про залишення позову без розгляду
21 листопада 2024 р. справа № 400/8039/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, вул. Новозаводська, 1Б/1, м. Миколаїв, 54056,
провизнання протиправним та скасування наказу від 02.06.2023 р. № 679 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.06.2023 р.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати наказ відповідача № 679 о/с від 02.06.2023 року дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади до ОСОБА_1 , сержанта поліції, поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ДПП ГУНП в Миколаївській області;
- поновити на посаді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сержанта поліції, поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2023 року по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою від 04.09.2024 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В ухвалі суд витребував від відповідача докази ознайомлення позивача із наказом від 02.06.2023 року № 679 о/с для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою від 08.11.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, визнав неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишив позовну заяву без руху та надав позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надати докази на підтвердження таких підстав.
18.11.2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивач надав заяву про продовження процесуального строку, в якій просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. В заяві позивач повторно посилається, що знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 04.01.2023 року по 10.08.2023 року. Зокрема, Центром фізичної реабілітації «VIGOR» довідкою № 20-75 від 10.08.2023 року, виданої ОСОБА_1 , підтверджується що він дійсно перебував з 02.06.2023 року по 10.08.2024 року на амбулаторному лікуванні, а саме проходив курс фізичної реабілітації з діагнозом: тупа травма живота з розривом селезінки Кл.19 S360. Перелом ІІІ-IX ребер зліва. Лівобічний «великий» гемоторакс.
Суд звертає увагу, що вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Як вже зазначав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом, суд обраховує, з урахуванням ст. 30 Дисциплінарного статуту НП України, з 07.06.2023 року.
Аргументи позивача про перебування на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 04.01.2023 року вже оцінювались судом в ухвалі про залишення позову без руху, в якій суд дійшов наступного висновку: "Суд не визнає зазначену причину пропуску строку звернення до суду з позовом поважною, оскільки подані позивачем докази підтверджують лікування позивача у період з 04.01.2023 року по 16.01.2023 року, з 18.01.2023 року по 23.02.2024 року, з 24.02.2023 року по 28.03.2024 року, з 29.03.2023 року по 02.05.2023 року, з 03.05.2023 року по 12.05.2023 року, з 13.05.2023 року по 31.05.2023 року.
Таким чином, надані позивачем докази про лікування датовані до 31.05.2023 року, а початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом почався з 07.06.2023 року."
Щодо перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 02.06.2023 року по 10.08.2024 року згідно довідки № 20-75 Центру фізичної реабілітації «VIGOR» від 10.08.2023 року, суд враховує наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.
Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об'єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Отже, вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
Більше того, Верховний Суд зазначає, що амбулаторне лікування не є перешкодою звернутися за правовою допомогою з метою захисту порушених прав у суді.
Таким чином, надані позивачем докази не свідчать про наявність дійсних перешкод чи труднощів пропуску строку звернення до суду, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду з позовом.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду, доводів на їх обґрунтування позивачем не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Таким чином, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення з даним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Пунктом 7 ч. 1. ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи викладене, маються підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1. ст. 240 КАС України.
На підставі вищезазначеного, керуючись 171, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду, відмовити.
2. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду.
3. Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
5. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз