Рішення від 28.10.2024 по справі 910/8275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/8275/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»

2. ОСОБА_2

3. Приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору управління спадщиною, скасування державної реєстрації

Представники учасники справи:

Від позивача: Тарасов С.О. ;

Від відповідача-1: Гресь О. В. ;

Від відповідача-2: Гресь О.В. ;

Від відповідача-3: не з'явився;

Від третьої особи: Тіньковський О.Г. ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (далі - відповідач - 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач - 2), Приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни (далі - відповідач - 3) про:

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (код ЄДРПОУ 38686368), що оформлено протоколом № 1/06.23 р. від 30.06.2023 р.;

- визнати недійсним з моменту укладання договір управління спадщиною № 1/2023 р. від 30.06.2023 р. та застосувати наслідки його недійсності;

- скасувати з 03.07.2023 року державну реєстрацію призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій" (код ЄДРПОУ 386863368) ОСОБА_2 , що зареєстрована 03.07.2023 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1005531070021001776;

- скасувати з 07.07.2023 року державну реєстрацію виправлення помилки щодо призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій'' (код ЄДРІІОУ - 386863368) - ОСОБА_2 , що зареєстрована 07.07.2023 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1005537770022001776.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не була повідомлена про проведення 30.06.2023 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», не приймала в них участь, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (код ЄДРПОУ 38686368), що оформлено протоколом № 1/06.23 р. від 30.06.2023 р.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає про те, що Договір управління спадщиною № 1/2023 від 30.06.2023 має бути визнаний судом недійсним, оскільки нотаріус уклавши Договір з ОСОБА_2 порушила вимоги Закону України «Про нотаріат», не уклала вказаний договір з позивачем, як спадкоємницею померлого ОСОБА_7 , відтак, за доводами позивача, Договір управління спадщиною порушує права та інтереси позивача. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

11.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_3 . В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у відповідача - 3 копію Договору управління спадщиною №1/2023 від 30.06.2023 року, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.

01.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 1 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з наступних підстав:

- Щодо визнання недійсним Договору управління спадщиною від 30.06.2023.

Як вказує відповідач - 1, Договір управління спадщиною від 30.06.2023 року був укладений Нотаріусом з Відповідачем - 2 відповідно до вимог законодавства.

У позовній заяві позивач не зазначає як саме укладання вищезазначеного Договору порушило права позивача та які саме права позивача порушені.

Як зазначає відповідач, у зв'язку із тим, що у складі спадщини померлого співвласника Товариства ОСОБА_7 було майно, яке потребувало утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані чим за заявою іншого співвласника Товариства ОСОБА_3 з метою охорони спадкового майна (корпоративних прав ТОВ «Дунайський аграрій»), керуючись в тому числі ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України нотаріусом була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_7 та на підставі ст. 1285 Цивільного кодексу України та ст. 61 Закону України «Про нотаріат» з ОСОБА_2 був укладений Договір управління спадщиною № 1/2023 р. від 30 червня 2023 року, виключно корпоративними правами Товариства з правом голосування на позачергових загальних зборах Товариства з вирішенням питання про призначення директора Товариства, без права вчинення жодних дій, направлених на відчуження майна Товариства.

Відповідачем - 2 було отримане свідоцтво, яке посвідчувало його повноваження як управителя спадщини - корпоративними правами Товариства.

В подальшому, 17 липня 2023 р. відповідач - 2 отримав від Нотаріуса лист про звернення спадкоємця за законом та про припинення договору управління спадщиною - корпоративними правами Товариства.

За доводами відповідача - 1, заявлена позивачем позовна вимога про визнання Договору управління спадщиною від 30.06.2023 р. недійсним є не обґрунтованою та нічим не доведеною, а матеріалами справи та дійсними обставинами справи спростовано наявність правових підстав для визнання договору недійсним.

- Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, що оформлене протоколом від 30.06.2023 № 1/06.23, відповідач зазначає, що на загальних зборах ТОВ «Дунайський аграрій», що були проведені 30.06.2023 р., ОСОБА_2 (відповідач - 2) діяв на підставі договору управління спадщиною та свідоцтва - як «особа, яка управляє спадщиною» - майном померлого учасника ОСОБА_7 .

На загальних зборах були присутні всі учасники Товариства (їх представники / уповноважені особи), які володіють 100% голосів. Тобто кворум для проведення загальних зборів відбувся, а загальні збори учасників Товариства були правомочними та уповноваженими приймати рішення з питань порядку денного, а тому відповідач - 1 не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

- Щодо позовних вимог про скасування реєстраційних дій.

Відповідач - 1 вказує на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що вимоги про скасування реєстраційних дій від 03.07.2023 р. № 1005531070021001776 та від 07.07.2023 р. № 1005537770022001776 є похідними вимогами, проте останній у своєму позові не зазначає жодних доводів щодо незаконності та не відповідності вищезазначених реєстраційних дій чинному законодавству України.

За твердженнями відповідача - 1, реєстраційні дії були вчинені у повній відповідності до чинного законодавства України. Документи, які були подані державному реєстратору, повністю відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про нотаріат» на підставі чого було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Підстав у відмові в державній реєстрації змін до відомостей про Товариство, передбачених ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не було, а тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.

01.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 2 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

13.08.2024 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа заперечила проти задоволення заявлених позовних вимог.

Також у письмових поясненнях третя особа повідомила суд, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було досягнуто згоди, що всі рішення щодо діяльності як торгового підприємства, так і виробничого підприємства будуть прийматися одноголосно. В подальшому така домовленість знайшла своє відображення в статутах як торгового, так і виробничого підприємства.

Так, ОСОБА_3 у своїх поясненнях звернув увагу суду на той факт, що ОСОБА_2 був обраний на посаду директора спільним рішенням, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_7 без жодних сумнівів довірили ОСОБА_2 управління компанією. Жодних зауважень до ОСОБА_2 , як директора, у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , як у власників підприємства, не було.

За заявою ОСОБА_3 , як іншого власника групи компаній ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ з метою охорони спадкового майна приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_7 та з ОСОБА_2 був укладений Договір управління спадщиною № 1/2023 р. від 30 червня 2023 року, виключно корпоративними правами Товариства з правом голосування на позачергових загальних зборах Товариства з вирішенням питання про призначення директора Товариства, без права вчинення жодних дій, направлених на відчуження майна Товариства (Договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів на управління спадщиною за № 1/2023 р. та наявний у спадковій справі № 77/2023 р. до майна померлого ОСОБА_7 ). Також ОСОБА_2 було видано нотаріальне свідоцтво № 1855, яке посвідчувало його повноваження як управителя спадщини-корпоративними правами Товариства.

За доводами ОСОБА_3 , Договір управління спадщиною був укладений відповідно до вимог закону та був направлений виключно на охорону спадкового майна (корпоративних прав Товариства).

Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем позовна вимога про визнання Договору управління спадщиною від 30.06.2023 р. недійсним, за твердженнями третьої особи, є не обґрунтованою та не доведеною, а матеріалами справи та дійсними обставинами справи спростовано наявність правових підстав для визнання Договору недійсним.

В березні 2024 року ОСОБА_1 прийняла спадщину померлого ОСОБА_7 та вступила до складу учасників ТОВ «Дунайський аграрій».

ОСОБА_3 хотів ініціювати зустріч з ОСОБА_1 , враховуючи той факт, що з березня 2024 року вони стали співвласниками ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ».

Проте, за доводами третьої особи, ОСОБА_1 діяльністю Товариства не цікавилась, на зв'язок не виходила, будь-яке спілкування із ОСОБА_3 ігнорувала, на повідомлення не відповідала.

Згодом ОСОБА_3 отримав повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» від 22 квітня 2024 р. Так, у повідомленні від 22.04.2024 р. було зазначено, що загальні збори Товариства скликаються Слівенком В.Р. , як представником ОСОБА_1 , на 28 травня 2024 р. о 12:00 год. Місце проведення загальних зборів учасників: місто Київ, а саме у приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котика Дениса Івановича, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомлення від 22.04.2024 р., яке надіслав Слівенко В.Р. , на думку третьої особи, не відповідало вимогам чинного законодавства України та статут Товариства, а також порушувало порядок скликання загальних зборів учасників Товариства. У зв'язку із чим ОСОБА_3 надав відповідь, в якій повідомив про те, що він не має намірів брати участь в незаконних загальних зборах учасників Товариства, в тому числі порядок скликання (та в подальшому порядок проведення) яких порушений.

Отримавши витяг з ЄДР, ОСОБА_3 з'ясував, що 13.06.2024 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною було незаконно проведено реєстраційні дії за номером 1005531070026001776, якими: 1) змінено інформацію для здійснення зв'язку з Товариством; 2) змінено інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (змінено адресу ОСОБА_1 ); 3) змінено керівника Товариства (змінено директора на: ОСОБА_9 ); 4) змінено місцезнаходження Товариства (змінено на: АДРЕСА_2 ); 5) змінено відомості про засновників (учасників) Товариства (змінено адресу учасника ОСОБА_1 ); 6) змінено структуру власності Товариства; 7) змінено підписанта (змінено на: ОСОБА_9 ).

Як зазначає третя особа, така поведінка іншого учасника поставила під загрозу успішне ведення господарської діяльності Товариства і відклала на невизначений час вирішення найнагальніших питань роботи Товариства, такі дії фактично зупинили роботу Товариства, а також поставили Товариство перед загрозою виникнення значних фінансових збитків.

В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до Міністерства юстиції України (офіс протидії рейдерству) із скаргою, зав результатами розгляду якої Наказом Міністерства юстиції України (офіс протидії рейдерству) від 11.07.2024 р. № 2083/5 визнано вчиненою з порушенням ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анулювано в ЄДР реєстраційну дію від 13.06.2024 № 1005531070026001776.

Враховуючи вищевикладене третя особа просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

13.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача - 3 надійшов лист.

14.08.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача у підготовче засідання 19.08.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача - 3 у підготовче засідання 19.08.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 19.08.2024 подав заяву щодо попереднього розрахунку судових витрат, заяву про вступ у справу як представника та заяву щодо пропуску строку для подачі відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача - 2 у підготовчому засіданні 19.08.2024 подав заяву щодо попереднього розрахунку судових витрат та заяву про вступ у справу як представника та заяву щодо пропуску строку для подачі відповіді на відзив на позовну заяву.

Суд у підготовчому засіданні 19.08.2024 прийняв до розгляду заяви представника відповідачів - 1, 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 відкладено підготовче засідання на 09.09.2024, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувано у відповідача - 3 копію Договору управління спадщиною №1/2023 р. від 30.06.2023 року.

20.08.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло заява про надання доступу до запису судового засідання.

29.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача - 3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 3 заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив наступні обставини:

25.06.2023 року за заявою ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа № 77/2023 року щодо майна померлого ОСОБА_7 .

В своїй заяві громадянин ОСОБА_3 , який є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» зазначив, що у складі спадщини ОСОБА_7 наявні корпоративні права - 70 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»

30.06.2023 до приватного нотаріуса звернувся ОСОБА_2 з заявою щодо укладання договору на управління корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» з правом голосування на позачергових зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» з вирішення питання про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» до вирішення питання спадкування.

Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчинив низку дій, а саме:

- отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_7 (№ 00040322696), відповідно до якого останнє місце проживання спадкодавця: АДРЕСА_3 ;

- отримані інформаційні довідки зі Спадкового реєстру : (заповіти/спадкові договори № 73024378, № 73024382; (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № 73019798).

Після вказаних дій приватним нотаріусом була заведена спадкова справа № 77/2023, номер спадкової справи у спадковому реєстрі № 70866822 і наданий витяг № 73024421.

З метою встановлення наявності та/або відсутності спадкоємців, приватним нотаріусом, у порядку передбаченому ст. 46-1Закону України «Про нотаріат», було отримано інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Параметрами запиту були данні про батька. За даними реєстру були сформовані Повні витяги з ДРАЦСу щодо актових записів про народження: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (№ витягу 00040331007 від 30.06.2023 року); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (№ витягу 00040331091 від 30.06.2023 року); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (№ витягу 00040331049 від 30.06.2023 року).

Також відповідачем - 3 було сформовано витяги з ДРАЦСу щодо актових записів про шлюб № витягу 00040330911 та про розірвання шлюбу № .витягу 00040330966, відповідно до яких зареєстрований шлюб з гр. ОСОБА_12 розірваний 18 січня 2008 року.

- для встановлення останнього місця проживання спадкодавця, а також перелік осіб, які були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент його смерті, приватним нотаріусом було направлено лист до Білгород-Дністровської міської ради (вих.№ 368/02-14), та листи спадкоємцям на адреси, які були вказані в витягах з реєстру, ДРАЦС.

В подальшому, 30.06.2023 відповідачем - 3 було укладено Договір на управління спадщиною з громадянином ОСОБА_2 та видано свідоцтво, яке посвідчувала повноваження управителя спадщини - корпоративними правами.

Згодом, 17 липня 2023 року до приватного нотаріуса звернулася мати померлого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є спадкоємцем та надала заяву про прийняття спадщини.

Також, приватному нотаріусу стало відомо, що крім матері спадкодавця є інші спадкоємці за законом - діти спадкодавця: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .

Так, 17 липня 2023 року (вих. № 406/02-14) ОСОБА_2 було направлено лист про звернення спадкоємця за законом та про припинення договору управління спадщиною - корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

21 липня 2023 року договір на управління спадщиною і свідоцтво були повернуті ОСОБА_2 та приєднані до спадкової справи № 77/2023.

25 липня 2023 року до відповідача - 3 звернулась ОСОБА_13 з заявою щодо видачі на її ім'я Свідоцтва, яке посвідчує повноваження управителя спадщини корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», Приватного Виробничо-Комерційного Підприємства «Озіріс», Приватного підприємства «Альтернатива - Єко», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дунайський Аграрій».

Так, 25 липня 2023 року приватним нотаріусом було видане свідоцтво на ім'я ОСОБА_13 , яке посвідчувало повноваження управителя спадщини - корпоративними правами.

Як зазначає відповідач - 3, 16 серпня 2023 року надійшли заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відмову від прийняття спадщини.

16 серпня 2023 року від громадянки ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Як стверджує відповідач - 3, з боку позивача не надходило жодних заяв та вимог, а також не було здійснено жодних юридично значущих дій, для того щоб такий Договір управління спадщиною був укладений саме з позивачем.

Після надання усіх необхідних документів для оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , відповідачем - 3 були видані свідоцтва про право на спадщину на 3/4 частки на ім'я його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 1/4 частки від якої відмовився син померлого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з урахуванням 1/4 частки від якої відмовилась дочка померлого - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на 1/4 частку на ім'я його матері ОСОБА_13 .

Відповідач - 3 звертає увагу на те, що представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було повідомлено про необхідність проведення позачергових зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» для вирішення питань щодо управління товариством.

За доводами відповідача - 3, всі вищеперелічені дії були направлені виключно на охорону та збереження спадкового майна до прийняття спадщини у встановленому законом порядку, вважає вимоги позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

09.09.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Представник позивача у підготовче засідання 09.09.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача - 3 у підготовче засідання 09.09.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600278900042.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 закрито підготовче провадження по справі № 910/8275/24 та призначено розгляд справи по суті на 02.10.2024.

20.09.2024 засобами поштового зв'язку від відповідача - 3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

25.09.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові заперечення.

30.09.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

01.10.2024 через електронну пошту від відповідача - 3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

02.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшла заява про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

02.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 2 надійшли заперечення на клопотання (заяву).

У судовому засіданні 02.10.2024 представник третьої особи подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме доказів направлення відповідачу - 2 та позивачу письмових пояснень.

Представник відповідача - 3 у судове засідання 02.10.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 02.10.2024 судом вирішено повернути без розгляду заяву відповідача - 3 від 01.10.2024 про розгляд справи за його відсутності.

Судом у судовому засіданні 02.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 28.10.2024.

21.10.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

25.10.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідачів 1, 2 надійшли письмові пояснення.

25.10.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повідомлення по справі.

Представник відповідача - 3 у судове засідання 02.10.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0690258278638.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідачів 1, 2 у судовому засіданні 28.10.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третьої особи у судовому засіданні 28.10.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача - 3.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 28.10.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, відповідачів - 1, 2 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

Згодом, 13.09.2022 року протоколом загальних зборів учасників № 130922 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» було затверджено нову редакцію статуту Товариства.

Відповідно до п. 1.6 статуту місцезнаходженням Товариства є: 68670, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Ярослава Мудрого, буд. 37.

Товариство створюється для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (п. 2.1 статуту).

Згідно з п. 4.1 статуту учасниками товариства є:

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_7 .

У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди інших учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків та якщо протягом року з дня закінчення строку на прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства (п. 5.8 статуту).

