ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" листопада 2024 р. справа № 300/2011/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Воронкова Олена Ігорівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 19.06.2023 № 8/1/3139, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі посвідчення члена сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин;
- зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали».
29.03.2024, на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2024, представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Вказана заява мотивована тим, що позивачка тільки з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.01.2024 № 10/1/199 дізналася про оскаржувану відмову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.24).
У вищевказаній ухвалі зазначено, що суд в ухвалі про відкриття провадження не надає оцінку строку звернення до суду позивачем та водночас, для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи та моменту отримання позивачем оскаржуваного листа, витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленні і засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України докази ознайомлення або вручення ОСОБА_1 лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.06.2023 № 8/1/3139 та всіх документів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
21.06.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечував щодо задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що позивачкою не наведено жодної поважної причини та не надано доказів щодо неможливості реалізувати своє право щодо подання позовної заяви з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, зазначено, що ОСОБА_1 отримавши лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2023 № 8/1/3139, 10.07.2023 звернулась зі скаргами на ім'я начальника Військової служби правопорядку, водночас до скарг громадянка ОСОБА_1 долучила зазначену відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2023 № 8/1/3139.
Дослідивши матеріали справи та витребувані докази відповідачем, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Отже, у даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 19.06.2023 № 8/1/3139, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі посвідчення члена сім?ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 9901/82/19, від 05 лютого 2020 року справі № 9901/425/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19 та інших.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 19.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивачку про відсутність підстав для надання оскаржуваного посвідчення (а.с.16).
В подальшому, ОСОБА_1 отримавши лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.06.2023 №8/1/3139, 10.07.2023 звернулась зі скаргою до Військової служби правопорядку, відповідно до змісту якої просила провести перевірку на предмет порушення її права щодо отримання оскаржуваного посвідчення
З вказаним позовом позивачка, через свого представника, звернулася до суду 15.03.2024.
Суд зазнає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 по справі № 160/2551/19.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, а також факт подання скарги від 10.07.2023, як єдиний спосіб, який був відомий на той момент для позивачки для захисту своїх прав та інтересів, та життєву ситуацію останньої, уникаючи надмірного формалізму, суд вважає за можливим поновити строк звернення до суду з вказаним позовом.
Водночас, суд вважає, що відповідачем у поданому клопотанні не наведено доводів, які б спростовували надані докази до суду, та не повідомлено суду інших обставин, які б свідчили про передчасність висновків суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення.
Відтак, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та необґрунтованим, внаслідок чого, відсутні підстави для його задоволення.
Керуючись статтями 123, 240, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
2. В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку статті 256 КАС України.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.