21 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/6964/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 16.10.2024 року у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №73124873.
Позовні вимоги аргументовані тим, що органом Пенсійного фонду України було виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1797/23. Зокрема, позивачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийнято рішення про відмову. 30 жовтня 2023 року на адресу територіального органу Пенсійного фонду України надійшла постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим в адміністративній справі №260/1797/23. Після отримання такої позивач повідомив орган Державної виконавчої служби про виконання рішення суду в такій справі в добровільному порядку. Незважаючи на це, державний виконавець виніс оскаржену постанову та наклав штраф за невиконання рішення суду. Вважає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Проте в даному випадку рішення суду виконано згідно з нормами чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених зобов'язань.
19 листопада 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №73124873/5-4215 від 15.11.2024, в якому проти задоволення позову заперечив. Так, зазначає, що на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби перебуває виконавчих лист, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/1797/23. Судовим рішенням у такій справі визнано право ОСОБА_1 на отримання пенсії, призначеної відповідно до законодавства України, яке через протиправні дії органу Пенсійного фонду України не було реалізовано. З огляду на що вважає, що прийняте відповідачем на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суд у справі №260/1797/23 рішення прямо суперечить висновкам суду та не може вважатися доказом його повного виконання. У зв'язку із зазначеним вважає правомірною постанову про накладення на позивача штрафу.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року в адміністративній справі №260/1797/23 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області). Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Дане рішення набрало законної сили 22 серпня 2023 року.
19 вересня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №260/1797/23.
02 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Відділ примусового виконання рішень) із заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого в адміністративній справі №260/1797/23.
Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Білинця В.О. від 24.10.2023 ВП №73124873 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та зобов'язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.
06 листопада 2023 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень листа, в якому повідомило про добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1797/23 у зв'язку з чим просило закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
До такого листа ГУ ПФУ в Закарпатській області долучило копію рішення №39 від 20.09.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років, мотивоване відсутністю документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
За результатами розгляду листа ГУ ПФУ в Закарпатській області державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Білинець В.О. дійшов висновку про фактичне повне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1797/23 від 24.05.2023, з огляду на що постановою від 08.11.2023 закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження без належного його виконання протиправним, ОСОБА_1 оскаржив таке в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №260/999/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2023 року державного виконавця Білинець В.О. у виконавчому провадженні ВП 73124873.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Білинця В.О. від 15.04.2024 ВП №73124873 відновлено виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
На виконання такої постанови державного виконавця з метою підтвердження добровільного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року в адміністративній справі №260/1797/23 ГУ ПФУ в Закарпатській області супровідним листом від 19.04.2024 повторно направило рішення №39 від 20.09.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років.
23 квітня 2024 року державний виконавець скерував на адресу ГУ ПФУ в Закарпатській області вимогу №73124873/5-2458, в якій вимагав розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахування висновків суду. При цьому зобов'язав надати відповідь в строк до 3 робочих днів з моменту надходження такої вимоги.
Листом від 01.05.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило державного виконавця, що судове рішення було виконано в межах покладених зобов'язань з врахуванням висновків суду. Зауважено, що у Головному управлінні відсутні копії пенсійної справи заявника або електронна пенсійна справа, а спеціалістами ГУ ПФУ в Закарпатській області було вжито усі можливі заходи щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Білинця В.О. від 16.10.2024 ВП №73124873 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, з ГУ ПФУ в Закарпатській області стягнуто на користь держави штраф у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав ГУ ПФУ в Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, Конституцією України проголошено принцип обов'язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).
Ч.ч. 2, 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов'язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (ч. 1 ст. 2 Закону).
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Ч. 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.
При цьому виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 №260/1797/23 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Тобто таким рішенням суду боржника зобов'язано вчинити конкретні дії, а саме: розглянути заяву ОСОБА_1 , за результатами чого прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. А оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то він до таких не належить.
При цьому рішенням суду зазначено, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України. Маючи статус внутрішньо переміщеної особи, позивач має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання.
Разом з тим, конституційне право позивача на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії.
В свою чергу ГУ ПФУ в Закарпатській області, розглядаючи повторно на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 №260/1797/23 заяву ОСОБА_1 , прийняв рішення про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Отже, прийняте ГУ ПФУ в Закарпатській області рішення прямо суперечить висновкам Закарпатського окружного адміністративного суду, наведеним в рішенні від 24.05.2023 №260/1797/23, а тому таке не може вважатися доказом його повного виконання.
При цьому суд відхиляє твердження ГУ ПФУ в Закарпатській області, зазначене в листі від 01.05.2024, про вжиття всіх можливих заходів щодо витребування електронної пенсійної справи ОСОБА_1 для вирішення питання поновлення виплати пенсії, оскільки будь-яких доказів вчинення таких дій боржник ні державному виконавцю, ані суду не надав.
Матеріали виконавчого провадження, які і матеріали даної адміністративної справи містять виключно рішення №39 від 20.09.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років, мотивоване відсутністю документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Поряд з цим, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №260/999/24 було встановлено, що таке рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області не є належним доказом виконання рішенні суду від 24.05.2023 №260/1797/23.
Нормами ч. 1 ст. 18 Закону встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Стаття 75 Закону №1404 передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Отже, за відсутності належних доказів виконання судового рішення у повному обсязі суд вважає, що державний виконавиць правомірно застосував до ГУ ПФУ в Закарпатській області відповідальність, передбачену ст. 75 Закону №1404, у вигляді накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДПРОУ - 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ - 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяР.О. Ващилін