20 листопада 2024 р. № 400/9240/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо розгляду рапорту від 01.08.2024 з питань звільнення з військової служби та не прийняття рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами, а саме на підставі абзацу 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме за рідним братом; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами, а саме: на підставі абзацу 13, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме за рідним братом.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01.08.2024 ним подано рапорт командуванню військової частини про звільнення з військової служби у зв'язку з зазначеними сімейними обставинами, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Зазначений факт підтверджується довідкою МСЕК від 17.07.2024, свідоцтвом про народження брата та позивача, відсутність інших осіб здійснювати догляд підтверджується свідоцтвом про смерть батька та висновком №13/135 від 11.07.2024 року, що мати потребує постійного догляду. З документів вбачається, що позивач є єдиним братом ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи, та потребує постійного стороннього догляду, батько помер в 2013 році, мати - ОСОБА_3 не здатна здійснювати догляд за сином інвалідом, адже, вона 1957 р.н. та сама потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується Консультативним висновком спеціаліста від 27.06.2024 та Висновком №13/135 від 11.07.2024. У ОСОБА_2 не має інших родичів, які б здійснювали догляд за особою з інвалідністю, окрім рідного брата. В шлюбі він не перебуває, дітей не має.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував наступним, відповідно до вимог п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» однією з підстав для звільнення є сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Так, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що однією з підстав для звільнення військовослужбовців є необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Із додатків до рапорту про звільнення позивача вбачається, що його брат є особою з інвалідністю І групи, який потребує стороннього догляду та в якому не зазначено, що останній потребує постійного догляду. Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно. В контексті наведеного, звертаємо увагу суду, що постійний догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе. Саме така правова позиція Верховного Суду, викладена у пункті 65 Постанови Верховного Суду від 13.06.2024 року у справі № 520/21316/23, за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання. Крім цього, позивачем не надано доказів того, що він пройшов відповідне навчання та може здійснювати постійний догляд за братом з інвалідністю. Позивачем не надано доказів того, що його брат не має інших осіб першого чи другого рівня спорідненості. Окремо звертаємо увагу суду на те, що позивач не звертався до відповідача із рапортом про звільнення. Так, в додатках до позовної заяви є рапорт позивача, але вказаний рапорт не підписаний та в ньому не зазначена дата подання, а також позивачем не надано доказів отримання відповідачем даного рапорту. Зазначаємо, що будь-яких рапортів від позивача до позивача не надходило.
Суд розглянув справу 20.11.2024 в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 1977 р.н. проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдату резервного батальйону логістики 1 взводу запасної роти.
01.08.2024 ОСОБА_1 склав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, а саме на підставі абзацу 13, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступені споріднення, який є особою з інвалідністю І бо ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів спорідненні самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відомості про спосіб подання зазначеного рапорту, позивачем суду не надано.
Відповідно до п.п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 18.05.2024) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до п.п.3) ст.12 Закону, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що долучений до позову рапорт ОСОБА_1 не містить його підпису та немає жодних ознак його реєстрації у військовій частині, відсутні реєстраційні реквізити (штамп з присвоєнням вхідного номеру і датою, штрих-код, QR-код тощо), або будь-які інші докази того, що він взагалі був поданий (наприклад відомості з пошти). Позивачем у позовній заяві не пояснюється як був поданий зазначений рапорт, на рапорт відсутні підписи безпосередніх командирів про підтвердження клопотання цього рапорту.
Натомість, відповідач у відзиві зазначає, що зазначений рапорт позивачем не подавався та не розглядався командуванням військової частини.
Враховуючи, що відповідач категорично заперечує факт отримання ним рапорту ОСОБА_1 про звільнення його зі служби, а позивачем не надано жодного доказу подання ним цього рапорту, суд доходить висновку, що факт подання цього рапорту є недоведеним, а за таких обставин, суд не може встановити протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду цього рапорту.
Враховуючи це, суд позбавлений можливості розглядати та оцінювати наявність підстав для звільнення позивача з військової служби, оскільки для цього позивач спочатку повинен подати відповідний рапорт, і лише у разі відмови відповідача у його задоволенні, наявність підстав для звільнення може бути оцінена адміністративним суд.
У такому випадку, суд приходить до висновку, що позов поданий передчасно, фактично до виникненню спору між сторонами.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 20.11.2024