Для забезпечення діяльності товариства сформований статутний капітал у розмірі 1 000 000 грн (п. 7.2 статуту).

У створені статутного капіталу взяли участь своїми вкладами учасники товариства:

ОСОБА_3 - 300 000, 00 грн;

ОСОБА_7 - 700 000, 00 грн (п. 7.3 статуту).

Відповідно до п. 8.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (у випадках, передбачених законодавством України).Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в статутному капіталі.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься обрання та відкликання виконавчого органу товариства (директора) та головного бухгалтера товариства (п. 8.2.5 статуту).

Згідно з п. 8.4.1 статуту загальні збори учасників товариства скликаються виконавчим органом товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше як за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Таке повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Директор є виконавчим органом товариства, який одноособово здійснює керівництво поточною господарською діяльністю товариства та обирається (призначається) загальними зборами учасників товариства. Директор товариства може бути звільнений із займаної посади лише за рішенням загальних зборів учасників товариства. (п. 8.7.1 статуту).

Наказом № 1-к від 20.03.2019 ОСОБА_2 призначено директором товариства.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» вказано громадянина ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

29.06.2023 року за заявою № 151 ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа № 77/2023 року щодо майна померлого ОСОБА_7 .

В своїй заяві громадянин ОСОБА_3 , який є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» зазначив, що у складі спадщини ОСОБА_7 наявні корпоративні права 70 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»

Також в своїй заяві ОСОБА_3 зазначив, що існує необхідність вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини та просив укласти Договір на управління корпоративними правами та видати свідоцтво на управління спадщиною громадянину ОСОБА_2 , який є діючим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

30.06.2023 до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни звернувся з заявою № 152 ОСОБА_2 щодо укладання договору на управління корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» з правом голосування на позачергових зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» з вирішення питання про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» до вирішення питання спадкування.

30.06.2023 приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марія Дмитрівна (нотаріус) та громадянин України ОСОБА_2 з метою утримання (догляду) та збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , у зв'язку з необхідністю вирішення питання призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора ТОВ на період до вступу спадкоємців на законних підставах до складу засновників ТОВ, враховуючі той факт, шо у складі спадщини, є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, за відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину, заповіту та виконавця заповіту, уклали Договір управління спадщиною.

Відповідно до п. 1 Договору Нотаріус передає, а Особа, яка управляє спадщиною, приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду), а саме - частку в статутному капіталі (корпоративні права) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», код ЄДРПОУ: 38686368, місцезнаходження: Україна. 68670, Одеська область. Ізмаїльський район, село Саф'яни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 57, що складає 70% (сімдесят відсотків статутного капіталу), для управління ними, без права розпорядження. Особа, яка управляє спадщиною, після одержання свідоцтва, у порядку передбаченому статті 61 Закону України «Про нотаріат» для управління корпоративними правами, має право приймати участь у загальних зборах засновників (учасників) ТОВ та приймати рішення про призначення директора ТОВ Особа, яка управляє спадщиною, вправі вчиняти стосовно майна юридичні та фактичні дії, що не суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому, що вона діє як особа, яка управляє спадщиною. У разі відсутності цієї вказівки Особа, яка управляє спадщиною, є зобов'язаною перед третіми особами і несе перед ними відповідальність тільки належним їй майном.

Згідно з п. 2 Договору особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (частина друга ст. 1285 ЦКУ), зокрема, самостійно, до відкриття спадщини або до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, виконувати обов'язки директора підприємства; приймати участь у загальних зборах засновників учасників ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», голосувати про обрання тимчасово виконуючого обов'язки директора ТОВ на період до вступу спадкоємців на законних підставах до складу засновників ТОВ, іншу особу, зі складу учасників (засновників ) ТОВ на строк, або призначення директором на контрактній основі, виключно до подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями або до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Особи, яка управляє спадщиною (п. 3 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що з моменту укладання цього договору, Особа, яка управляє спадщиною у разі виконання нею обов'язків директора підприємства - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» несе відповідальність за своєчасне подання податкової звітності юридичної особи до звернення спадкоємців з заявами про прийняття спадщини і є відповідальним за подання звітності до контролюючого органу, до подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями або до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до п. 8 Договору якщо особа, яка управляє спадщиною, своїми діями по управлінню майном завдала шкоду майну, вона зобов'язана відшкодувати завдані збитки спадкоємцям померлого ОСОБА_7 , якщо не доведе, що ці збитки сталися внаслідок випадку або непереборної сили.

Договір діє до відкриття спадщини, а саме: надходження до Нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, про що нотаріус негайно повідомляє особу, з якою укладено договір на управління спадщиною, про припинення дії договору (п. 9 Договору).

30.06.2023 Приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною видано свідоцтво за № 1855 для управління корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на ім'я ОСОБА_2 .

В подальшому, 30.06.2023 року протоколом №1/06.23 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» призначено директором Товариства - ОСОБА_2 , як особу, яка управляє спадщиною.

На зборах 30.06.2023 присутні:

ОСОБА_3 - 30 % ;

ОСОБА_2 , як особа, яка управляє спадщиною - корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» - 70%.

Згодом, 03.07.2023 державним реєстратором Кравченко Н.С. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу № 1005531070021001776 зміна фізичних осіб або зміна фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

07.07.2023 державним реєстратором Кравченко Н.С. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань про виправлення помилок № 1005537770022001776.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2023 року до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни

звернулася мати померлого ОСОБА_13 з заявою № 173 про прийняття спадщини

Так, листом від 17 липня 2023 року вих. № 406/02-14 ОСОБА_2 було повідомлено про звернення спадкоємця за законом та про припинення договору управління спадщиною - корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

21 липня 2023 року договір на управління спадщиною і свідоцтво були повернуті ОСОБА_2 та приєднані до спадкової справи № 77/2023 року

Листом № 417/02-14 від 21 липня 2023 року спадкоємців, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було повідомлено про припинення договору на управління спадщиною за спадковою справою № 77/2023. Лист був повернутий Укрпоштою з відміткою закінчення строку зберігання (докази наявні в матеріалах справи).

В подальшому, 25 липня 2023 року до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни звернулась ОСОБА_13 з заявою щодо видачі на її ім'я Свідоцтва, яке посвідчує повноваження управителя спадщини корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», Приватного Виробничо-Комерційного Підприємства «Озіріс», Приватного підприємства «Альтернатива - Єко», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дунайський Аграрій».

Так, 25 липня 2023 року було видане свідоцтво № 2162 на ім'я ОСОБА_13 , яке посвідчує повноваження управителя спадщини - корпоративними правами, що підтверджується також витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 73324483.

Згодом, 16 серпня 2023 року до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни надійшли заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про відмову від прийняття спадщини.

16 серпня 2023 року від громадянки ОСОБА_1 , надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною були видані свідоцтва про право на спадщину на 3/4 частки на ім'я його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 1/4 частки від якої відмовився син померлого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з урахуванням 1/4 частки від якої відмовилась дочка померлого - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на 1/4 частку на ім'я його матері ОСОБА_13 .

В подальшому, 12.03.2024 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною видано свідоцтво № 737 про право на спадщину за законом частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунайський аграрій».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що не була повідомлена про проведення 30.06.2023 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», не приймала в них участь, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (код ЄДРПОУ 38686368), що оформлено протоколом № 1/06.23 р. від 30.06.2023 р.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що Договір управління спадщиною № 1/2023 від 30.06.2023 має бути визнаний судом недійсним, оскільки суперечить вимогам статтей 202, 1285 Цивільного кодексу України, нотаріус уклавши Договір з ОСОБА_2 порушила вимоги Закону України «Про нотаріат», не уклала вказаний договір з позивачем, як спадкоємницею померлого ОСОБА_7 , відтак, за доводами позивача, Договір управління спадщиною порушує права та інтереси позивача. У зв'язку з цим позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідачі 1 - 3 заперечили проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини 1);

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1).

Згідно з ч. 6 ст. 96-1 ЦК України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Згідно з ч. 1 статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - ) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Як встановлено ч.ч. 1 - 5 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Частинами 1, 5 статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Статтею 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2023 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що оформлені

протоколом № 1/06.23 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

На загальних зборах 30.06.2023 було призначено директором Товариства - ОСОБА_2 , як особу, яка управляє спадщиною.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що не була повідомлена про проведення 30.06.2023 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», не приймала в них участь, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (код ЄДРПОУ 38686368), що оформлено протоколом № 1/06.23 р. від 30.06.2023 р.

