ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" листопада 2024 р. справа № 300/7419/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.05.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У серпні 2024 звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.08.2024 №14108/03-16 відмовлено у призначенні такої грошової допомоги, оскільки тривалість стажу, який дає право на виплату грошової допомоги становить 29 років 11 місяців 6 днів. Звернула увагу, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов?язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах та вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено їй в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки нею подано додаткові документи, які підтверджують, що стаж, який дає право на виплату такої грошової допомоги, становить більше необхідних 30 років. Таким чином, нею дотримано всі вимоги встановлені законодавством для здійснення призначення спірної допомоги. Тому, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській здійснити допризначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з наданими додатковими документами.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Вказав, що Порядком КМУ №1191 встановлено, що одноразова грошова допомога нараховується одночасно з призначенням пенсії та виплачується одночасно з першою виплатою пенсії. Як наслідок, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовлено позивачу у призначенні вказаної грошової допомоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як пенсіонер з 01.05.2024, отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами).
При цьому, на час призначення позивачу пенсії її страховий стаж становив 41 рік 2 місяці 23 дні (а.с.50).
Згідно з довідкою Управління освіти Виконавчого комітету Світловодської міської ради №07-138 від 23.05.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач з 10.08.1983 по 15.09.1993 працювала повний робочий день у комунальній установі Світловодський дитячий садок на посаді вихователя дітей дошкільного віку (а.с.17-18).
Відповідно до архівної довідки Виконавчого комітету Світловодської міської ради №АС-350/24 від 12.05.2024 у документах архівного фонду ВАТ «Олімп» в записах про прийом на роботу за 1983 рік, в наказах з кадрових питань за 2002 рік та в особових картках працівників, звільнених у 2002 році, позивач зазначається вихователем, сестрою-господаркою за період з 10.08.1983 (наказ №737 від 09.07.1983) по 11.09.2002 (наказ №386-ВК від 11.09.2002) (а.с.19).
Як вбачається з довідок Войнівського закладу дошкільної освіти «Веселка» Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №3 від 14.06.2024 та №4 від 09.07.2024, ОСОБА_1 за період з 01.07.2004 по теперішній час (19 років 10 місяців 27 днів) працює в дошкільному навчальному закладі «Веселка» за посадою вихователь дітей дошкільного віку, яка передбачена п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.20-21).
Вказане підтверджується також копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.08.1983 (а.с.11-16).
Позивач 15.08.2024 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.45-46).
Органом, який розглядав вказану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 22.08.2024 №112750007726 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні вказаної грошової допомоги. У даному рішенні зазначено, що оскільки страховий стаж позивача на дату досягнення пенсійного віку відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» складає 29 років 11 місяців 6 днів, тому відсутнє право на отримання грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсії (а.с.10).
Позивач, вважаючи протиправним таке рішення відповідача, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (надалі Порядок КМУ №1191).
Пунктом 2 Порядку КМУ №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Розділ 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (надалі Перелік КМУ № 909) в частині «Найменування закладів і установ» містить найменування «Дошкільні навчальні заклади всіх типів», а в частині «Найменування посад» - «вихователі-методисти, вихователі», при цьому пункт 2 «Примітки» такого нормативно-правового акта визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених відповідним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Як встановлено судом, позивач у період з 10.08.1983 по 11.09.2002 працювала в комунальній установі Світловодський дитячий садок на посаді вихователя дітей дошкільного віку та у період з 01.07.2004 по 09.07.2024 працювала в дошкільному навчальному закладі «Веселка» за посадою вихователь дітей дошкільного віку.
Таким чином, стаж позивача відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» на день призначення пенсії по віку становив понад необхідних 30 років.
За змістом пункту 2 «Примітки» Переліку КМУ №909, у площині дії пункту 2 Порядку КМУ №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату відповідної грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на відповідних посадах незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів і установ.
При цьому, суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язане із призначенням саме пенсії за вислугу років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватися при призначенні пенсії за віком.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду, зокрема «вихователь» до педагогічних посад.
Як уже зазначалося судом вище, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням Постанови КМУ №909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ при розгляді відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена у постанові від 13.02.2019 по справі №233/4308/17.
Отже, робота на посаді вихователя надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.
Доказів отримання позивачем раніше будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не надано.
З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком працювала у відповідному дошкільному навчальному закладі та має достатній трудовий стаж роботи в такому закладі, при цьому, раніше не отримувала будь-яку пенсію, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі №127/9277/17.
Як наслідок, рішення від 22.08.2024 №112750007726 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, підлягає до скасування.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення від 22.08.2024 №112750007726 про відмову в призначенні спірної грошової допомоги, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській призначити грошову допомогу у розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.08.2024 №112750007726 про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.