ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" листопада 2024 р. справа № 300/2011/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Воронкова Олена Ігорівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 19.06.2023 № 8/1/3139, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі посвідчення члена сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин;
- зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є дружиною старшого солдата ОСОБА_4 , який був призваний на військову службу з 05.03.2022. Вказала, що звернулась до відповідача із заявою та відповідними документами для отримання посвідчення їй та їхнім з ОСОБА_4 дітям на право користування пільгами членів сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Проте, отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з чим позбавлена права на користування гарантіями та пільгами, які передбачені законодавством України.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху (а.с.20-21).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.27).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.06.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що позивачем під час подання заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу посвідчень члена сім'ї військовослужбовця, який зник безвісти не надано витягів з наказу про виключення військовослужбовця ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини як такого, що визнаний судом безвісно відсутнім, а також не надано рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання військовослужбовця ОСОБА_4 безвісно відсутнім чи оголошення його померлим. Зазначено, що обов'язок подання даних документів, як підстави для видачі даного посвідчення прямо передбачено постановою КМУ № 379. З урахуванням наведеного, відсутні підстави для видачі оскаржуваного посвідчення (а.с.31-33).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Відповідно до змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.10.2023, яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиціх Івано-Франківської області, судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 01.10.2023 зареєстрували шлюб. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка, дружини - ОСОБА_6 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , яке видане виконком Кряснянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 24.09.2014 - ОСОБА_2 народилася в селі Красна, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, батьками зазначені: мати - ОСОБА_1 ; батько ОСОБА_4 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , яке видане виконком Кряснявської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 07.07.2016 - ОСОБА_3 народився в селі Красна, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, батьками зазначені: мати - ОСОБА_1 ; батько ОСОБА_4 (а.с.9).
ОСОБА_4 в період з 26.06.2022 по 28.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 30.10.2023 за № 2/1090 (а.с.11).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_4 провав без вісти 28.06.2022 поблизу н.п. Миколаївка, Луганської області. Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 16.05.2023 (а.с.14).
В подальшому, позивачка подала до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали.
Листом від 19.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивачку про відсутність підстав для надання оскаржуваного посвідчення (а.с.16).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (надалі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також унаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 в період з 26.06.2022 по 28.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 30.10.2023 за №2/1090 (а.с.11).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_4 провав без вісти 28.06.2022 поблизу н.п. Миколаївка, Луганської області. Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 16.05.2023 (а.с.14).
У зв'язку із набуттям ОСОБА_4 статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, позивачка подала до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали».
Однак, листом від 19.06.2023 за № 8/1/3139 відповідач повідомив, що відповідно до порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також імпортованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, за зниклими безвісти військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення з дня зникнення їх безвісно до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відніми або оголошення померлими (пункт 3, 4, 6 цього порядку). Ураховуючи викладене, підставою для видачі оскаржуваного посвідчення повинні бути надані одночасно такі документи: витяг з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (установи) як такого, що визнаний судом безвісно відсутнім; рішення суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім чи сповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 37 до Інструкції №280 (а.с.15).
В даному аспекті суд вказує наступне.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону № 2011-XII, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
28 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (надалі Постанова №379).
Даною Постановою № 379 установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом; дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім'ї військовослужбовця.
З аналізу викладених норм встановлено, що в разі зникнення безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому постанова № 379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 , зазначеною у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.06.2023 за № 8/1/3139, посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби стало не подання заявником повного переліку документів, необхідних для видачі посвідчення, а саме: витяг з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (установи) як такого, що визнаний судом безвісно відсутнім; рішення суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім чи сповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 37 до Інструкції №280.
Проте, як зазначено судом вище, постанова № 379, в редакції, що була актуальною на момент звернення позивачки, не мала розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Єдиною підставою для отримання відповідного посвідчення у даному випадку був документ, який підтверджує факт пропажі безвісти військовослужбовця та проходження військовослужбовцем військової служби в даний проміжок часу, видана військовим комісаріатом.
Матеріали справи містять сповіщенні сім'ї № 36 від 02.07.2022 надане ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому зазначено, що чоловік старший солдат ОСОБА_4 , старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти військової части НОМЕР_4 , зник безвісті 28.036.2022, в районі н.п. Миколаївка, Луганської області (а.с.13).
Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов'язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» № 2505-VIII від 12.07.2018 (далі Закон № 2505-VIII) (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону № 2505-VIII, особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв'язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.
Частиною 1 статті 3 Закону № 2505-VIII встановлено, що цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов'язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв'язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2505-VIII члени сім'ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до статті 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.
Матеріали справи містять витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого зареєстровано кримінальне провадження за № 1202209120000200, у якому позивачка ОСОБА_1 визнана потерпілою особою (а.с.12).
Статтею 20 Закону № 2505-VIII встановлено, що розшук особи, зниклої безвісти, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка у Реєстрі. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Отже, у розумінні Закону № 2505-VIII особа вважається зниклою безвісти з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, у розумінні Закону № 2505-VIII ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти в особливий період.
Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача (з підстав ненадання повного переліку документів необхідних для отримання посвідчення) у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі від 19.06.2024 за № 8/1/3139.
Разом з цим, суд акцентує на те, що в листі від 19.06.2024 за № 8/1/3139 відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 886, який в свою чергу визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці), та жодним чином, не регулює питання щодо переліку документів необхідних для отримання оскаржуваного посвідчення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка та її діти мать право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.
Такий спосіб захисту прав позивача суд вважає належним та доцільним для повного відновлення порушеного права позивача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією від 20.07.2022 року підтвердив сплату судового збору на суму 992,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Територіального сервісного центру 2643 Регіонального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволити.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі посвідчення члена сім?ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.