20 листопада 2024 року м. Рівне №460/5855/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не надання довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 у 2022-2023 роках до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії позивача;
визнати протиправними дії відповідача 2 щодо відмови відповіддю від 27.05.2024 №39/803 надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 по справі №460/19338/23 для перерахунку пенсії позивача;
зобов'язати відповідачів надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звільнився з військової служби 23.06.2016 і досі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не отримало з вини відповідачів довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 для виконання рішення суду 460/19338/23, яке набрало законної сили. Зазначає, що через вжиті дії та бездіяльність відповідачів судове рішення у справі №460/19338/23 не виконується.
Ухвалою від 07.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву, а позивачем - відповіді на відзив.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що з позовної заяви слідує що обставини, які спричинили подання ОСОБА_1 цього позову до суду, виникли у березні 2024 року, після отримання ним відповіді ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відсутності оригіналу довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060. З позовної заяви вбачається, що листування позивача з різними державними структурами та військовими частинами, ним не направлялося жодного звернення саме до військової частини НОМЕР_1 , а отже ця військова частина не допустила та не могла допустити відносно ОСОБА_1 протиправних дій/ бездіяльності.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що з позовної заяви слідує що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/16055/21 від 21.11.2022 (яке набрало законної сили 16.03.2023) зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, за останні 24 місяці, які передують даті звільнення з військової служби. Крім того, з матеріалів позову встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 від 03.04.2023 вих. №501/26/202 на виконання вказаного вище рішення суду направлено на адресу позивача довідку про розмір додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Разом з тим з позовної заяви слідує що обставини, які спричинили подання ОСОБА_1 цього позову до суду, виникли у березні 2024 року після отримання ним відповіді ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відсутності оригіналу довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060. Проте, жодним судовим рішенням не зобов'язано військову частину НОМЕР_2 складати, оформляти та подавати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, за останні 24 місяці, які передують даті звільнення з військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 24.06.2016 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
12.12.2022 військовою частиною НОМЕР_2 , на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду в справі №460/16055/21, виготовлено довідку №36/1060 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за останні 24 місяці, які передують даті звільнення з військової служби.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №460/19338/23, яке набрало законної сили 25.01.2024, позовну заяву задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 24 червня 2016 року по 31 березня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Після набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/19338/23, позивач 22.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про надання інформації щодо виконання рішення суду.
Листом від 29.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, рішення суду у справі №460/19338/23 не виконано, оскільки відсутній оригінал довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 по справі №460/19338/23 довідки від 12.12.2022 №36/1060 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії позивача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі Постанова №393).
Так, відповідно до абзаців 1-3 пункту 7 Постанови № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла до 01.03.2018 р.) від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» (в редакції, що діяла до 01.03.2018) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня виключення його із списків особового складу частини, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Крім того, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку розміру пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №460/19338/23 позовну заяву задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 24 червня 2016 року по 31 березня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 25.01.2024.
Разом з тим, вказане рішення суду є не виконаним, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області посилається на те, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36810 відсутня в матеріалах пенсійної справи.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачі допустили протиправні дії та бездіяльність щодо не надання до ІНФОРМАЦІЯ_1 оригіналу довідки від 12.12.2022 №36/1060 у відповідності до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі №60/19338/23 для надіслання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для перерахунку пенсії позивача.
Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа (правова позиція, викладена постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22).
Конституційний Суд України в рішенні від 01.03.2023 у справі № 2-(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів ч. 1 ст. 294, ч. 6 ст. 383 КАС України (справа щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), зазначив, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.
Конституційний Суд України зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно із положеннями ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, суд зазначає що позовні вимоги в зазначеній частині стосуються виконання рішення в справі №460/19338/23, а тому не підлягають задоволенню.
Разом тим, позивач в позовній заяві зазначає та не заперечує, що на виконання судового рішення у справі 460/16055/21 військова частина НОМЕР_1 листом від 03.04.2023 за №501/26/202 повідомила та надала позивачу довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060.
Отже, з наведене суд висновує, що позивачем не заперечується що ним отримано та в нього була наявна довідка військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060.
Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію вказаної довідки до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Водночас до моменту отримання належної довідки про грошове забезпечення в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Отже, позивач міг звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою про перерахунок пенсії та долучити до неї довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060, однак не зробив цього.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 листопада 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя У.М. Нор