Судом встановлено, що 12.03.2024 року ОСОБА_1 прийняла спадкове майно - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (70 %), яка належала померлому ОСОБА_7 на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 737 (копія якого наявна в матеріалах справи).

Відтак, корпоративні права позивача не порушені спірним рішенням загальних зборів, що оформлене протоколом № 1/06.23 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», оскільки станом на момент його прийняття 30.06.2023 року позивач ще не був учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

Оскільки особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших юридичних осіб, а тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Правова позиція з приводу того, що рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права, є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду по справах № 904/5286/19 від 18.02.2021, № 924/497/19 від 30.04.2020.

За викладених обставин, враховуючи те, що права позивача не могли бути порушені спірним рішенням загальних зборів, що оформлене протоколом № 1/06.23 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», оскільки станом на момент його прийняття позивач ще не був учасником зазначеного товариства, вимога про визнання зазначеного рішення недійсним та похідні від неї вимоги про скасування запису 03.07.2023 державного реєстратора Кравченко Н.С. внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу № 1005531070021001776 зміна фізичних осіб або зміна фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо та 07.07.2023 про виправлення помилок № 1005537770022001776, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення Договору управління спадщиною №1/2023 р. від 30.06.2023 та застосування наслідків його недійсності, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що Договір управління спадщиною № 1/2023 від 30.06.2023 має бути визнаний судом недійсним, оскільки нотаріус уклавши Договір з ОСОБА_2 порушила вимоги Закону України «Про нотаріат», не уклала вказаний договір з позивачем, як спадкоємницею померлого ОСОБА_7 , відтак, за доводами позивача, Договір управління спадщиною порушує права та інтереси позивача.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов'язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Тлумачення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 Цивільного кодексу України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення статей 215, 216 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Виходячи зі змісту приписів статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Правова позиція щодо застосування названих норм матеріального права, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

Відтак, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, суди повинні враховувати, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальній частині постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі №9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі №9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі №826/12446/18 (пункт 38).

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Необхідно відзначити, що обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

У контексті наведеного варто звернути увагу на те, що відповідно до положень статті 1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що укладення договору на управління спадщиною з іншою особою є загальним правилом.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про нотаріат» для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.

Якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

Частиною 3 статті 1283 Цивільного кодексу України охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Як встановлено судом, 29.06.2023 року за заявою № 151 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною була відкрита спадкова справа № 77/2023 щодо майна померлого ОСОБА_7 .

В своїй заяві громадянин ОСОБА_3 , який є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» зазначив, що у складі спадщини ОСОБА_7 наявні корпоративні права 70 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»

Також в своїй заяві ОСОБА_3 . просив укласти Договір на управління корпоративними правами та видати свідоцтво на управління спадщиною громадянину ОСОБА_2 , який є діючим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою заінтересованих осіб або з власної ініціативи вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Заява про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна реєструється в Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме:

визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження;

перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі;

з'ясовує, чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і як (чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення тощо);

повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності - органи внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб (кредитора);

якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

вживає заходів для залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з повною цивільною дієздатністю.

Судом встановлено, що перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчинив низку дій, а саме:

З метою встановлення наявності та/або відсутності спадкоємців, приватним нотаріусом, було отримано інформацію:

- з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Параметрами запиту були данні про батька. За даними реєстру були сформовані Повні витяги з ДРАЦСу щодо актових записів про народження: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (№ витягу 00040331007 від 30.06.2023 року); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (№ витягу 00040331091 від 30.06.2023 року); ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (№ витягу 00040331049 від 30.06.2023 року);

- сформовано витяги з ДРАЦСу щодо актових записів про шлюб № витягу 00040330911 та про розірвання шлюбу № .витягу 00040330966, відповідно до яких зареєстрований шлюб з гр. ОСОБА_12 розірваний 18 січня 2008 року.

- направлено лист до Білгород-Дністровської міської ради (вих.№ 368/02-14) для встановлення останнього місця проживання спадкодавця, а також перелік осіб, які були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент його смерті;

- направлено листи спадкоємцям на адреси, які були вказані в витягах з реєстру, ДРАЦС.

Як встановлено судом, 30.06.2023 приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марія Дмитрівна (нотаріус) та громадянин України ОСОБА_2 з метою утримання (догляду) та збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , у зв'язку з необхідністю вирішення питання призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора ТОВ на період до вступу спадкоємців на законних підставах до складу засновників ТОВ, враховуючі той факт, що у складі спадщини, є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, за відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину, заповіту та виконавця заповіту, уклали Договір управління спадщиною.

