20 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/16239/22
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 11.04.2022, внаслідок захворювання, так, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10.06.2022 №94;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, як інваліду 3 групи з 11.04.2022 внаслідок захворювання, так, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до пункт 4) частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після встановлення ІІІ групи інвалідності позивач звернувся до відповідача із питання виплати одноразової грошової допомоги, однак отримав відмову у виплаті допомоги, у зв'язку з тим, що з часу первинного встановлення відсотка втрати працездатності до встановлення групи інвалідності пройшло понад два роки. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин не існувало норми, що обмежувала двохрічним терміном підставу для виплати грошової допомоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 15.09.2022 відкрито спрощене провадження у справі.
30.09.2022 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскільки з дня первинного встановлення ступеня працездатності до дня встановлення групи інвалідності минуло понад два роки, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
12.10.2022 через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 15.07.2024 №130 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, у зв'язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді Липи В.А., справу передано на розгляд судді Поповій О.Г.
Ухвалою судді від 22.07.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №240/16239/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу в Збройних Силах України.
Як зазначено представником позивача, у 2014 році позивачем отримано травму при виконанні обов'язків військової служби.
06.05.2015 під час первинного огляду ІНФОРМАЦІЯ_1 №2 позивачу встановлено 20% втрати працездатності.
Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 17 052 грн., що не заперечується сторонами.
В подальшому, позивачу за результатами повторного огляду з 31.08.2021 встановлена III група інвалідності внаслідок травми, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №588321 від 31.08.2021.
За результатами переогляду позивачу з 24.02.2022 підтверджено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка до акту огляду МСЕК №716912).
У зв'язку із встановленням інвалідності позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, передбаченої Законом України №2011-ХІІ.
Розглянувши подані позивачем заяву та документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 10.06.2022 за №94 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що встановлення позивачу групи інвалідності відбулося понад дворічний термін після встановлення йому ступеня втрати працездатності.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
За змістом статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII).
У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам (частина 2 статті 16-3 Закону №2011-XII).
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком № 975.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Предметом даного спору є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю 2 групи, встановлену внаслідок захворювання, так, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи.
Так, як встановлено з матеріалів справи, з дня первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу (06.05.2015) до дня встановлення йому ІІІ групи інвалідності (31.08.2021) минуло більше двох років.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII.
Зокрема, у вказаному Рішенні Суд дійшов висновку, що є невиправданим законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причино-наслідкового зв'язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням нею обов'язків військової служби, та динамікою стану здоров'я.
При цьому, у пункті 2 резолютивної частини Рішення №1-р(II)/2022 визначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а саме з 06.04.2022.
Тобто, в даному випадку, враховуючи, що оскаржувана відмова Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлена протоколом від 10.06.2022 №94, мала місце після ухвалення визнання Конституційним Судом України неконституційним пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, то суд застосовує вказані зміни до даних правовідносин.
Доводи відповідача стосовно неможливості застосування до даних спірних правовідносин вищевказаного рішення Конституційного Суду України судом відхиляються, оскільки свідчать по невірне тлумачення норм чинного процесуального законодавства, що регулює питання дії норм в часі.
В даному випадку, суб'єкт владних повноважень, тобто відповідач, повинен був діяти в межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм чинного, на час прийняття рішення, законодавства, що регулює спірні правовідносини.
З огляду на викладене, суду дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо законодавчого обмеження часовими рамками (строком у два роки), оскільки на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення 10.06.2022, обмеження, встановлені п. 4 ст. 16-3 Закону №2011 втратили чинність з 06.04.2022, а тому у відповідача не було законних підстав для їх застосування при розгляді документів позивача про призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.06.2022 за №94, є протиправним та підлягає скасуванню.
Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частини 2 статті 245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правового висновку суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.06.2022 за №94 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку суду про незастосування обмежень, встановлених п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
20 листопада 2024 р.
20.11.24