про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
20 листопада 2024 року м. Київ № 320/52806/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ТОВ "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" до Виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" з позовом до Виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 04527520) №17 від 26 січня 2023 року.
Розглянувши позовну заяву та додатки до неї, та доводи представника позивача у ній, суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини п'ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суддя звертає увагу, що у постанові від 21.05.2020 у справі №826/16196/18 Верховний Суд зазначив, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Представник позивача адвокат Каргаполов О.К. у позовній заяві вказав, що 25.07.2011 між ОСББ «Щасливе-ЛУ 14» (Замовник), ТОВ «Сіті-Стейт» (Власник) та ТОВ «Сітістейтсервіс» (Управитель) на підставі протоколу Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щасливе-ЛУ 14» було укладено договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС, за яким ОСББ «Щасливе-ЛУ 14» та ТОВ «Сіті-Стейт» передали будинок у селищі Щасливе, вулиця Лесі Українки, 14, на баланс та управління ТОВ «Сітістейтсервіс» строком на 20 років, до 25.07.2031.
Позивач також зазначає, що з 25.07.2011 він є управителем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: селище Щасливе, вулиця Лесі Українки, 14, на баланс та управління ТОВ «Сітістейтсервіс» строком на 20 років, до 25.07.2031 та одноосібно надає мешканцям послуги з обслуговування будинку.
06.10.2016 року Щасливською сільською радою (з 14.12.2020 - Пристолична сільська рада) Бориспільського району Київської області було прийнято Рішення № №463-11-VII, яким затверджено для ТОВ «Сітістейтсервіс» тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10,06 грн (десять гривень нуль шість копійок) за 1 кв.м. загальної площі приміщення для багатоквартирного будинку по вул. Лесі Українки, 14, в с.Щасливе Бориспільського району Київської області.
Позивач до цього часу надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям будинку за вказаним тарифом.
Однак, 03 лютого 2023 року ТОВ «Сітістейтсервіс» стало відомо про прийняття Виконавчим комітетом Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Рішення від 26 січня 2023 року №17 «Про розгляд листа №76 від 25.01.2023 ОСББ «Щасливе-Лу 14», яке було оприлюднено серед мешканців багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаним рішенням відповідача на підставі заяви ОСББ "Щасливе-Лу 14" прийнято факт припинення надання позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно Договору №80-ССС про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплектом, та погоджено тариф на послугу з утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку іншому постачальнику послуг - ОСББ «Щасливе-ЛУ 14».
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Представник позивача вважає, що оскільки предметом позову є рішення виконкому сільської ради, то на такий спір поширюється юрисдикція Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 19 КАС України Окружним адміністративним судам підсудні, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) регламентовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Також, згідно з частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правилами частини 1, 4 статті 183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
В силу вимог статті 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
За приписами статті 185 ГК України до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.
Згідно статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи вказані вище обставини суд дійшов висновку, що між позивачем та третьою особою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14" з 25.07.2011 виникли договірні правовідносини.
При цьому, спірним рішенням констатовано факт припинення надання послуг позивачем на підставі договору №80-ССС згідно листа ОСББ "ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14".
Між тим, згідно з приписами статті 20 Господарського кодексу України регламентовано, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Суддя наголошує та звертає увагу представника позивача на те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, з огляду на зміст позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 04527520) №17 від 26 січня 2023 року про прийняття до відома факту припинення надання ТОВ "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно Договору №80-ССС про надання послуг басансоутримання та управління житловим комплексом, характер спірних правовідносин, обставин які встановлені матеріалами справи, а також враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суддя дійшов висновку, що дана позовна вимога спрямована на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість її розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» у відкритті провадження в адміністративній справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області №17 від 26 січня 2023 року.
На виконання ч.6 ст.170 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи має здійснюватись судами за правилами господарського судочинства.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 243, 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" до виконавчого комітету Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лисенко В.І.