Справа № 148/350/22
21 листопада 2024 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області у складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина кримінальне провадження № 12021025180000047 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тульчин, Вінницька область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий, за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою неповною освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину віком 4 роки, не працюючого, військовозобов'язаного, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого - ОСОБА_7 , захисника - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представників потерпілих - адвоката ОСОБА_16 , адвоката ОСОБА_17 , адвоката ОСОБА_18 , -
В період часу з січня місяця 2020 року по травень місяць 2021 року, ОСОБА_7 спланував шахрайське заволодіння грошовими коштами під приводом розмитнення транспортних засобів з іноземної реєстрації на реєстрацію в Україні, надання послуг з придбання і пригону транспортних засобів на іноземній реєстрації з-за кордону та продажу транспортних засобів на території України зловживаючи довірою потерпілих, вказував про начебто взяті на себе зобов'язання з виконання вищевказаних послуг, отримував від людей грошові кошти, які попередньо були між ними обумовлені та в подальшому не виконував взятих на себе зобов'язань.
З цією метою ОСОБА_7 після отримання ним обумовленої суми грошових коштів за надання послуг з розмитнення транспортних засобів з іноземної реєстрації на реєстрацію в Україні, надання послуг з придбання і пригону транспортних засобів на іноземній реєстрації з-за кордону та продажу транспортних засобі на території України, надавав письмові розписки про отримання грошових коштів, врахувавши, що письмова форма виконання домовленості про надання даних послуг надаватиме змогу переконувати осіб в правдивості виконання прийнятих ним на себе зобов'язань.
В той же час, не маючи наміру виконувати прийняті на себе договірні зобов'язання, щодо повернення потерпілим грошових коштів ОСОБА_7 свідомо розраховував на те, що наявність у ошуканих клієнтів розписок про отримання ним грошових коштів та транспортних засобів надасть йому змогу виправдати свої дії щодо невиконання прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку із фінансовою скрутою чи іншими об'єктивними причинами та переконати у відсутності намірів шахрайського заволодіння коштами замовників. Таким чином, виконавши необхідні підготовчі заходи, ОСОБА_7 , не маючи наміру реально здійснювати повернення грошових коштів розраховував на гарантоване заволодіння ними, внаслідок зловживання довірою потерпілих.
Так, в січні місяці 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, в м. Тульчин, Вінницька область, ОСОБА_7 маючи умисел на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою, з'ясував, що матеріально забезпечений ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , бажає розмитнити автомобіль на іноземній реєстрації марки «Renault Kangoо», який останній придбав у обвинуваченого за 1 700 доларів США.
З цією метою ОСОБА_7 в січні місяці 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, зловживаючи довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом розмитнення автомобіля марки «Renault Kangoо», належного ОСОБА_19 , запропонував останньому надати вказану послугу на начебто вигідних для потерпілого умовах. Далі, обвинувачений переконав ОСОБА_19 , у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в розмірі 8600 грн за послугу з розмитнення належного ОСОБА_19 автомобіля на іноземній реєстрації марки «Renault Kangoо». Також 02.04.2020, ще додатково переконав ОСОБА_19 , що потрібно надати йому ще 22 000 грн на розмитнення належного ОСОБА_19 автомобіля, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав.
Того ж дня, ОСОБА_19 надіслав на рахунок ОСОБА_7 , ще 22 000 грн за послугу з розмитнення зазначеного автомобіля. В подальшому свої зобов'язання обвинувачений не виконав, грошові кошти у сумі 30 600 грн, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, повернувши потерпілому 5 000 грн, а грошові кошти в сумі 25 600 грн не повернув та не вчинивши жодної дії направленої на розмитнення вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_19 на загальну суму 25 600 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, в березні місяці 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, в м. Тульчин, Вінницька область, ОСОБА_7 маючи умисел на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою, повторно, з'ясував, що матеріально забезпечений ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_4 , бажає розмитнити свій автомобіль на іноземній реєстрації марки «Volkswagen Golf 4». З цією метою обвинувачений, в березні місяці 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, зловживаючи довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом розмитнення автомобіля марки «Volkswagen Golf 4» належного ОСОБА_20 запропонував останньому надати вказану послугу на начебто вигідних для потерпілого умовах.
Далі, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_20 у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в сумі 8500 грн за послугу з розмитнення належного ОСОБА_20 автомобіля на іноземній реєстрації марки «Volkswagen Golf 4», однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав. Того ж дня, ОСОБА_21 перебуваючи в м. Тульчин передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 8500 грн за послугу з розмитнення зазначеного автомобіля. В подальшому свої зобов'язання обвинувачений не виконав, грошові кошти у сумі 8500 грн, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на розмитнення вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_21 на загальну суму 8500 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 з'ясував, що матеріально забезпечений ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_5 , бажає придбати за кордоном автомобіль за 4600 доларів США. В свою чергу ОСОБА_7 на початку квітня місяця 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автомобіля потерпілому, запропонував ОСОБА_14 придбати за кордоном у власність автомобіль на начебто вигідних для потерпілого умовах.
Далі, обвинувачений переконав ОСОБА_14 у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в сумі 4600 доларів США, для придбання зазначеного автомобіля, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав.
Після чого, на початку квітня місяця 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_22 перебуваючи в м. Тульчин, Вінницька область, передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 4600 доларів США, для придбання автомобіля за кордоном. При цьому ОСОБА_7 запевнив потерпілого, що вищевказаний автомобіль прибуде на територію України протягом квітня місяця 2020 року. Однак, з квітня 2020 року і по теперішній час ОСОБА_7 автомобіля ОСОБА_22 не передав.
Таким чином, обвинувачений отримав від ОСОБА_22 грошові кошти на загальну суму 4600 доларів США (станом на 15.04.2020 - 27,0899 грн), що еквівалентно 124 613,54 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину. В подальшому свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 4600 доларів США, що еквівалентно 124 613, 54 гривень згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на придбання вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_22 на загальну суму 124 613,54 грн, що в понад 100 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України становить значну шкоду, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_4 , бажає придбати за кордоном автомобіль за 1350 доларів США. В свою чергу ОСОБА_7 в середині серпня 2020 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, та корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автотранспортного засобу потерпілому, запропонував ОСОБА_15 , придбати за кордоном у власність автомобіль на начебто вигідних для потерпілого умовах.
Далі, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_15 у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в сумі 1355 доларів США, для придбання зазначеного автомобіля, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав. Того ж дня, тобто в середині серпня 2020 року, ОСОБА_15 , перебуваючи в м. Тульчин, Вінницька область, передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 1350 доларів США, для придбання автомобіля. При цьому ОСОБА_7 запевнив потерпілого, що вищевказаний автомобіль прибуде на територію України на протязі 14 днів.
Однак, з серпня 2020 року і по теперішній час, обвинувачений не передав ОСОБА_15 автомобіля, а лише повернув ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 500 доларів США. Таким чином ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_15 грошові кошти на загальну суму 850 доларів США, що еквівалентно 23 290 грн. згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння кримінального правопорушення.
В подальшому свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 850 доларів США, що еквівалентно 23 290 грн. згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння кримінального правопорушення, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на придбання вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_15 на загальну суму 23 290 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 з'ясував, що матеріально забезпечений ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_6 , бажає придбати за кордоном автомобіль за 3000 доларів США. В свою чергу ОСОБА_7 14.09.2020 реалізуючи свій злочинний умисел, та корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автотранспортного засобу потерпілому, запропонував ОСОБА_11 придбати за кордоном у власність автомобіль на начебто вигідних для потерпілого умовах. Далі, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_11 у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в сумі 3000 доларів США, для придбання зазначеного автомобіля, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав.
Того ж дня, ОСОБА_11 перебуваючи в м. Тульчин, Вінницька область, передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 3000 доларів США, для придбання автомобіля. При цьому ОСОБА_7 запевнив потерпілого, що вищевказаний автомобіль прибуде на територію України на протязі 14 днів.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автомобіля, у невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_11 у вигідності і обов'язковості передачі додаткових грошових коштів у сумі 200 доларів США, ніби то для того, щоб пригнати придбаний автомобіль на територію України, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав.
