Справа № 521/14015/24
Номер провадження № 2/521/6130/24
21 листопада 2024 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання в м. Одесі цивільну справу за акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса розташування: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
04.09.2024 року представник позивача звернувся до з вищевказаним позовом, у якому просив суд: стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 300269,22 грн. та суму судових витрат.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено загальне позовне провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
05.08.2008 року АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №800006091.
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов?язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 130 000,00 дол. США.
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа- Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до Договору, відповідач зобов?язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Судом встановлено, що позивач свої зобов?язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов?язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
Відповідно до рішення суду від 30.03.2010 року на користь АТ «Альфа-Банк» було стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №800006091 в розмірі 2 051 110,28 грн., дане рішення відповідачами не виконано.
Згідно ст.129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов?язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п?ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов?язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов?язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов?язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов?язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд роз'яснює, що якщо рішенням суду від 20 серпня 2013 року стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №444/9519/12 у постанові від 28.03.2018 року зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №5017/1987/2012 постановила ухвалу від 24.01.2019 року в якій дійшла наступних правових висновків, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов?язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В подальшому Касаційним господарським судом Верховного Суду при розгляді даної справи в касаційному порядку винесено Постанову від 05.03.2019 року у якій зазначено таке, що згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов?язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов?язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов?язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного суду 04.02.2020 року по справі№ 912/1120/16 прийняла постанову, якою відмовилась відступати від викладеної вище правової позиції, зазначивши, що разом із тим правовідносини, що склалися у справі № 5017/1987/2012, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі, що розглядається, позаяк у справі №5017/1987/2012 договором була передбачена умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом, що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, а не відповідно до частини першої статті 1048 цього Кодексу. Тож підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №5017/1987/2012, відсутні.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 17.05.2023 року по справі № 341/416/20; від 03.03.2020 року по справі № 341/1464/15-ц; від 10.11.2020 року по справі №903/802/18; від 06.11.2020 року №921/317/18; від 03.11.2020 року № 921/315/18; від 14.04.2021 року № 725/6951/18; від 19.10.2022 року по справі № 718/469/20; від 15.09.2021 року по справі №343/2083/19, та інших, з посиланням на правовий висновок викладений Верховним Судом по справі №5017/1987/2012.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/17048/17 від 18.01.2022 року уточнила попередні висновки Верховного суду в тому числі викладені і в постанові №444/9519/12 від 28.03.2018 року щодо нарахування відсотків після закінчився строк кредитування, зазначивши наступне. У кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Тобто, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок. За таких обставин посилання скаржника на правові висновки у справах № 444/9519/12, № 912/1120/16 не можуть бути застосовані як нерелевантні спірним правовідносинам у справі № 910/17048/17.
Так в загаданій постанові Верховного Суду № 341/416/20 від 17.05.2023 року, ВС зазначив, що апеляційний суд: не врахував, що на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту боржник не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України, натомість настає відповідальність боржника - обов?язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 К України у розмірі, встановленому законом або договором; ТОВ «Кредитні Ініціативи» у позовній заяві при розрахунку сум, передбачених статтею 625 ЦК України, посилалось на пункт 6.5 договору про іпотечний кредит від 18 березня 2008 року № 316, яким визначено сплату відсотків у розмірі 24 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України (а. с. 5, 45); вказані доводи ТОВ «Кредитні Ініціативи» не перевірив, не здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору та не врахував, що, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов?язання, слід застосовувати статтю 625 ЦК України.
Таким чином, судом встановлено, що в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов?язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 300 269,22 грн., та складається з:
-сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 300 269,22 грн.
З приводу не виконання рішення суду Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 459/3560/15-ц дійшов наступного правового висновку. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов?язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов?язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов?язок боржника сплатити 3 % річних за увесь час прострочення, у зв?язку з чим таке зобов?язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26.04.2017р. справа № 3-1522 гс 16, та).
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 08.11.2019 року №127/15672/16-ц де зазначено, що невиконання боржником грошового зобов?язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На забезпечення умов виконання кредитного договору № 800006091 від 05.08.2008 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 800006091-П-2 від 05.08.2008 року, надалі за текстом - Договір поруки.
На забезпечення умов виконання кредитного договору № 800006091 від 05.08.2008 року з ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 800006091-П від 05.08.2008 року, надалі за текстом - Договір поруки.
Відповідно до умов Договору поруки, поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.
Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Кредитним Договором Поручитель разом з ОСОБА_1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених Кредитним Договором.
У зв?язку з невиконанням Боржником свого обов?язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя.
Відповідно до ч. 1 статті 553, ч. 1, 2 статті 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов?язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов?язання боржником. У разі порушення боржником зобов?язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених обставин та підтверджуючих дані обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3603 гривні 24 копійок підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса розташування: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк», (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, п/р № НОМЕР_4 ), заборгованість за кредитним договором №800006091 від 05.08.2008 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов?язання встановленого рішення суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 300 269,22 грн. (триста тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 22 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк», (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1201,08 (однієї тисячі двісті одна) гривня 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк», (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1201,08 (однієї тисячі двісті одна) гривня 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк», (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1201,08 (однієї тисячі двісті одна) гривня 08 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.