21 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/20917/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 до трудового стажу роботу на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області у період з 18.10.1991 по 30.04.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботу на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області у період з 18.10.1991 по 30.04.1996, для нарахування пенсії за віком з дати виникнення права на пенсію тобто, на 19.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після досягнення 60-річного віку звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу 30 років. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
29.08.2023 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.36-39), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач 23.05.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ у Волинській області. Головним управлінням ПФУ у Волинській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.06.2023 №06395000502 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Крім того, позивачу не був зарахований до страхового стажу період роботи з 18.10.1991 по 30.04.1996.
Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
24.10.2024 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області до участі у справі №240/20917/23, як другого відповідача.
13.11.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №62250/24, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що на час подання заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 60 віку. Відповідно до відомостей про трудовий стаж (трудова книжка, диплом, документи про стаж) страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Так, до страхового стажу позивача не зараховано роботу на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а в даті наказу на звільнення наявне виправлення, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.
На підставі чого, рішенням від 01.06.2023 №063950005502 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Крім того, ГУ ПФУ у Волинській області вказує, що 12.12.2023 ОСОБА_1 повторно зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області. До страхового стажу позивача зараховано період роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 на підставі додатково доданих документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №0639500005502 з 22.12.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. З огляду на викладене ГУ ПФУ у Волинській області просить закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення 60-річного віку, звернулась 23.05.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та доданими документами про призначення пенсії за віком (а.с.45).
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.06.2023 №06395000502 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років та неможливістю зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а в даті наказу на звільнення наявне виправлення, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (а.с.43).
У рішенні про відмову у призначенні пенсії вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців (а.с.44).
Листом від 06.06.2023 №0600-0208-8/60117 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що за результатом розгляду заяви від 23.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було прийнято рішення від 01.06.2023 №06395000502 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років та неможливістю зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989 (а.с.8-10).
Позивач, вважаючи відмову та дії відповідача протиправними та необґрунтованими, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до статті 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Як встановлено судом, до трудового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989.
Відповідачі вказують, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу, а в даті наказу на звільнення наявне виправлення, чим порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.
Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 за №6-9 позивач працювала на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989 (а.с.11 та на звороті а.с.11).
Крім того, у матеріалах справи містяться наступні докази на підтвердження періоду роботи позивача на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради з 18.10.1991 по 30.04.1996: архівна довідка від 12.06.2023 №П-131, видана Житомирською РДА (а.с.12), довідка від 23.06.2023 №481, видана Курненською сільською радою (а.с.13), виписки із відомостей про заробітну плату (а.с.14-27), рішення про реорганізацію Старомайданської сільської ради (а.с.28-30).
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідачів про відсутність підстав для не зарахування періоду роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради з 18.10.1991 по 30.04.1996 до страхового стажу позивача, оскільки такі спростовуються зібраними у справі матеріалами.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно відмовили позивачеві у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради з 18.10.1991 по 30.04.1996, відомості щодо якого відображені у довідках та відомостях про заробітну плату долучених до матеріалів справи, а також у записах №6-9 трудової книжки від 12.09.1983 НОМЕР_1 (а.с.11 та а.с.11 на звороті).
Враховуючи викладене, позивач має право на зарахування до її трудового стажу періоду роботи з 18.10.1991 по 30.04.1996.
Таким чином, суд зазначає, що на момент розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області заяви про призначення пенсії за віком були наявні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.10.1991 по 30.04.1996, з огляду на що суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у призначенні пенсії позивачу, викладена у рішенні від 01.06.2023 №06395000502 є протиправною.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 19.03.2023, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV, Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Як вже встановлено судом, у позивача наявний необхідний страховий стаж 30 років та позивач досягла 60-річного віку, що є достатнім для призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати пенсійний орган призначити та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону №1058-IV пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 19.03.2023.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул.Київський майдан, 6, м.Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинськиій області від 01.06.2023 №06395000502 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради у період з 18.10.1991 по 30.04.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.09.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи на посаді інженера-землевпорядника Старомайданської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області період з 18.10.1991 по 30.04.1996 та призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 19.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
21.11.24