Того ж дня, син потерпілого ОСОБА_23 передав ОСОБА_7 додатково грошові кошти у сумі 200 доларів США, для пригону автомобіль на територію України. При цьому, ОСОБА_7 запевнив потерпілого, що в найближчий час передасть йому автомобіль. Однак, з вересня 2020 року і по теперішній час ОСОБА_7 не передав ОСОБА_11 автомобіль. Таким чином, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_11 грошові кошти на загальну суму 3200 доларів США, що еквівалентно 89 280,96 грн. згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, про що власноруч написав відповідну розписку зазначивши, що зобов'язується повернути грошові кошти у сумі 3200 доларів США, у строк до 01.12.2020. В подальшому свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 3200 доларів США, що еквівалентно 89 280,96 грн. згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на придбання вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 на загальну суму 89 280,96 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 з'ясував, що матеріально забезпечений ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_7 , бажає продати свій автомобіль марки «Opel Zafira» за 6500 доларів США. В свою чергу ОСОБА_7 в березні місяці 2021 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом продажу автомобіля, який належить потерпілому, запропонував ОСОБА_24 передати йому для продажу належний потерпілому автомобіль марки «Opel Zafira» на начебто вигідних для потерпілого умовах. Далі, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_24 у вигідності і обов'язковості передачі йому автомобіля марки «Opel Zafira», однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав. Того ж дня, ОСОБА_24 перебуваючи в м. Тульчин передав ОСОБА_7 свій автомобіль марки «Opel Zafira» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_24 на даний автомобіль для продажу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шахрайським шляхом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_7 продав автомобіль марки «Opel Zafira» за грошові кошти в сумі 6400 доларів США, однак за продаж автомобіля ОСОБА_7 передав потерпілому ОСОБА_24 лише частину грошових коштів в сумі 3600 доларів США. Таким чином ОСОБА_7 повинен був передати потерпілому решту грошових коштів в сумі 2800 доларів США, про що власноруч написав відповідну розписку зазначивши, що зобов'язується повернути грошові кошти у сумі 2800 доларів США, у строк до 01.07.2021.
Після чого ОСОБА_7 періодично повертав потерпілому по частині грошових коштів в розмірі 100 доларів США, в загальній сумі 700 доларів США, востаннє в листопаді місяці 2021 року. При цьому, ОСОБА_7 запевнив потерпілого, що в найближчий час передасть йому решту грошових коштів в сумі 2100 доларів США однак, з листопада 2021 року і по теперішній час ОСОБА_7 решту грошових коштів в сумі 2100 доларів США, що еквівалентно 57 177,75 грн ОСОБА_24 не передав. В подальшому свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 2100 доларів США, що еквівалентно 57 177,75 гривень згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на повернення усіх грошових коштів за продаж вищевказаного автотранспортного засобу.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_24 на загальну суму 57 177,75 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, пов'язану з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 з'ясував, що матеріально забезпечена ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає, за адресою: АДРЕСА_8 , бажає придбати за кордоном автомобіль за 5500 доларів США. В свою чергу ОСОБА_7 в квітні місяці 2021 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автомобіля потерпілому, запропонував ОСОБА_13 придбати за кордоном у власність автомобіль на начебто вигідних для потерпілої умовах. Далі, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_13 у вигідності і обов'язковості передачі йому грошових коштів в сумі 5500 доларів США, для придбання зазначеного автомобіля, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав. Після чого 20.04.2021, ОСОБА_13 перебуваючи по АДРЕСА_8 , передала ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 5500 доларів США, для придбання автомобіля марки «Renault Kangoo». При цьому ОСОБА_7 запевнив потерпілу, що вищевказаний автомобіль прибуде на територію України в найкоротший термін.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під приводом придбання за кордоном автомобіля, в кінці квітня місяця 2021 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_13 у вигідності і обов'язковості передачі додаткових грошових коштів у сумі 200 доларів США, ніби то для оформлення документів щоб пригнати придбаний автомобіль на територію України, однак реального наміру на виконання покладених на нього обов'язків ОСОБА_7 не мав. Того ж дня, потерпіла ОСОБА_13 передала ОСОБА_7 додатково грошові кошти у сумі 200 доларів США, для оформлення документів для пригону автомобіля на територію України. При цьому, ОСОБА_7 запевнив потерпілу, що в найближчий час передасть їй автомобіль. Однак, з квітня 2021 року, і по теперішній час ОСОБА_7 автомобіля ОСОБА_13 не передав. Таким чином ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_13 грошові кошти на загальну суму 5700 доларів США (станом на 15.04.2021-27,9765 грн.), що еквівалентно 159 466,05 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, та про що власноруч написав відповідну розписку зазначивши, що зобов'язується повернути грошові кошти у сумі 5500 доларів США, у строк до 14.05.2021. В подальшому свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 5700 доларів США, що еквівалентно 159 466,05 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілої, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на придбання вищевказаного автотранспортного засобу.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_13 на загальну суму 159 466,05 грн, що в понад 100 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України становить значну шкоду, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Крім, того продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, діючи умисно, повторно, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 15.05.2021 ОСОБА_7 перебуваючи в АДРЕСА_2 , продав ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_9 , за грошові кошти в сумі 2850 доларів США, що еквівалентно 78 737,805 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння кримінального правопорушення, неналежний йому автомобіль марки «ВАЗ 21070» державний номерний знак НОМЕР_1 , який ОСОБА_7 свідомо попередньо орендував у ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_10 .
В подальшому, 18.05.2021 ОСОБА_26 дізнавшись про те, що справжнім власником вищевказаного автомобіля марки «ВАЗ 21070» державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент його придбання являвся ОСОБА_25 , передав зазначений автомобіль назад у користування ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_12 , що в найближчий час поверне йому грошові кошти в сумі 2850 доларів США, за продаж автомобіля, однак, з 18.05.2021 і по теперішній час, ОСОБА_7 повернув останньому 1000 доларів США, а грошові кошти 1850 доларів США, що еквівалентно 51 110,51 грн ОСОБА_12 повернуто не було. Таким чином свої зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти у сумі 1850 доларів США, що еквівалентно 51 110,51 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент скоєння злочину, якими він заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь, не вчинивши жодної дії направленої на повернення усіх грошових коштів за продаж вищевказаного автомобіля.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_12 на загальну суму 51110,51 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вказану суму, після чого вказаними коштами розпорядився на власний розсуд.
Загальна шкода, завдана вчиненням ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, потерпілим ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , становить 539 038,81 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, зазначив, що шкоду завдану потерпілим частково відшкодовує, вже майже 60 % боргу повернув, цивільні позови щодо відшкодування матеріальної шкоди, тим потерпілим яким не повернув кошти визнав повністю, а щодо позовів в частині моральної шкоди визнав частково. В скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати
У судове засідання потерпілий ОСОБА_20 не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засіданнянеодноразово належним чином, відомостей про причини неявки суду не надав. Адвокат ОСОБА_17 подав заяву про припинення виконання угоди, щодо надання правової допомоги.
Потерпілий ОСОБА_11 та його представник адвокат ОСОБА_18 у судове засідання не з'явились, в матеріалах кримінального провадження наявна заява представника потерпілого про розгляд кримінального провадження без їх участі.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_12 не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, відомостей про причини неявки суду не надав.
Потерпіла ОСОБА_13 у судовому засідання зазначила, щодо визначення міри покарання покладається на розсуд суду. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_24 , не з'явився, подав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, а також зазначив, що матеріальна шкоди обвинуваченим йому відшкодована у повному обсязі, маральну шкоду просив стягнути з обвинуваченого у повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_14 , у судове засідання не з'явився. Представник потерпілого адвокат ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримав заявлений цивільний позов, просив його задовольнити.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_15 не з'явився. Представник потерпілого адвокат ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримав заявлений цивільний позов, просив його задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_19 у судове засідання не з'явився. Представник потерпілого адвокат ОСОБА_16 у судовому засіданні підтримала цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди, просила його задовольнити, щодо призначення покарання просила суворо не карати обвинуваченого.
Відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги добровільність позицій учасників судового розгляду, роз'яснивши права та відповідні наслідки, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, з'ясування думки потерпілих щодо міри покарання та цивільних позовів та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів провадження.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 , у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало шкоди потерпілому, вчинене повторно, у судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень, те що останній у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває (том 3 а.с. 78), в силу 89 КК України є не судимим (том 3 а.с. 81), за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на нього та його поведінку не надходило (том 4 а.с. 28), має на утриманні малолітню дитину 4 років (том 4 а.с. 29), а також обсяг і характер вчиненого кримінально-караного діяння.
Обставиною, згідно ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено.
За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, виправлення обвинуваченого, з врахуванням вимог ст. 50, ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_7 в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі, а за ч. 2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за КПК України 1960 року), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але важливо, - до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК).
Також, 01.07.2020 набув законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, з змінами, внесеними згідно із Законом № 321-IX від 03.12.2019 в редакції від 20.12.2019. З набуттям законної сили (01.07.2020) вищезазначеного Закону № 2617-VIII - ч. 1 ст. 190 КК України, віднесена до кримінальних проступків.
Епізод передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, обвинуваченим вчинено в січні місяці 2020 року, та відповідно до ст. 12 КК України - є кримінальним проступком.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Санкція ч. 1 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Таким чином, у зв'язку з тим, що з дня вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку (січень місяць 2020 року), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, минуло понад два роки, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даний епізод на підставі ст. 49 КК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного судом покарання, за ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Разом з тим, беручи до уваги, суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчинені кримінальних правопорушень, встановлені у судовому засіданні пом'якшуючі покарання обставини, те що останній характеризується позитивно, на утриманні має малолітню доньку, часткове відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов висновку, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, тобто без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. 1, 2 ст. 76 КК України
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Потерпіла ОСОБА_13 подала цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5700 доларів США, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн (том 1 а.с. 40-46 А).
Також, потерпілий ОСОБА_20 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8500 грн, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн (том 1 а.с. 81-89).
Потерпілий ОСОБА_15 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 850 доларів США, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн (том 1 а.с. 99-107).
Крім того, потерпілий ОСОБА_11 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3200 доларів США, моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн (том 1 а.с. 108-11).
Потерпілий ОСОБА_19 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25600 грн, моральної шкоди в розмірі 15 000 грн (том 1 а.с. 47-57).
Разом з тим, у ході судового провадження обвинуваченим ОСОБА_7 відшкодовано потерпілому ОСОБА_19 завдану матеріальну шкоду 25600 грн., а тому потерпілий зменшив свої позовні вимоги, до моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. (том 1 а.с. 126, 127).
Потерпілий ОСОБА_24 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2100 доларів США, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. (том 1 а.с. 147-149).
Потерпілий ОСОБА_14 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4600 доларів США, та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн (том 1 а.с. 90-98).
Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, що також узгоджується з правовою позицією у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справа №500/5194/16-ц.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.
Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_20 суд вважає, що його необхідно залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_20 в судові засідання не з'являвся, заявлений цивільний позов не підтримав, договір про надання правничої допомоги було розірвано відповідно до угоди про розірвання договору від 05.07.2022 (том 3 а.с. 156), від нього не надходило клопотань про розгляд кримінального провадження за його відсутності та обвинуваченим ОСОБА_7 не визнано пред'явленого позову. Також слід зазначити, що залишення позову без розгляду не позбавляє права позивача звернутись з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Згідно цивільного позову потерпіла ОСОБА_13 просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 5700 доларів США, Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_7 відшкодовано потерпілій ОСОБА_13 - 2900 доларів США, що підтверджується розписками (том 2 а.с. 53, 91, том 3 а.с. 71, 72, 73, том 4 а.с. 31, 32), а тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме слід стягнути з обвинуваченого суму у розмірі еквівалентній (5700-2900) = 2800 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Крім того, згідно цивільного позову потерпілий ОСОБА_15 просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 850 доларів США. яка повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження та не оспорюється учасниками судового провадження, а тому цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 стосовно відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню, та з обвинуваченого слід стягнути суму у розмірі еквівалентній 850 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Згідно цивільного позову потерпілий ОСОБА_11 просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 3200 доларів США. Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_7 відшкодовано потерпілому ОСОБА_11 400 доларів США, що підтверджується розпискою (том 3 а.с. 70), а тому цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 стосовно відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме, з обвинуваченого слід стягнути (3200-400) = еквівалентний 2800 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Також, відповідно до цивільного позову потерпілий ОСОБА_24 просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 2100 доларів США. Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 відшкодував потерпілому ОСОБА_24 матеріальну шкоду в повному обсязі, а тому цивільний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Також, відповідно до цивільного позову потерпілий ОСОБА_14 просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 4600 доларів США, яка повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження та не оспорюється учасниками судового провадження, а тому цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 стосовно відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню та з обвинуваченого слід стягнути суму у розмірі еквівалентній 4600 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 у розмірі 10 000 грн., враховуючи ті обставини, що потерпіла зазнала певних моральних страждань, які супроводжувались психологічними переживаннями пов'язаними з вчиненням відносно неї кримінального правопорушення, а тому суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 у розмірі 10 000 грн., враховуючи ті обставини, що потерпілий зазнав певних моральних страждань, які супроводжувались психологічними переживаннями пов'язаними з вчиненням відносно нього кримінального правопорушення, а тому суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. підлягає задоволенню.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 у розмірі 10 000 грн., враховуючи ті обставини, що потерпілий зазнав певних моральних страждань, які супроводжувались психологічними переживаннями пов'язаними з вчиненням відносно нього кримінального правопорушення, тому суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. підлягає задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_11 у розмірі 30 000 грн., виходячи з принципів законності, виваженості, розумності й справедливості, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування суми моральної шкоди вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди є такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 .
Також, цивільний позов ОСОБА_19 у розмірі 15 000 грн., виходячи з принципів законності, виваженості, розумності й справедливості, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування суми моральної шкоди вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_19 про відшкодування моральної шкоди є такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 000 грн.
Так, питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.
За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80) від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 26.02.2015, у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Потерпілою ОСОБА_13 заявлено до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
Так, на підтвердження розміру вказаних витрат, стороною потерпілої надано квитанцію від 19.04.2022, згідно якої ОСОБА_13 сплачено адвокату ОСОБА_17 гонорар у сумі 1000 грн., тому суд вважає, в частині компенсації судових витрат на правову допомогу, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Потерпілим ОСОБА_14 заявлено до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
На підтвердження розміру вказаних витрат, стороною потерпілого надано квитанцію від 27.04.2022, згідно якої ОСОБА_14 сплачено адвокату ОСОБА_17 гонорар у сумі 1500 грн., тому суд вважає, в частині компенсації судових витрат на правову допомогу, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, потерпілим ОСОБА_15 заявлено до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
На підтвердження розміру вказаних витрат, стороною потерпілого надано квитанцію від 27.04.2022, згідно якої ОСОБА_15 сплачено адвокату ОСОБА_17 гонорар у сумі 1500 грн., тому суд вважає, в частині компенсації судових витрат на правову допомогу, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_11 заявив до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.
На підтвердження розміру вказаних витрат, стороною потерпілого надано акт виконаних робіт та квитанцію від 15.04.2022, згідно якої ОСОБА_11 сплачено адвокату ОСОБА_18 гонорар у сумі 12 000 грн., тому суд вважає, що зазначені процесуальні витрати, є завищеними, тому в частині компенсації судових витрат на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню стягнувши з обвинуваченого 6000 грн.
На стадії досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який закінчився і прокурором не ставилось питання щодо продовження даного виду запобіжного заходу, а тому відсутні підстави для його обрання до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. 55, 65-67, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ст. 128, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речові докази, а саме: розписки відповідно до постанов про визнання речового доказу від 23.12.2021, 24.12.2021, 24.12.2021 - залишити при матеріалах кримінального провадження у процесуального керівника.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі еквівалентній 2800 (дві тисячі вісімсот) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн; судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , матеріальну шкоду у розмірі еквівалентній 850 (вісімсот п'ятдесят) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн; судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Цивільний позов ОСОБА_24 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , матеріальну шкоду у розмірі еквівалентній 2800 (дві тисячі вісімсот) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн; судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_19 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 , моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 , матеріальну шкоду у розмірі еквівалентній 4600 (чотири тисячі) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, та судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, його захиснику, потерпілим, їх представникам та прокурору.
Учасникам процесу, які не були присутні під час проголошення вироку надіслати за допомогою засобів поштового зв'язку.
Суддя: