ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.11.2024Справа № 910/10168/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10168/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
до Акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
У серпні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13.08.2024 року до Акціонерного товариства "Укрпошта" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 26 327,66 грн. (двадцять шість тисяч триста двадцять сім гривень 66 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 29-696/365 про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій від 14.12.2021 року, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 3 договору Розділу VIII "Відповідальність сторін" нараховано та заявлено до стягнення штраф за порушення виконання зобов'язань відповідачем за укладеним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10168/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
16.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) при проведенні перевірки та накладенні штрафу згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-1001-8/19327 від 05.05.2023 року позивач вийшов за межі повноважень та предмету перевірки (періоду який підлягав контролю під час перевірки в частині своєчасності виплати і доставки сум пенсій одержувачам); (2) виплата пенсій по населеному пункту Соснівка здійснювало ПВПЗ №1 Шосткинського району Сумської дирекції АТ «Укрпошта», у зв'язку з тим, що встановлені дати виплати пенсій у відомостях збігались з вихідним днем (суботою), виплата була проведена достроково без узгодження з уповноваженим органом, але в межах виплатного періоду, що повністю відповідає вимогам встановленого Порядку виплат та умовам договору.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.12.2021 року між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі - позивач, замовник) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір № 29-696/365 про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується у 2022 році надати замовникові послуги з виплати та доставки пенсій у Сумській області (регіоні) за рахунок коштів, профінансованих Пенсійним фондом, а замовник - прийняти і оплатити послуги.
Відповідно до п. 4 договору у разі використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій, виплату коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунків, відкритих для обліку коштів, призначених для виплати пенсій, на покриття залучених на пенсійні виплати власних коштів виконавця у необґрунтованих розмірах, виконавець відшкодовує на поточний рахунок замовника суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, а також сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка усієї суми, за кожний день такого використання, але не більше 10 відсотків від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі.
Згідно з п. 3 договору у разі виплати пенсій з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком № 1279), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій.
З 18.11.2022 року по 08.12.2022 року відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 431 від 17.11.2022 року та направлення № 4039/КПР від 17.11.2022 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було проведено перевірку Сумської дирекції АТ «Укрпошта» щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій за відомостями на виплату пенсій, своєчасності виплати і доставки сум пенсійних виплат одержувачам за період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року включно; суцільну перевірку документів відділень поштового зв'язку, які стосуються руху коштів, призначених для виплати пенсій (перелік відділень зв'язку та перевіряємий період згідно з затвердженим графіком).
Підстава для здійснення перевірки: погоджений графік проведення документальної перевірки Сумської дирекції АТ «Укрпошта» на IV квартал 2022 року, підпункти 5 та 6 пункту 2 розділу VI договору про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій від 14.12.2021 року № 29-696/365.
За результатами перевірки складено акт № 1800-0902-07/45 від 08.12.2022 року, в якому встановлено порушення пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу V, підпунктів 2-3 пункту 5 розділу VI договору про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій від 14.12.2021 року № 29-696/365 та пункту 27 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 (8 випадків виплати пенсій раніше зазначеної на відомості дати на загальну суму 26 327,66 грн.).
З викладеними у акті № 1800-0902-07/45 від 08.12.2022 року висновками АТ «Укрпошта» не погодилося та подало заперечення до цього акту, в якому наголосило, що перевірці підлягав чітко визначений період з 01.05.202 року по 31.10.2022 року включно, а в акті викладено висновки поза межами встановленого періоду перевірки щодо наступних порушень: 8 випадків виплати пенсій раніше зазначеної на відомості дати на загальну суму 26 327,66 грн.; 2 випадки виплат пенсій неналежним особам на загальну суму 9897,65 грн. за довіреностями, оформленими на строк понад один рік по одержувачам ОСОБА_1 у розмірі 6426,60 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 3471,05 грн. Також при здійсненні перевірки не взято до уваги, що згідно наказу Сумської дирекції АТ «Укрпошта» № 84 від 04.02.2022 року було тимчасово призупинено функціонування ВПЗ Соснівка Шосткинського району Сумської дирекції АТ «Укрпошта» з 09.02.2022 року, тому кошти для виплати пенсій були виплачені іншим відділенням поштового зв'язку - ПВПЗ № 1 Шосткинського району Сумської дирекції АТ «Укрпошта».
Позивач зазначає, що за результатами документальних перевірок СД АТ «Укрпошта» щодо цільового використання коштів, призначених для виплати пенсій, своєчасності виплати і доставки сум пенсійних виплат одержувачем встановлено порушення виконання зобов'язань за договором № 29-696/365 від 14.12.2021 року, зокрема, виплати коштів неналежним особам, що були відшкодовані АТ «Укрпошта», а саме:
- пенсія ОСОБА_3 за лютий 2022 року у розмірі 3634,39 грн. та поштовий збір 47,25 грн.;
- пенсія ОСОБА_4 за грудень 2022 року у розмірі 3660,71 грн. та поштовий збір 97,01 грн. (грошові кошти виплачені виконавцем громадянці ОСОБА_5 згідно з довіреністю від 02.08.2022 року № 327-328, якою не передбачено отримання грошових коштів у будь-яких відділенням АТ «Укрпошта»).
Рішенням від 05.05.2023 року № 1800-1001-8/19327 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області застосовано до Акціонерного товариства «Укрпошта» штраф у розмірі 26 327,66 грн. за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам (раніше зазначеної на відомості дати).
Не погодившись із прийнятим рішенням АТ «Укрпошта» звернулося до Пенсійного фонду України зі скаргою від 18.05.2023 року № 00102-362-23 (вх. № 5574/8 від 22.05.2023 року).
За результатами розгляду скарги Пенсійним фондом України прийнято рішення № 2800-0601-8/40778 від 20.07.2023 року про залишення без змін рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про застосування штрафу за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам від 05.05.2023 року № 1800-1001-8/19327 на суму 26 327,66 грн., а скарги АТ «Укрпошта» - без задоволення. Це рішення є остаточним, подальшому адміністративному оскарженню не підлягає, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Рішення № 2800-0601-8/40778 від 20.07.2023 року Пенсійного фонду України в судовому порядку не оскаржувалося.
В подальшому, позивач звернувся до АТ «Укрпошта» з претензією № 1 (від 24.05.2024 року № 1800-0902-8/4861) про сплату штрафу в розмірі 26 327,66 грн.
У відповіді на претензію від 27.06.2024 року № 1.05.002.002.118.-17153-24 АТ «Укрпошта» вимогу про сплату штрафу в розмірі 26 327,66 грн. відхилило та просило скасувати відшкодування коштів за виплату пенсії одержувачам.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 26 327,66 грн.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України від 20.09.2019 року №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" 17.10.2019 року, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Як вже було встановлено судом вище, за результатами перевірки Сумської дирекції АТ «Укрпошта» щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій за відомостями на виплату пенсій, своєчасності виплати і доставки сум пенсійних виплат одержувачам за період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року, встановлено порушення пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу V, підпунктів 2-3 пункту 5 розділу VI договору про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій від 14.12.2021 року № 29-696/365 та пункту 27 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 (8 випадків виплати пенсій раніше зазначеної на відомості дати на загальну суму 26 327,66 грн.), про що складено акт № 1800-0902-07/45 від 08.12.2022 року.
На твердження позивача, за результатами документальних перевірок СД АТ «Укрпошта» щодо цільового використання коштів, призначених для виплати пенсій, своєчасності виплати і доставки сум пенсійних виплат одержувачем встановлено порушення виконання зобов'язань за договором № 29-696/365 від 14.12.2021 року, зокрема, виплати коштів неналежним особам, що були відшкодовані АТ «Укрпошта», а саме:
- пенсія ОСОБА_3 за лютий 2022 року у розмірі 3634,39 грн. та поштовий збір 47,25 грн.;
- пенсія ОСОБА_4 за грудень 2022 року у розмірі 3660,71 грн. та поштовий збір 97,01 грн. (грошові кошти виплачені виконавцем громадянці ОСОБА_5 згідно з довіреністю від 02.08.2022 року № 327-328, якою не передбачено отримання грошових коштів у будь-яких відділенням АТ «Укрпошта»).
Посилаючись на пункт 3 договору, за умовами якого у разі виплати пенсій з порушенням строків та умов, зазначених у пункті 1 розділу V договору (після закінчення виплатного періоду, раніше зазначеної на відомості дати, крім випадків, передбачених Порядком № 1279), з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі несвоєчасно виплачених пенсій, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 26 327,66 грн.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виплату коштів неналежним особам.
Дослідивши зміст акту № 1800-0902-07/45 від 08.12.2022 року, на який позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, судом встановлено, що він не містить встановлених порушень виплати пенсії ОСОБА_3 за лютий 2022 року у розмірі 3634,39 грн. та поштового збору 47,25 грн., пенсії ОСОБА_4 за грудень 2022 року у розмірі 3660,71 грн. та поштового збору 97,01 грн. неналежним особам.
Крім того, позовна заява не містить обґрунтувань в чому саме полягає порушення щодо пенсії ОСОБА_3 за лютий 2022 року у розмірі 3634,39 грн. та поштового збору 47,25 грн., чи то виплата цих коштів неналежній особі чи несвоєчасна виплата.
Додатково суд відмічає, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми штрафу у заявленому розмірі, виходячи із сум, які, на думку позивача, були виплачені неналежним особам: пенсії ОСОБА_3 за лютий 2022 року у розмірі 3634,39 грн. та поштового збору 47,25 грн., що разом становить 3681,64 грн.; пенсії ОСОБА_4 за грудень 2022 року у розмірі 3660,71 грн. та поштового збору 97,01 грн., що разом становить 3757,72 грн.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, не доведено наданими доказами як окремо так і в їх сукупності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 26 327,66 грн., тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 21.11.2024р.
Суддя О.В. Котков