справа № 380/18017/24
з питань відводу
21 листопада 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження, у м. Львові заяву представника відповідача про відвід судді Андрусів У.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б. перебуває справа №380/18017/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
13.11.2024 представниця Львівської обласної прокуратури подала заяву про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б. у розгляді справи №380/18017/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, є рідним братом голови Львівського окружного адміністративного суду Коморного О.І. Згідно з п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, чи за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. З метою уникнення сумнівів у неупередженості та безсторонності судді Андрусів У.Б., яка є суддею Львівського окружного адміністративного суду, а відповідно адміністративно підпорядкована керівництву цього ж суду, представник відповідача вважає за необхідне заявити про відвід судді. При цьому, враховуючи, що наведені обставини для відводу стосуються інших суддів Львівського окружного адміністративного суду, оскільки вони адміністративно підпорядковані керівництву цього ж суду, представник відповідача вважає, що справа для вирішення питання про відвід судді повинна передаватися до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. Враховуючи вищенаведене, заявляє відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б., а також іншим суддям Львівського окружного адміністративного суду у розгляді справи №380/18017/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 18.11.2024 заяву про відвід судді Андрусів У.Б. у справі №380/18017/24 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Андрусів У.Б. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
За результатами автоматизованого розподілу для розгляду заяви від 18.11.2024 про відвід судді визначено суддю Братичак У.В.
Вирішуючи заяву про відвід судді, суд враховує наступне.
Підстави для відводу судді визначені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною 1, 2 статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 3-4 статті 36 КАС України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у ст. 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Водночас, відповідно до статей 124, 126 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України, а також на засадах верховенства права.
Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України.
Аналіз наведених вище положень вказує на те, що під час розгляду справи суддя є незалежним та здійснює правосуддя на основі Конституції та законів України.
У відповідності до частин першої-третьої статті 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.
Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження (частина друга цієї статті).
У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді (частина третя цієї статті).
Аналіз наведених вище правових норм вказує на те, що система обрання суддів на адміністративні посади в Україні є демократичною, голова суду має звужений обсяг повноважень, що унеможливлює будь-який вплив голови суду на суддів та здійснення ними правосуддя.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» від 17.07.1997, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013, «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.
Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».
При вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 07.08.1996).
Таким чином, суддя дійшла висновку, що викладені обставини представником Львівської обласної прокуратури в заяві про відвід, а саме те, що суддя Андрусів У.Б. є суддею Львівського окружного адміністративного суду, а відповідно адміністративно підпорядкована керівництву цього ж суду, не свідчать про необ'єктивність та упередженість судді Андрусів У.Б. під час розгляду справи, оскільки зводяться виключно до припущень будь-якого впливу на суддю, що не мають доказового підтвердження.
З урахуванням наведеного вище, суддя дійшла висновку, що викладені доводи у заяві про відвід судді Андрусів У.Б. від розгляду справи №380/18017/24 є безпідставними та необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відводу судді Андрусів У.Б. від розгляду адміністративної справи №380/18017/24.
Щодо прохання заявника вирішити питання про передачу справи до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду, для вирішення питання про відвід усіх суддів Львівського окружного адміністративного суду, суддя зазначає таке.
У відповідності до частини п'ятої статті 40 КАС України якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.
Враховуючи те, що суддя дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Андрусів У.Б. від розгляду справи №380/18017/24, тому відсутні підстави для передачі справи до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до Львівського окружного адміністративного суду.
Крім цього, суддя зазначає, що положеннями КАС України не передбачено процесуальної можливості заявлення відводу всім суддям відповідного суду, які не входять до складу суду, що розглядає справу.
Більше того, у відповідності до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суддя звертає увагу представника Львівської обласної прокуратури на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Відвід повинен бути вмотивований з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви представника відповідача про відвід головуючої судді Андрусів У.Б., тому у задоволенні такої необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 243, 248, 250, 256, 293-295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Андрусів У.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна