19 листопада 2024 р. Справа № 597/1520/24
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тренич А.Г.
за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
ОСОБА_1 подав до суду заяву, заінтересованою особою у якій зазначив Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
В обґрунтування заяви заявник покликається на те, що відповідно до паспорта громадянина України та свідоцтва про народження він записаний - ОСОБА_1 , однак в трудовій книжці № НОМЕР_1 , заповненій 16 липня 1989 року, помилково записаНО « ОСОБА_1 ». Дана обставина перешкоджає оформленню права на пенсійне забезпечення.
Заявник ОСОБА_1 просить встановити факт що трудова книжка № НОМЕР_1 , заповнена 16.07.1989 року, видана помилково на ім'я ОСОБА_1 та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності та задовольнити заявлені вимоги.
Заінтересована особа не делегувала свого представника в судове засідання. Разом з тим, від заінтересованої особи надійшов відзив, в якому вважає, що заявник не надав доказів, що спірний правовстановлюючий документ належать ОСОБА_1 . На переконання заінтересованої особи, заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, оскільки встановлення спірних фактів, пов'язане з вирішенням спору про право, а саме, право на пенсію.
Ухвалою суду 07.10.2024 року відкрито провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу заявлених вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з такого.
18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФУ в Тернопільській області) із заявою про призначення пенсії за віком.
26 вересня 2024 року ГУПФУ в Тернопільській області прийнято рішення № 192650009069 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Причиною відмови є розбіжності в документах, наданих на підтвердження страхового стажу, зокрема в документі, що підтверджує трудовий стаж вказано ім'я, що не відповідає паспортним даним.
Суд встановив, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Лисичники Борщівського району Тернопільської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 36, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.12.1963 року.
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 22.07.1999 року заявник записаний як ОСОБА_1 .
Трудова книжка НОМЕР_1 , заповнена 16 липня 1989 року та видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ім'я записано не вірно - « ОСОБА_2 », оскільки вірно слід вважати, відповідно до свідоцтва про народження та паспорта « ОСОБА_2 ».
Заявник на підставі наведених вище обставин, просить суд встановити факт належності йому правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки, в якій невірно вказано його ім'я, а тому, дана обставина перешкоджає заявнику в оформленні його права на пенсійне забезпечення, зокрема, для призначення пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у ч. 1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5«Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993року №301«Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Судом встановлено, що невірно зазначене ім'я заявника у вищевказаному документі, який не відповідає даним зазначених у свідоцтві про його народження та паспорті, що стало причиною звернення до суду для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності йому вищевказаного документа.
Метою встановлення факту належності правовстановлюючого документу заявника (трудової книжки) є необхідність в оформленні його права на пенсійне забезпечення, зокрема, для призначення пенсії за віком.
За таких обставин, беручи до уваги той факт, що існує розбіжність в написанні імені заявника у вищевказаному правовстановлюючому документі, яке не збігається з іменем, зазначеним у його свідоцтві про народження та паспорті, що унеможливлює здійснення права заявника для оформлення його права на пенсійне забезпечення, а законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, суд дійшов висновку, що заява є підставною, обґрунтованою, а факт належності правовстановлюючого документа заявника (трудової книжки) підтверджено належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 263-265, 293, 352, 354, 315, 316, 318, 319 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , трудової книжки № НОМЕР_1 , заповненої 16 липня 1989 року на ім'я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19 листопада 2024 року.
Суддя Анна ТРЕНИЧ