21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/10183/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/10183/24
за позовом:Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту
до: про:ОСОБА_1 відшкодування витрат
17.04.2024р. Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту за допомогою засобів поштового зв'язку звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, судом першої інстанції позов зареєстровано 19.04.2024р. /а.с. 1-4, 30/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024р. вищезазначений адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову. /а.с. 32-33/.
У межах наданого судом строку на усунення недоліків позивачем виконано вимоги вищезазначеної ухвали суду / а.с. 36-41/ та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/10183/24 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін /а.с. 43/.
Позивач, посилаючись на те, що солдата ОСОБА_1 25.08.2020р. зараховано до списків особового складу кафедри Державного спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка ОСОБА_2 на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта, 21.02.2024р. курсанта ОСОБА_1 відраховано з університету через невиконання індивідуального начального плану і 20.03.2024р. відповідача виключено зі списків особового складу кафедри та усіх видів забезпечення і відповідач вибув до нового місця служби - НОМЕР_1 окремої бригади. Позивачем розраховано фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача на кафедрі за період навчання які становлять суму 1239427,94грн., та у порядку досудового врегулювання відповідачу 14.03.2024р. вручено повідомлення № 17/125 від 14.03.2024р. про необхідність відшкодування витрат пов'язаних з утримання на кафедрі у розмірі 1239427,94грн., але відповідачем ця сума у добровільному порядку не була сплачена, тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі за період навчання у загальному розмірі 1239427,94грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. по справі № 160/10183/24 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 1239427 грн. 94 коп., за період навчання. Повний текст рішення суду складено 12.08.2024р. /а.с. 56-57/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 04.09.2024р. за допомогою засобів поштового зв'язку, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 10.09.2024р. / а.с. 66-72, 83/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024р., з метою забезпечення апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/10183/24, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи /а.с. 85/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 20.09.2024р. /а.с. 87/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024р. у справі №160/10183/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/10183/24 /а.с. 88/ і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 08.10.2024р. /а.с. 89/, про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства /а.с. 90-92/.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 25.08.2020р. між Державною спеціальною службою транспорту, в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_3 , та старшим солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання /а.с. 13-15/ та 25.08.2020р. старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта /а.с. 17/.
У подальшому, а саме 21.02.2024р. наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 168ст курсанта КГ2013 (549) навчальної групи четвертого навчального курсу денної форми навчання ОСОБА_1 відраховано з університету через невиконання індивідуального навчального плану / а.с. 18/ і 20.03.2024р. відповідача виключено із списків особового складу кафедри та з усіх видів забезпечення, і він вибув до нового місця служби до НОМЕР_1 окремої бригади /а.с. 19/.
14.03.2024р. відповідачем отримано повідомлення (в порядку досудового врегулювання) вих. № 17/125 від 14.03.2024р. про необхідність відшкодування витрат пов'язаних з утримання на кафедрі у розмірі 1239427,94грн. /а.с. 20/, у добровільному порядку відповідачем ця сума сплачена не була і ці обставини обумовили звернення позивача до суду першої інстанції із цим адміністративним позовом.
За приписами ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (ч. 10 ст. 25 Закону).
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
Пунктами 3, 4 Порядку № 964 встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до п.6. Порядку витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007р. затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).
Положеннями п. 1.2. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначено, що зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
Аналіз вищенаведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних відносин, дає підстави зробити висновок про те, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом на проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та контрактом, і у разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем контракту від 25.08.2020р. /а.с. 13-15/ відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання у тому числі відшкодувати Державній службі транспорту витрати пов'язані з утримання у закладі вищої освіти, в кому проходить військову службу (навчання) у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках визначених ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як вбачається з наданої суду ксерокопії повідомлення (в порядку досудового врегулювання) від 14.03.2024 № 17/125 / а.с. 20/, яке містить власний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та отримання копії цього повідомлення, зазначено розмір суми витрат пов'язаних з утриманням відповідача у закладі вищої освіти за весь період навчання - 1239427,94 грн. /а.с. 20/, така саме сума зазначена у наказі позивача №63 від 20.03.2024р./ а.с. 19/ і розмір цієї суми відповідає розміру суми зазначено у розрахунку, який надано позивачем суду разом із адміністративним позовом / а.с. 21-26/..
Під час розгляду цієї справи судом відповідачем не надано суду будь-яких належний доказів щодо оскарження ним розрахунку витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, як і не надано доказів оскарження наказу позивача № 63 від 20.03.2024 року в частині зобов'язання його відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти.
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та зважаючи на відсутність доказів відшкодування витрат відповідачем, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про обґрунтованість і доведеність вимог адміністративного позову та постановлено правильне рішення у цій справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат пов'язаних із навчанням та утриманням відповідача у вищому військовому навчальному закладі за увесь період навчання у загальному розмірі 1239427,94 грн.
Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі на порушення норм чинного процесуального права в частині розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження, то колегія суддів з огляду на предмет спору у цій адміністративній справі та положення ч.2,5,6 ст. 12, ст. 252 КАС України вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що ця справа відноситься до справ незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу відповідача на те, що ним своєчасно, а саме 01.06.2024р. / а.с. 54/, було отримано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2024р. про відкриття провадження в адміністративній справі №160/10183/24 і він не був позбавлений можливості та мав достатній час для подання суду першої інстанції письмовий відзив на адміністративний позов.
Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі на наявні в нього пільги як у ветерана війни-учасника бойових дій, то ці доводи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що відповідач у справі у вищому закладі освіти навчався на підставі контракту від 25.08.2020р. однією з умов якого є добровільне зобов'язання відповідача відшкодувати Державній службі транспорту витрати пов'язані з утримання у закладі вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання) у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках визначених ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»/ а.с.13-15/ і відповідача у справі відраховано з університету саме через невиконання індивідуального навчального плану / а.с. 18/, що у свою чергу є підставою для відшкодування відповідачем Державній службі транспорту витрати пов'язаних з утримання у закладі вищої освіти за увесь період навчання.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 19.07.2024р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/10183/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанова виготовлена та підписана - 21.11.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова