м. Вінниця
21 листопада 2024 р. Справа № 120/4118/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 120/4118/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 08.07.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. А саме, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виготовлення та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
У зв'язку із набранням рішенням суду законної сили позивачу 23.10.2024 видано виконавчий лист № 120/4118/24.
14.11.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов'язання пенсійного органу подати звіт про виконання зазначеного рішення.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду від 08.07.2024 відповідач надіслав на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, проте в таких довідках додаткові види грошового забезпечення визначено не із посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік (2020, 2021, 2022 та 2023), а із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2019 рік. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача є свідченням невиконання ухваленого судом рішення, а тому звертається до суду з цією заявою щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та просить накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф.
Розглянувши в письмовому провадженні подану заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зважає на таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, як вже було зазначено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано відповідача підготувати та направити до ГУ ПФУ у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
На виконання цього судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 видано нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Водночас у поданій заяві про встановлення судового контролю позивач вказує на те, що у згадуваних вище довідках додаткові види грошового забезпечення визначено не із посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік (2020, 2021, 2022 та 2023), а із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2019 рік, що, на його думку, не підтверджує повне виконання судового рішення.
Разом із тим суд зауважує, що судовим рішенням від 08.07.2024 судом визначено лише порядок обчислення розміру основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), які визначаються із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Більше того, суд в рішенні від 08.07.2024, зокрема в його мотивувальній частині резюмував, що: " ... спір у цій справі стосувався видачі позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення внаслідок його збільшення в частині обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, і в цій частині спір вирішений на користь позивача.
Натомість спору щодо розміру інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії на час розгляду цієї справи між сторонами іще не існує, оскільки відповідна довідка про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідачем іще не видана. Тобто, враховуючи, що відповідач в межах цього спору взагалі заперечує право позивача на отримання такої довідки, тому вочевидь в цьому разі спірним не може бути питання розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Спір щодо відповідних розмірів та сум теоретично може виникнути лише за наслідками виготовлення відповідачем такої довідки, чого наразі іще не відбулось".
Наведені мотиви суду якраз і слугували підставою для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог у визначений судом спосіб. Отже, в цьому рішенні суд звертав увагу на передчасність вимоги щодо визначення розміру інших щомісячних видів грошового забезпечення та премії, та наголошував на тому, що спору щодо розміру інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії на час розгляду цієї справи між сторонами іще не існує, оскільки відповідна довідка про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідачем іще не видана.
Таким чином, оскільки питання щодо визначення розміру додаткових видів грошового забезпечення, на які посилається позивач у заяві і які, на його думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, тому такі обставини не можуть досліджуватися судом і при розгляді заяви, поданої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням їх правової оцінки.
Суд звертає увагу, що в разі незгоди позивача з рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень (відповідача), які пов'язані із визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у нових довідках про розмір її грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій в загальному порядку.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про яких просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі та не є предметом виконання судового рішення від 08.07.2024..
Таким чином, оскільки в спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 підготував та надав до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, як про те зазначалось в резолютивній частині рішення суду від 08.07.2024 у справі № 120/4118/24, тому суд вважає, що в цій частині судове рішення виконано відповідачем у той спосіб, який визначено цим рішенням.
За наведених обставин відсутні підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Як наслідок, відсутні підстави і для накладення на керівника відповідача штрафу, оскільки такий може бути накладено лише за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.
Водночас за наслідками розгляду цієї заяви судом не встановлено підстав для подання відповідачем звіту про виконанням судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 382 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі №120/4118/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович