ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" листопада 2024 р. справа № 300/3342/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2024 за №092850023650 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 05.01.2024; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 05.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зарахувавши до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023 на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету КІШ «Рожнятівська багагопрофільна лікарня».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно прийнято рішення від 03.04.2024 за №092850023650 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», у зв'язку із недосягненням 50-річного віку. Також до її пільгового стажу не зараховано, серед іншого, період роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023, оскільки не надані документи про атестацію робочого місця. Позивач зазначає, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, який визнається відповідачем, для призначення пенсії за Списком №1. Вважає, що такі обов'язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Також зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах чи зарахування пільгового стажу. Просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач досягнувши 45 років, 27.03.2024 звернулася із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2024 №092850023650 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 7 днів (з урахуванням стажу по Списку №1- 31 рік 7 місяців 7 днів). Вважає, що у позивача відсутній вік виходу на пенсію, визначений пунктом 1 частини 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема 50 років. Норми статі 114 Закону 1058 набрали чинності з 11.10.2017, після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII та відповідно були прийняті пізніше після Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був прийнятий 05.11.1991. Також зазначає, що норми статті 114 Закону 1058 на теперішній час не змінені, неконституційними не визначалися, є чинними та відповідно підлягають до застосування. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.43).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за доданими до заяви документами та відомостями реєстру застрахованих осіб страховий стаж позивача складає 24 роки 07 місяців 07 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 07 років 07 місяців 04 дні, вік позивача на дату звернення складає 45 років 02 місяці 22 дні. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 22.08.2014 по 18.08.2017, з 24.08.2017 по 29.03.2022 згідно довідки від 14.03.2024 №503, виданої КНП “Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.08.2017 по 23.08.2017, оскільки позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та з 30.03.2022 по 31.12.2023, оскільки не надані документи про атестацію робочого місця. Цей факт підтверджено довідкою №504 від 14.03.2024, виданою КНП "Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради, в якій зазначено, що за період роботи з 19.08.2017 по 23.08.2017 ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати та період роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023, оскільки не надані документи про атестацію робочих місць. Стверджує, що підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії стала відсутність у позивача необхідного віку - 50 років, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058. Звертає увагу, що станом на 01.04.2015 пільговий стаж позивача склав -09 місяців 10 днів, що не відповідає нормі статті 13 Закону №1788, в редакції до внесення змін Законом №213 (не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах), тому ця норма не може бути застосована відносно неї. Вважає, що питання призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 1, врегульовувалось Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» у період з січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11 жовтня 2017 року, в часі був прийнятий пізніше ніж Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, окремі норми якого визнано неконституційними, тому за загальним правилом, застосуванню підлягають норми Закону № 1058 (а.с.104).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
27.03.2024 ОСОБА_1 у віці 45 років звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.52).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №092850023650 від 03.04.2024 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - 50 років. Зазначено, що страховий стаж особи 24 роки 7 місяців 7 днів (зараховано всі періоди), при цьому з урахуванням стажу за Списком №1 - (7 років) страховий стаж становить - 31 рік 7 місяців і днів. Пільговий стаж особи за Списком № 1 становить 7 років 7 місяців 4 дні. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 22.08.2014 по 18.08.2017, з 24.08.2017 по 29.03.2022 згідно довідки від 14.03.2024 №503 виданої КНП “Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 19.08.2017 по 23.08.2017, оскільки заявниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та з 30.03.2022 по 31.12.2023, оскільки не надані документи про атестацію робочого місця (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було визначено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Надалі Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …".
Таким чином, з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №1, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 45 років за пунктом "а" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 50 років за п.1 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "а" ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
В оскаржуваному рішенні Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області вказує на необхідність досягнення позивачем 50 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, визначеною пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058.
Суд вважає безпідставними доводи відповідачів, наведені у відзивах на позов, зокрема стосовно того, що норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 не підлягають застосуванню, та його положення застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 предметом конституційного контролю була, зокрема, стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами внесеними Законом України №213, яка регламентувала призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а також пенсій за вислугу років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в оскаржуваному рішенні вказало, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 19.08.2017 по 23.08.2017, оскільки позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та з 30.03.2022 по 31.12.2023, оскільки не надані документи про атестацію робочого місця.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вважає протиправним незарахування до її страхового стажу тільки періоду роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023. Період з 19.08.2017 по 23.08.2017 не є спірним.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1998 (а.с.81) ОСОБА_1 01.03.2010 прийнята на роботу до Рожнятівської центральної районної лікарні де і працює по теперішній час (станом на дату розгляду справи).
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі також - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 383 атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 9, 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (надалі також - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Посаду, яку займала позивач у спірні періоди передбачено у відповідному Списку №1, що відповідачами не заперечується.
До заяви про призначення пенсії позивачем було долучено довідку КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2024 №503, в якій вказано, що позивач працювала повний робочий день на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету в період з 22.08.2014 по 08.03.2024 за посадою рентген лаборант, що передбачена Списком №1 (розділ 19 постанови КМУ від 24.06.2016 №461). Стаж роботи за період з 22.08.2014 по 08.03.2024 - 9 років 7 місяців (а.с.62).
Ця довідка видана на підставі, зокрема наказів №15 від 30.03.2007 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №91/1 від 30.03.2012 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №60 від 30.03.2017 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» (а.с.62).
В акті перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.03.2024 №0900-1103-1/2029 зазначено про те, що наказами по Рожнятівській ЦРЛ №15 від 30.03.2007 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №91/1 від 30.03.2012 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №60 від 30.03.2017 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 - рентгенлаборантам. Наказ №91/1 від 30.03.2012 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» підтверджено висновком державної експертизи умов праці за №1174/2 від 19.09.2012 (а.с.63).
Зазначені вище накази №15 від 30.03.2007 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №91/1 від 30.03.2012 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №60 від 30.03.2017 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» та висновок державної експертизи умов праці за №1174/2 від 19.09.2012 були надані позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії (а.с. 54, 66-74).
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким «…особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до вказаного Порядку, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці…».
В спірному випадку суд враховує накази №15 від 30.03.2007 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №91/1 від 30.03.2012 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», №60 від 30.03.2017 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» та висновок державної експертизи умов праці за №1174/2 від 19.09.2012, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 за посадою рентгенлаборант, яку займала позивач в період роботи в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради.
Таким чином, відсутність відомостей щодо атестації робочих місць за умовами праці позивача в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради у 2022 році (за період роботи позивача з 30.03.2022 по 31.12.2023) не може бути підставою для неврахування вказаного періоду роботи до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 в цьому випадку.
Отже, до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 має бути зарахований період роботи позивача з 30.03.2022 по 31.12.2023 в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради.
Судом встановлено і відповідачами не заперечується, що до 01.04.2015 позивачка працювала за посадою, яка є віднесеною до Списку № 1, що був чинним у відповідні періоди роботи позивачки до 01.04.2015.
Позивач має стаж роботи, передбачений пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону № 788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015). Так, за розрахунком пенсійного органу та згідно оскаржуваного рішення стаж роботи позивача за Списком №1 становить 7 років 7 місяців 4 дні (а.с.47, 50).
Вік позивача на дату її звернення за призначенням пенсії становив 45 років, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення та записом про дату народження позивачки у паспорті громадянина України (а.с.26, 47).
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачам разом із заявою про призначення пенсії всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Стосовно вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 05.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 27.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досягла 45-річного віку 05.01.2024, звернулася із заявою про призначення пенсії вперше 14.02.2024, вдруге - 27.03.2024, тобто в межах визначеного законодавством тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, відтак пенсія підлягає призначенню із наступного дня після позивачем досягнення пенсійного віку, тобто з 06.01.2024, а не з 05.01.2024 як просить позивач.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити з 06.01.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 періоду роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023 в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради.
При цьому суд зазначає, що повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, пенсійний орган помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов - відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у органу пенсійного фонду в спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу. В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок «пенсійний орган може призначити пенсію» чи «пенсійний орган має право призначити пенсію» тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов, відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.04.2024 (а.с.30), укладеного між адвокатом Боднарчуком А.М. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання юридичної допомоги з приводу захисту прав та законних інтересів в Івано-Франківському окружному адміністративному суді та Восьмому апеляційному адміністративному суді за позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення.
У пункті 3 вказаного договору зазначено, зокрема, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує адвокату Боднарчуку А.М. винагороду в розмірі 4000,00 грн. Визначено, що клієнт здійснює оплату за годину роботи адвоката, а саме 1000,00 грн.
Також, адвокатом Боднарчуком А.М. надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 від 09.06.2020 видане на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 29.05.2020 №3/06 (а.с.27), ордер на надання правової допомоги серії АТ №1067576 від 29.04.2024 (а.с.29), розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги (а.с.31), акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.04.2024 (а.с.32), довідку від 23.04.2024 №11/04 про те, що розмір плати за підготовку цієї позовної заяви становить 4000 грн. (а.с.33), квитанцію до прибуткового касового ордера №17 від 23.04.2024 на суму 4000,00 грн. (а.с.28).
За змістом акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.04.2024 адвокатом Боднарчуком А.М. надано правничу допомогу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами клієнта та аналіз судової практики і законодавства, усна консультація - 1000 грн., кількість витрачених годин - 1 година.; 2) складання позовної заяви, підготовка та друк документів, виготовлення копій - 3000 грн., кількість витрачених годин - 3 години.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 23.04.2024 ОСОБА_1 сплатив адвокату Боднарчуку А.М. кошти в розмірі 4000,00 грн. за адвокатські послуги.
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Суд зауважує, що характер та зміст спору потребував обґрунтування адвокатом лише двох спірних обставин: щодо підставності зарахування до стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023 в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради; досягнення віку, який дає право на пільгову пенсію відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд також враховує наявну практику Верховного Суду щодо зарахування стажу роботи у разі відсутності відомостей про результати проведеної атестації робочого місця і про сплату роботодавцем страхових внесків, та усталену практику судів щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а також те, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
На переконання суду, кількість витраченого адвокатом Боднарчуком А.М. часу на надання правової допомоги позивачу у цій справі та розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи наведене, виходячи із обставин справи, критерію пропорційності, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, у розмірі 3000,00 грн., решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, суд дійшов до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 2400 грн. (80% задоволених позовних вимог) підлягають розподілу шляхом пропорційного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Позивачем згідно платіжної інструкції від 29.04.2024 №62786825 підтверджено сплату судового збору на суму 1211,20 грн. (а.с.6).
Відтак, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. (80% задоволених позовних вимог)
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2024 №092850023650.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 з 06.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 період роботи з 30.03.2022 по 31.12.2023 в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. В. Крицак, 6. М. Херсон. Херсонська область, 73036),
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.