21 листопада 2024 рокусправа № 380/28496/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 , далі - позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_4 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 28.10.2023 р. щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Республіки Польщі на підставі документу EU1636361, місце проживання Республіка Польща.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 06.11.2024 відповідач надав суду витяг з ПТК АПК «Гарт-1/П»
На обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на такі аргументи (а.с.1-3):
28.10.2023 р. при спробі перетину державного кордону України інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 штаб сержантом ОСОБА_5 відмовлено у в'їзді в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Республіки Польщі, на підставі документу EU1636361, місце проживання Республіка Польща з причин того, що відносно гр.Республіки ОСОБА_6 наявна інформація в базі даних Державної прикордонної служби України про заборону в'їзду в Україну, орган державної влади: Державна міграційна служба України, УДМС у Волинській області від 24.10.2023 року.
Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну. Вказаний вище перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (в редакції постанови від 16.03.2012). при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами га має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
З огляду на викладене, позивач стверджує, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, має обґрунтовуватися наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. На обґрунтування заперечень на позов відповідач наводить такі аргументи (а.с. 19-22):
відповідно до пункту 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі - Закон 661-IV) на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається обов'язок щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
28 жовтня 2023 року в Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Угринів», на в'їзд в Україну прибув громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи те, що громадянину ОСОБА_7 заборонено в'їзд в Україну, інспектором прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », штаб сержантом ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України на в'їзд в Україну.
Відповідно частиною 1 та 2 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон 1710-VI), визначені умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну відповідно до яких: 1. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку. 2. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Відповідно частинами 1 та 2 статті 9 Закону 1710-VI визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії. Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства. На виконання зазначеного обов'язку, пунктом 10 статті 20 Закону 661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право створювати і використовувати в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції інформаційні системи, у тому числі банки даних щодо осіб, які перетнули державний кордон України, осіб, які вчинили правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України, недійсних, викрадених і втрачених документів на право виїзду за кордон та в інших випадках, передбачених законами України Таким чином в посадових осіб Держприкордонслужби України наявні обов'язок та відповідне право, закріплені Законом, щодо не пропуску осіб через державний кордон.
Відповідно частиною 1 статті 14 Закону 1710-VI визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Таким чином, на законодавчому рівні - Законом, що регламентує порядок здійснення прикордонного контролю, визначено підстави для відмови в наданні дозволу на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства.
Окрім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон. Відповідно до пункту 17 зазначеного порядку, виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
Відповідно до пункту 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 3 частини четвертої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль», пункту 19 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280, пункту 34 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами), а також з метою визначення послідовності дій уповноважених службових осіб органів охорони державного кордону у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких виконуються доручення уповноважених державних органів, і визначення взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, що надали доручення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017 №535, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2017 року за № 1091/30959 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок 535). Згідно пунктів 2, 3, 4 Порядку 535: Доручення надсилаються до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби (далі - Головний центр) та беруться до виконання відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280. Обробка інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) та формування баз даних відомостей про осіб, стосовно яких є доручення (далі - оперативні бази даних), здійснюються тільки з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України (далі - система «Гарт-1»), яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 вересня 2008 року № 810, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2008 року за № 1086/15777. Відомості про особу вводяться для перевірки наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи «Гарт-1» уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби з паспортних документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства із застосуванням приладів для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), у тому числі й з електронних чипів, що містять інформацію про власника, зокрема й інформацію про його біометричні дані, а в разі відсутності таких приладів чи даних у машинозчитуваній зоні - уручну. Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку 535 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або виїжджає з тимчасово окупованої території України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «Д», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії: 1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів: доповідає старшому зміни прикордонних нарядів або старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (далі - старший прикордонних нарядів) про виявлення особи, якій заборонено в'їзд в Україну; передає старшому прикордонних нарядів паспортний документ особи та не пропускає її через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України; 2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про заборону в'їзду в Україну виявленій особі; невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; відмовляє такій особі у перетинанні державного кордону або у виїзді з тимчасово окупованої території України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль», або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форму якого наведено в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами); якщо за обґрунтованих підстав віза вважається отриманою в незаконний спосіб, скасовує візу в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 частини четвертої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», та інформує про зазначений факт співробітника оперативно-розшукового підрозділу органу Державної прикордонної служби України; у разі відсутності в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства відмітки уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, указаного в оперативних базах даних; повертає паспортний документ особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або якій відмовлено у виїзді з тимчасово окупованої території України; у випадку, передбаченому частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль»: наказує перевізникові вивезти іноземця, особу без громадянства в державу, з якої її було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України; до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено в перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, уживає належних заходів щодо запобігання незаконному перетинанню ними державного кордону або адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України; про прийняте рішення та вжиті заходи доповідає начальникові відділу управління службою (далі - ВУС) органу охорони державного кордону; 3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення: доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління та начальникові органу охорони державного кордону; 4) начальник зміни ВУС регіонального управління про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни Головного центру управління службою (далі - ГЦУС) Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління. Згідно пункту 5 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.09.2008 № 810 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 7 листопада 2008 р. за №1086/15777 система «Гарт-1» створюється і використовується в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі в боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції з метою своєчасного та достовірного інформаційноаналітичного забезпечення діяльності підрозділів та органів Державної прикордонної служби України для здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, посилення контролю за додержанням правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, а також виконання інших завдань у правоохоронній сфері згідно із законодавством. Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.09.2008 № 810 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 7 листопада 2008 р. за №1086/15777 власником системи "Гарт-1" та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби. Користувачами системи "Гарт-1" є посадові та службові особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким в установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі. Виходячи з вищевикладеного, необхідно зазначити, що під час здійснення прикордонного контролю перевірка та обмін інформацією між базами даних є автоматизованим процесом. При висвітленні на робочих місцях інформації про наявність заборони щодо особи на перетинання державного кордону України, посадова особа, що здійснює перевірку та уповноважена на прийняття рішення щодо не пропуску громадян не має безпосередньої інформації - відповідного доручення правоохоронного органу. Таким чином, вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що дії посадової особи військової частини НОМЕР_1 щодо винесення рішення про відмову в перетині державного кордону України є такими, що відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд вивчив аргументи сторін, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази та встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини:
В інформаційно-телекомунікаційній системі прикордонного контролю «Гарт-1» містяться відомості про доручення про заборону в'їзду в Україну громадянину Польщі ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ), що надійшло 17.10.2023 року від Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на підставі його рішення; ця заборона встановлена до 17.10.2026 (а.с.32).
28 жовтня 2023 року в Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Угринів» на в'їзд в Україну прибув громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Інспектор прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла рішення від 28.10.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Республіки Польщі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі паспорта НОМЕР_2 , місце проживання Республіка Польща, обґрунтоване тим, що відносно цієї особи наявна інформація в базі даних Державної прикордонної служби України про заборону в'їзду в Україну, орган державної влади: Державна міграційна служба України, УДМС у Волинській області від 24.10.2023 року (а.с.7), в паспортному документі позивача НОМЕР_2 проставлено штамп про заборону в'їзду в Україну строком на три роки, до 23.10.2026 (а.с.5-6).
Оцінюючи аргументи сторін через призму релевантних норм права суд при прийнятті рішення у цій справі керується такими мотивами:
аналіз наведених в цьому рішенні норм права дозволяє зробити висновок, що посадові особи ДПС України при здійсненні прикордонного контролю іноземців, що бажають в'їхати в Україну, серед іншого мають повноваження та обов'язок перевіряти таких осіб з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби на предмет наявності або відсутності підстав для відмови особі у перетинанні державного кордону. При цьому до повноважень посадової особи, що здійснює прикордонний контроль, не входить перевірка обґрунтованості чи законності запровадження компетентним державним органом (напр., територіальним органом Державної міграційної служби України) заборони на в'їзд в Україну; навпаки, врахування такого рішення на підставі доручення компетентного органу є обов'язковим при прийнятті рішення про надання дозволу на перетинання державного кордону.
Відповідач на вимогу суду надав належні та достатні докази (а.с.37) того, що рішенням УДМС у Волинській області щодо позивача запроваджено заборону в'їзду в України строком на три роки та надано відповідне доручення ДПС України шляхом надіслання відомостей про цю заборону у згадану базу даних "Гарт-1". З огляду на це дії посадової особи державної прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » щодо винесення рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України є такими, що ґрунтуються на нормам чинного законодавства, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, а тому позовні вимоги про скасування цього рішення є безпідставними.
Оцінюючи аргументи позивача суд дійшов таких висновків:
- покликання на статтю 33 Конституції України є помилковим, оскільки стосується свободи пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України (за винятком обмежень, які встановлюються законом) кожного, хто на законних підставах перебуває на території України. Позивач до цієї категорії осіб (тих, хто на законних підставах перебуває на території України) не належить, а навпаки - є іноземцем, щодо якого компетентним органом державної влади прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну, а отже - особою, що є небажаною для держави на її території;
- покликання на статтю 26 Конституції України щодо прирівняння іноземця до громадянина України є помилковим, оскільки правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства є відмінними від правил, що встановлені для громадян України, та визначаються спеціальним законом - Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що цілком відповідає винятку, що згадується в цій статті Конституції («за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України»);
- аргумент позивача про те, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, має обґрунтовуватися наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо, а також покликання на статтю 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» могли б бути доречними в спорі з УДМС у Волинській області щодо правомірності рішення цього компетентного органу про заборону позивачу в'їзду в Україну. Водночас цей аргумент нічого не доводить і не спростовує в спорі з органом державної прикордонної служби, який при прийнятті рішення щодо перетинання державного кордону України іноземцями керується нормами Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про прикордонний контроль» та Порядку № 280 та виконує доручення уповноважених органів щодо заборони в'їзду в Україну іноземців.
З огляду на наведені мотиви суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю з мотивів їх безпідставності.
Враховуючи висновок суду по суті заявлених вимог понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 19-22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович