20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/1863/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі №280/1863/24 (головуючий суддя першої інстанції - Сіпака А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 26.02.2024 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Національного університету оборони України, які полягають у здійсненні розрахунку та виплати йому розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2020 року по 23.01.2024 року;
- зобов'язати Національний університет оборони України здійснити перерахунок та виплату йому розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2020 року по 31.01.2021 року, та встановленого Законом України від 15.12.2020 року № 082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2021 року по 31.01.2022 року, та встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року, та встановленого Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на рік», станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2023 року по 23.01.2024 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Національний університет оборони України здійснити перерахунок та виплату йому розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, виходячи з розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що підстави для перерахунку та доплати позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 01.02.2020 року по 23.01.2024 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, одноразової допомоги у разі звільнення із служби, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік відсутні, оскільки положення постанови №704, на які посилається позивача, не є чинними та не можуть застосовуватися для регулювання спірних правовідносин.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Національному університеті оборони України (а.с.9-10).
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1625 від 22.12.2023 року позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Захворювання. ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.11-12).
Згідно витягу із наказу начальника Національного університету оборони України (по особовому складу) від 16.01.2024 року №6, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» полковника ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника наукового відділу супроводження виховання доброчесності та впровадження передового досвіду у сфері запобігання корупції наукового центру проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки га оборони Національного університету оборони України, звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с.13).
Наказом начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 23.01.2024 року №20 полковника ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника наукового відділу супроводження виховання доброчесності та впровадження передового досвіду у сфері запобігання корупції наукового центру проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки та оборони, наказано вважати таким, що справи та посаду здав (а.с.13зв.).
З 23 січня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського району у м.Києві ТЦК та СП.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, наказано виплатити позивачу:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 390% посадового окладу за період з 01 по 23 січня 2024 року;
щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 23 січня 2024 року;
одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років військової служби у сумі 627693,36 грн.;
грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у загальній кількості 115 діб (за 2022 рік у кількості 35 діб, за 2023 рік - 35 діб, за 2024 рік - 45 діб) у сумі 200513,16 грн.;
грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік.
Відповідно до постанови КМУ від 16.03.2016 року №178 виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 96088,65 грн.
Вислуга років станом на 23.01.2024 року складає: календарна 24 роки 06 місяців 01 день; пільгова - не має.
У позовній заяві вказано, що в період з 01.02.2020 року по 23.01.2024 року відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач, вважаючи протиправними дій відповідача, щодо здійснений розрахунку та виплати належних йому сум грошового забезпечення за період з 01.02.2020 року по 23.01.2024 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01.01.2018 року, оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі по тексту - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з тим, пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, визначеній пунктом 6 Постанови №103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Апеляційним судом встановлено, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 не вносилися, і лише постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року №1038 примітки додатків 1, 12 та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Таким чином, у 2018 році пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №8 26/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Відтак, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 року №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено його у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Вказана постанова Уряду набула чинності з 20.05.2023 року, а тому при розрахунку грошового забезпечення позивача за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідач мав застосувати редакцію пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки.
Апеляційний суд вважає, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, тобто до набрання законної сили Постановою КМУ №481, положеннями якої визначено новий порядок та умови регулювання спірних правовідносин.
Посилання суду першої інстанції на те, що Постанова №481 не має зворотної сили у часі та положеннями цієї Постанови не врегульовано питання щодо врахування сталої величини (1762 грн.) для розрахунку розмірів посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб за період з 29.01.2020 року по 12.05.2023 року є необґрунтованими, оскільки положення Постанови №481 підлягають застосуванню з дати набрання нею законної сили - 20.05.2023 року. Тобто, до 20.05.2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Наведені судом першої інстанції ухвали Верховного Суду, в яких, на думку суду, викладено сталу позицію щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаними ухвалами Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження заявникам та не розглянуто спірні правовідносини по суті.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині періоду задоволених позовних вимог.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі №280/1863/24 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі №280/1863/24 змінити.
В абзаці другому резолютивної частини рішення суду слова та цифри «за період з 01.02.2020 року по 23.01.2024 року» замінити словами та цифрами «за період з 01.02.2020 року по19.05.2023 року».
В абзаці третьому резолютивної частини рішення суду слова та цифри «за період з 01.02.2023 року по 23.01.2024 року» замінити словами та цифрами «за період з 01.02.2023 року по 19.05.2023 року».
Додати абзац четвертий резолютивної частини рішення, яким в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко