м. Вінниця
21 листопада 2024 р. Справа № 120/5528/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ГУ ПФ України в Запорізькій області №024950004514 від 01.01.2024 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою від 01.05.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк від Головного управління ПФУ у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає про необґрунтованість позовних вимог та вказує на тотожність вимог даної позовної заяви предмету спору в справі № 120/64/22-а.
07.06.2024 від Головного управління ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву де зазначено, що органами Пенсійного фонду України було прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком, з огляду на відсутність у нього встановленого пенсійного віку та документального права на пільгове пенсійне забезпечення або зниження пенсійного віку.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
30.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 06.07.2024 за №024950004514 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача складає 18 років 8 місяців 3 дні, що також підтверджується записами трудової книжки та не є спірним між сторонами. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі "Перемога" протягом 1986-1994 років, з огляду на відсутність відомостей про встановлений і вироблений мінімум трудової діяльності у господарстві. Також, заявником на підтвердження пільгового стажу не надано довідки про роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/64/22-а від 26.09.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №024950004514 від 06.07.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи електрозварником з 18.12.1986 по 16.09.1994.
27.12.2023 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно вказаного рішення, вік заявника на дату звернення до органів Пенсійного фонду 57 років 7 місяців 01 день. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 33 роки. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 27 днів.
Даним рішенням також не зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986, згідно військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці в тексті значиться дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не відповідає даним паспорта 26.05.1966.
Незгода позивача з відмовою в призначенні пенсії, зумовила звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV (тут і в подальшому в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як слідує з матеріалів справи, 27.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Даним рішенням не зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986, згідно військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці в тексті значиться дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не відповідає даним паспорта 26.05.1966.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як свідчить запис трудової книжки №4 від 29.10.1984 року, позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з призовом на військову службу.
Окрім того, записами військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_1 підтверджено період проходження позивачем військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до стажу позивача період проходження ним військової служби, у зв'язку з невідповідністю записів військового квитка даним паспорта, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданому позивачем військовому квитку. Отже, відповідач своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.
Відтак, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №024950004514 від 01.01.2024 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986.
Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Як слідує з матеріалів справи 27.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком.
В той же час, як вбачається з позовної заяви та заявлених позовних вимог, позивач обґрунтовує незаконність відмови відповідача у призначенні пільгової пенсії наявністю у нього достатнього стажу для призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2.
Відтак суд застосовує норми чинного законодавства та надає оцінку спірним правовідносинам з урахуванням того, що позивач звернувся до суду за захистом права на призначення пенсії на пільгових умовах саме за Списком №2.
В силу вимог абзацу 1 пункту другого частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім-тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому для зарахування періоду роботи на посадах, віднесених до Списку №2 у період до 21.08.1992 необхідне підтвердження документами відповідних умов праці, а за період після 21.08.1992 - підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до частини першої статті 48 КЗпП України, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі №367/4230/17.
Суд зазначає, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 позивач працював:
- з 01.09.1981 по 18.07.1984 - навчання за спеціальністю слюсаря-сантехніка та газозварника;
- з 10.08.1984 по 29.10.1984 - на посаді газозварника;
- з 01.11.1984 по 06.11.1986 - діюча військова служба;
- з 18.12.1986 по 16.09.1994 - на посаді електрозварника;
- з 02.12.1996 по 07.11.2001 - на посаді газоелектрозварника;
- з 08.11.2001 по 25.01.2005 - на посаді газоелектрозварника.
Разом з тим в трудовій книжці не зазначено відомості про зайняття в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, а тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідним є врахування уточнюючих довідок підприємства.
Дійсно, як вже зазначалось, трудова книжка хоча й вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є обов'язковими лише у тих випадках, якщо відомостей трудової книжки достатньо для підтвердження спеціального трудового стажу в цілях визначення права особи на пільгову пенсію.
Таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній необхідних записів, подання уточнюючої довідки є обов'язковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2019 у справі №337/1297/17.
Таким чином, наявні у трудовій книжці позивача записи про трудову діяльність не міститься відомостей про характер виконуваної роботи, який міг би бути підтверджений відповідними уточнюючими довідками підприємств чи/або їх правонаступників.
Суд зазначає, що підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки віднесення посади до Списку №2 згідно зі Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, але і довідка підприємства, яка уточнює характер роботи із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, як слідує із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, обґрунтувань щодо відсутності права ОСОБА_1 на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514 не містить.
Разом з тим, як зазначалося судом в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/64/22-а від 26.09.2022 року, позивач має надати відповідачу документи, що підтверджують його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, якщо він бажає отримувати пенсію на пільгових умовах відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оцінюючи в сукупності наведені вище обставини, суд першочергово виходить із того, що оскаржуване рішення територіального органу Пенсійного фонду від 01.01.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії не містить жодної оцінки обставинам, фактам чи підставам можливості зарахування періодів роботи позивача саме до пільгового стажу. Тобто, в цьому випадку відповідач не визначався із тим, чи були достатні подані заявником документи в контексті оцінки можливості врахування спірних періодів до пільгового стажу, не вказав жодних підстав відмови у їх врахуванні.
Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Враховуючи те, що з наданих позивачем доказів та викладених ним обставин прослідковуються окремі періоди його трудової діяльності за професією та на посадах, які можуть бути віднесені до пільгового стажу, проте рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514 не містить правової оцінки таким обставинам, тому суд вважає, що таке рішення не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним в контексті статті 2 КАС України, а тому визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог зобов'язального характеру про зобов'язання відповідача 1 зарахувати до стажу періоди роботи позивача, то суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
За результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду неналежно розглянув заяву позивача від 27.12.2023 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняв передчасне і протиправне рішення від 01.01.2024 за №024950004514.
При цьому, суд вкотре наголошує на тому, що пенсійний орган безпідставно взагалі не визначив пільговий стаж позивача, тобто не зарахував до пільгового стажу позивача жодного періоду його роботи, не вжив жодних заходів для отримання додаткової інформації, яка могла підтвердити його пільговий стаж, а також не використав всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Таким чином беручи до уваги те, що відповідач у оскаржуваному рішенні взагалі не надав оцінку пільговому стажу позивача, а також враховуючи, що обрахунок пільгового стажу відноситься до повноважень органу пенсійного фонду, тому суд вважає, що належним способом захисту в межах спірних правовідносин є зобов'язання територіальний орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов'язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ в Запорізькій області для прийняття відповідного рішення, проте обов'язок із, власне, визначення пільгового стажу залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, тобто в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Окрім того, відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
При цьому, пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн., у зв'язку з чим такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах (по 605,60 грн.).
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру яка, власне, і підлягала оплаті судовим збором у визначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №024950004514 від 01.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, зарахувавши до його страхового стажу період проходження військової служби з 01.11.1984 року по 06.11.1986 року, згідно військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ: 20490012)
Суддя Чернюк Алла Юріївна