Єдиний унікальний номер 728/2212/24
Номер провадження 3/728/993/24
19 листопада 2024 року м. Бахмач
Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Петренко О.Г.,
захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Кухти В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмач справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовеця,-
за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Згідно протоколу 21 серпня 2024 року о 00:22 год. в м. Бахмач по вул. Соборності біля будинку №68 ОСОБА_1 керував автомобілем MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подав. Повідомленний належним чином.
Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Кухта В.Б. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю подій і складу правопорушення. Так як, ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції з підтвердженим фактом керування, до того ж не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки, а відразу виявив бажання проїхати до лікарні, так як не довіряв приладу, який використовували працівники поліції. Крім того, в медзакладі заперечив відносно проведення освідування за допомогою саме газаналізатора з вставленим муштуком, який міг бути вже використаний, так як не розпаковувався перед ним. Проти проведення огляду, який передбачений на законодавчому рівні, відмови не було. Саме через це ОСОБА_1 і наполягав на проведенні огляду за допомогою взяття лабораторних зразків. Так як огляд в медичному закладі повинен проводитися не за допомогою алкотестера, як на місці зупинки. Крім того, адвокат зауважив, що сама процедура складання протоколу і оформлення матеріалів здійснювалася з порушенням інструкцій і чинного законодавства. Віфдеофіксація велася не безперервно, що свідчить про порушення з боку працівників поліції. Моменту зупинки і факту керування докази не містять, як і не містять доказів відмови від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння. До того ж час складання протоколу не відповідає дійсності, бо відеозапис містить іншу інформацію,яка вказує, що протокол був складений, коли пройшло вже більше двох годин від моменту зупинки, що також є порушенням. Просив справу закрити.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 , адвоката Кухту В.Б., повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїзаконів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до статей 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Отже, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності дост. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом ч. 2ст. 251 КУпАп обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Диспозиція частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,порушення вимог якої інкримінується порушнику, передбачає дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) .При цьому зазначено лише одну ознаку, яку суд не може встановити наглядно вивчивши відеозапис. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку та медичного огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши відеозапис , долучений до адміністративного протоколу суд не вбачає, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Суд зазначає, що на відеозаписі, який розділений на файли, видно , коли рухається автомобіль сірого кольору, а вже наступний файл розпочинається з моменту, що двоє чоловіків стоять біля припаркованого автомобіля. При цьому поліцейський зауважує, що від них чується запах спиртного. Від кого саме відчутний запах встановити суду не є можливим, як і те хто на той момент був водій. Жодних належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений співробітниками поліції, суду не надано. Вже пізніше, на вимогу поліції ОСОБА_1 сів за кермо, щоб перепаркувати автомобіль. При цьому ознак, які б вказували на алкогольне сп'яніння, таких як: невідповідна поведінка обставинам справи, тремтіння рук, хитка хода, млява мова,почервоніння шкіри, очей -суд не вбачає.
Крім того, з відеозапису видно, що ОСОБА_1 запропонували пройти тест на вживання алкоголю на місці зупинки, запитавши чи він довіряє сертифікованому приладу чи бажає проїхати до лікарні. На що ОСОБА_1 погодився проїхати до медзакладу для проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Вже в закладі охорони здоров'я , медсестра запропонувала «продути» прилад на визначення стану алкогольного сп'яніння від якого ОСОБА_1 відмовився, так як «трубка» на вигляд і думку ОСОБА_1 була не одноразова і можливо вже використовувалася. При цьому ОСОБА_1 просив провести огляд за допомогою лабораторного дослідження, шляхом взяття крові. На що медсестра і лікар-нарколог йому відмовили. А працівник поліції спочатку наполягав на «продувці» сертифікованого приладу, а вже потім розцінив відмову від продування приладу , як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоровя . Хоча прямих заперечень від ОСОБА_1 на відеозапису зафіксовано не було. До того ж , складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності не зафіксоване на відео , а одже час складання складений як зазначено в 01год 51 хв., не відповідає дійсності. Як і не зафіксовано відмову від підпису в протоколі ОСОБА_1 .
Так, виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції не є доказом перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а є лише підставою для проведення огляду такого водія у встановленому законом порядку, що прямо вказано у пункті 2 розділу І цієї Інструкції, згідно якого: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
До того ж, суд зауважує, що з відеозапису з портативних нагрудних відеореєстраторів співробітників поліції, який наявний в матеріалах справи вбачається, що лікар жодних дій для встановлення у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп'яніння не проводив.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 15 Розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 09.11.2015 року №1452/735 за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Таким чином, результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.
Згідно п.12 Розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 09.11.2015 №1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Згідно Розділу III п. 13 Інструкції, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Пункт 22 Інструкції імперативно передбачає, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст.266 КУпАП).
Згідно п.3 Розділу III Інструкції №1452/735, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно чинного законодавства.
Отже, із вказаних вище вимог Інструкції 1452/735 вбачається, що огляд проводиться виключно лікарем, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно чинного законодавства, а тому сторона захисту вважає, що саме на лікаря покладено обов'язок провести огляд на стан сп'яніння із дотриманням вказаних вище вимог Інструкції і саме лікар-нарколог мав би запропонувати та відібрати у ОСОБА_1 зразки біологічного середовища для проведення обов'язкових лабораторних досліджень і в такому випадку виходячи з аналізу вимог Інструкції 1452/735 будь-яких заяв чи клопотань від обстежуваної особи про відібрання у неї біологічних зразків не потрібно.
Однак, як вбачається з матеріалів справи у КНП «Бахмацька міська лікарня » лікарем не було проведено обов'язкових лабораторних досліджень, а було запропоновано ОСОБА_1 лише продути прилад «Drager».
З пояснень адвоката також вбачається, що лікар-нарколог не проводив медичного обстеження на наявність у нього клінічних ознак сп'яніння. Так для встановлення стану сп'яніння, виходячи з імперативних вимог Інструкції 1452/735, лікар-нарколог зобов'яний був взяти зразки біологічного середовища ОСОБА_1 та провести лабораторне дослідження, а не проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager».
Отже, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин всі докази не вбачає відмови ОСОБА_1 на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ,зважаючи на те, що огляд пропонувався без проведення обов'язкових лабораторний досліджень, з порушенням п. 15 Розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року та є недійсним в силу положень п.22 Розділу 3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року та ч.5 ст.266 КУпАП, що узгоджується із висновком Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, який викладений у п. 71 постанови Верховного Суду від 24.04.2020 року в справі за №823/1022/16 та висновком Київського апеляційного суду, який викладено у постанові від 10.06.2022 року по справі № 361/148/22.
Згідно ч.2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 медсестрою було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння лише за допомогою сертифікованого приладу, та не було запропоновано та проведено лабораторних досліджень, не проведено огляду для виявлення зовнішніх клінічних ознак , то в такому випадку , висновок КНП «Бахмацька міська лікарня » № 36 від 21.08.2024 року є очевидно недопустимим доказом.
Отже, дії ОСОБА_1 не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції». Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до положень п.1 ст. 247 КпАП обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що справу слід закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ч.2 ст. 266, ст. 130КпАП України, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Роздайбіда