- копію посвідчення адвоката від 13.02.2023;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11030/10 від 13.02.2023;
- копію договору № 4.1/12-10/2021 по надання послуг в сфері права від 12.10.2021;
- додаткову угоду № 1123 від 16.07.2024 до договору № 4.1/12-10/2021 по надання послуг в сфері права від 12.10.2021 за підписами (ЕЦП) Відповідача (клієнта) та адвоката, з якої вбачається, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято без зауважень та претензій послуги в межах даної справи на суму 2 000 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Суд зазначає, що нормативно правові акти, які застосовано при ухваленні даного рішення використовуються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності ((стаття 980 ЦК України)).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вина водія транспортного засобу марки Kia Venga, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 760/18128/21.
Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до винної особи в розмірі виплаченої суми страхового відшкодування.
Однак, як встановлено судом вище, винна особа у вчинені ДТП є водій транспортного засобу марки Kia Venga, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , який станом на дату ДТП належав до осіб людей з інвалідністю I групи.
Відповідно до частини 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами Відповідача, що в даному випадку у винної особи з 30.06.2021 був відсутній обов'язок укладати договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів - Kia Venga, державний номер НОМЕР_1 , а МТСБУ є належним відповідачем.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 39.2 вказаної статті визначено, що завданням МТСБУ, зокрема, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Статтею 41 вказаного закону визначено випадки та підстави здійснення МТСБУ регламентних виплат за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
Так, суд зазначає, відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Суд зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що саме заява на виплату страхового відшкодування із відповідним переліком документів згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для її виплати страховиком.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є в тому числі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Також суд звертає увагу сторін, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 910/7449/17 вказано, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
У вказаній постанові також зазначено, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
При цьому суд зазначає щодо відсутності імперативної норми закону щодо обов'язкового досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах та зазначає, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Правильним є висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.
Враховуючи те, що ДТП з вини третьої особи та із заподіянням шкоди страхувальнику Позивача сталася 07.07.2021, а матеріали справи не містять доказів звернення до МТСБУ із заявою про виплату суми страхового відшкодування впродовж річного строку, при тому що позов подано до суду 08.07.2024, на переконання суду не вбачається підстав для настання у Відповідача обов'язку з виплати суми страхового відшкодування.
Окрім викладеного, суд зазначає, що приписами пункту 41.3 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Тобто, за наявності договору добровільного страхування страхувальник (потерпілий) може отримати страхове відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування. При цьому МТСБУ, за наявності передбачених Законом підстав, відшкодовує потерпілому лише частину шкоди, яка не компенсована за договором добровільного страхування.
Оскільки суму страхового відшкодування в розмірі 38 640, 73 грн Позивачем виплачено потерпілій внаслідок ДТП особі (ТОВ «Фірма «Технокомплекс») на виконання договору добровільного страхування AZ-15-1243618 від 30.09.2020, вимоги Позивача до Відповідача є безпідставними.
Зазначений підхід також закріплено пунктом 3.6 Положення про централізований страховий резервний фонд потерпілих у ДТП, затвердженого протоколом Координаційної ради МТСБУ від 06.12.2012 № 31/2012, на який посилається Відповідач у відзиві.
З поміж викладено, суд вважає за доцільне звернути увагу страхової компанії, що статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов'язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.
Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником, що в даному випадку і відбулося у правовідносин Позивача та його страхувальником.
Суд звертає увагу Позивача, що основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна, однак не його обов'язок повністю відшкодувати понесені витрати у результаті виконання такого договору, що в даному випадку намагається вчинити Позивач звертаючись з позовом до Відповідача.
Метою визначення та відшкодування розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не намагання Позивача відновити своє фінансове становище із врахуванням умов Договору, на підставі якого Позивачем здійснювалась страхова виплата.
Із врахуванням зазначених висновків суд також погоджується з доводами Відповідача в частині порушення Позивачем (страхувальником) обов'язку сприяти МТСБУ у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), який закріплено статтею 331 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки ні Позивачем, ні третьою особою не було повідомлено МТСБУ про спірну ДТП (в силу відсутності таких доказів), що за своїм наслідком позбавило останнього можливості прийняти участь у визначенні суми страхового відшкодування, погодження її з Відповідачем та виконання ремонтних робіт як таких.
Судом враховано практику Верховного Суду, викладену у постанові від 26.09.2019 у справі № 522/6853/16-ц, на яку посилається Відповідач у відзиві.
Підсумовуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.
Що стосується заявлених Відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що оскільки такі витрати є фіксованими договором № 4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, а факт надання послуг вбачається із підписаної між адвокатом та клієнтом додаткової угоди № 1123 від 16.07.2024 до такого договору, такі витрати підлягають відшкодуванню Позивачем з огляду на відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому судом враховано, що із наданих Відповідачем доказів вбачається за можливе встановити обсяг наданих послуг в межах даної справи, які на переконання суду є співмірними з предметом спору та складністю справи.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище та встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено суду наявність в нього законних підстав для стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування, а також не доведено виникнення у Відповідача обов'язку такого відшкодування, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.
Витрати на професійну правничу допомогу, понесені Відповідачем покладаються на Позивача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - відмовити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр.-т. Берестейський, 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 30115243) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02653; ідентифікаційний код 21647131) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 21.11.2024.
Суддя Антон ПУКАС