Відповідно до п. 1 Договору Нотаріус передає, а Особа, яка управляє спадщиною, приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду), а саме - частку в статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що складає 70% (сімдесят відсотків статутного капіталу), для управління ними, без права розпорядження. Особа, яка управляє спадщиною, після одержання свідоцтва, у порядку передбаченому статті 61 Закону України «Про нотаріат» для управління корпоративними правами, має право приймати участь у загальних зборах засновників (учасників) ТОВ та приймати рішення про призначення директора ТОВ Особа, яка управляє спадщиною, вправі вчиняти стосовно майна юридичні та фактичні дії, що не суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому, що вона діє як особа, яка управляє спадщиною. У разі відсутності цієї вказівки Особа, яка управляє спадщиною, є зобов'язаною перед третіми особами і несе перед ними відповідальність тільки належним їй майном.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2023 Приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною видано свідоцтво за № 1855 для управління корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на ім'я ОСОБА_2 .

Згодом, 17 липня 2023 року до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни звернулася мати померлого ОСОБА_13 з заявою № 173 про прийняття спадщини.

16 серпня 2023 року від громадянки ОСОБА_1 , надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Отже, за висновком суду, приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марією Дмитрівною було вжито ряд заходів щодо охорони спадкового майна передбаченого Законом України «Про нотаріат» та Цивільним кодексом України, а тому твердження позивача про недобросовісність та незаконність дій відповідача - 3 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі частини першої статті 203, статті 215 ЦК України та підстав для застосування наслідків недійсного правочину.

Позивачем жодними належними і допустимими доказами відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідачі 1-3 спростували більш вірогідними доказами обставини недійсності спірного договору, аніж це підтвердив позивач.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору управління спадщиною № 1/2023 р від 30.06.2023, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»; 2. ОСОБА_2 ; 3. Приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що оформлене протоколом № 1/06.23 від 30.06.2023 року; визнання недійсним договору управління спадщиною №1/2023 від 30.06.2023 та застосування наслідків його недійсності, скасування державної реєстрації відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 19.11.2024.

Суддя Літвінова М.Є.

Попередній документ

123211203

Наступний документ

123211205

Інформація про рішення:

№ рішення:	123211204
№ справи:	910/8275/24
Дата рішення:	28.10.2024
Дата публікації:	25.11.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (16.06.2025)
Дата надходження:	02.07.2024
Предмет позову:	визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації

Розклад засідань:

Минулі засідання (32)

19.08.2024 10:45	Господарський суд міста Києва
02.10.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
28.10.2024 10:15	Господарський суд міста Києва
13.11.2024 11:45	Господарський суд міста Києва
13.11.2024 12:00	Господарський суд міста Києва
20.01.2025 13:20	Північний апеляційний господарський суд
06.02.2025 09:30	Північний апеляційний господарський суд
06.02.2025 09:45	Північний апеляційний господарський суд
06.02.2025 09:50	Північний апеляційний господарський суд
11.02.2025 15:20	Північний апеляційний господарський суд
11.02.2025 15:40	Північний апеляційний господарський суд
11.02.2025 15:45	Північний апеляційний господарський суд
03.03.2025 15:30	Північний апеляційний господарський суд
03.03.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
03.03.2025 16:10	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2025 16:10	Північний апеляційний господарський суд
03.04.2025 13:10	Північний апеляційний господарський суд
03.04.2025 13:20	Північний апеляційний господарський суд
07.04.2025 15:30	Північний апеляційний господарський суд
07.04.2025 15:40	Північний апеляційний господарський суд
07.04.2025 15:50	Північний апеляційний господарський суд
16.04.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
16.04.2025 14:10	Північний апеляційний господарський суд
26.05.2025 10:30	Північний апеляційний господарський суд
26.05.2025 12:55	Північний апеляційний господарський суд
19.06.2025 10:15	Касаційний господарський суд
03.07.2025 10:45	Касаційний господарський суд
28.08.2025 10:00	Касаційний господарський суд
10.11.2025 12:15	Господарський суд міста Києва
10.11.2025 12:30	Господарський суд міста Києва