21 листопада 2024 рокусправа № 380/20066/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо зменшення мені ОСОБА_1 розміру пенсії з 90% до 70% від грошового забезпечення згідно довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 1891 від 01.07.2021 р., без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01 жовтня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.07.2021р. № 1891 наданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі № 380/7715/22 орган ПФ здійснив перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Львівській області» від 01.07.2021 № 1891. Позивач стверджує, що в результаті проведеного перерахунку пенсії від 01.10.2022 йому протиправно зменшений відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% та пенсія нарахована в розмірі 21766,03, проте її розмір становить 20270 грн. у зв'язку з «обмеженням максимальним розміром» пенсії. Позивач вважає таке обмеження пенсії незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача діяв відповідно до нормативно-правових актів, чинних на дату призначення (перерахунку) пенсії. Вказує, що рішенням суду на пенсійний орган не покладений обов'язок виплачувати пенсію у розмірі 90% сум грошового забезпечення. Так само, оскільки розмір пенсії позивача перевищив десять прожиткових мінімумів, тому застосував обмеження розміру пенсії максимальним.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), пенсія призначена з 25.10.1995.
17.06.2022 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення № 380/7715/22, відповідно до якого частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області, суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення від 01.07.2021 № 1891, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області»;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 01.07.2021 №1891, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі № 380/7715/22 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 01.07.2021 №1891. В процесі проведення перерахунку пенсії орган ПФУ основний розмір пенсії визначив в розмірі 70% грошового забезпечення - 19034,74 грн. (27192,48 * 70% з урахуванням індексації 21699,60 грн. та обмежив її максимальним розміром (підсумок пенсії з надбавками становив 21766,03 грн., з урахуванням максимального розміру з 01.10.2022 розмір пенсії склав 20270 грн. (а.с.13).
На заяву позивача щодо перерахунку його пенсії ГУ ПФУ у Львівській області листом № 21058-22339/Б-53/8-1300/24 від 03.09.2024 повідомило заявника, що йому призначена та виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262 в розмірі 90% сум грошового забезпечення відповідно до норм статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції чинній на дату призначення пенсії. ГУ ПФУ у Львівській області повідомило заявника, що на виконання рішення суду у справі №380/7715/22 здійснений перерахунок пенсії з 01.12.2019 відповідно до довідки від 01.07.2021 № 1891 з оновленого грошового забезпечення. В листі орган ПФУ зазначив, що рішенням суду на нього не покладено зобов'язання щодо здійснення перерахунку пенсії з оновленого грошового забезпечення заявника в розмірі 90% сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.09.2020 за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи № 240/5401/18. Верховний Суд зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
В цій справі предмет спору стосується зменшення відсоткового значення розміру пенсії особі, що раніше проходила службу в органах внутрішніх справ (міліції) та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 на підставі Постанови КМУ № 103 у зв'язку поширенням на цю категорію осіб норм грошового забезпечення поліцейських (за прирівняною посадою) відповідно до Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Отже, ця справа не є типовою щодо зразкової справи № 240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18). Водночас при прийнятті рішення суд враховує викладені в постанові №240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18) Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 висновки щодо застосування ст.ст. 13, 63 Закону №2262-ХІІ, а також Порядку № 45 та Постанови №103 до правовідносин, що виникають в процесі перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
При прийнятті рішення суд застосовує релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:
Позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ. При прийнятті в рішення про призначення пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 90% від суми грошового забезпечення заявника.
Стаття 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону № 2262-XII, а іншими нормами права, а саме статтею 63 Закону № 2262-XII, Порядком № 45.
Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
Оскільки норма частини другої статті 13 Закону № 2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії ОСОБА_1 (на виконання рішення суду № 380/7715/22 від 17.06.2022) є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений законом. Оскільки при перерахунку пенсії позивача з 01.10.2022 відповідач неправильно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 90%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом № 2262-XII).
Щодо обмеження пенсії позивача «максимальним розміром»:
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI), зокрема, частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;
- пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення» цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону №2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону №2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону №1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - положення частини сьомої статті Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі - № 1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Отже, з 20.12.2016 нечинною є частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Оцінюючи доводи сторін з цього питання суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 № 300/633/19, суд касаційної інстанції висловлював висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що: “ буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження».
Пенсія за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII призначена позивачу з 25.10.1995, тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом № 3668-VI, не поширюється на позивача. Тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.10.2022 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є спонукання (зобов'язання) відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.10.2022 відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з 01.10.2022 та обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.10.2022 виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович