Справа № 521/18666/24
Провадження № 2-з/521/219/24
21 листопада 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Ганошенка С.А.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши у судовому засіданні, заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Теребухи Катерини Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним,-
ТОВ «Консалт Солюшенс», в особі представника - адвоката Теребухи К.І. звернулося до Малиновського районного суду м.Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.11.2024 року у справі відкрито провадження у загальному порядку.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що звертаючись з позовною заявою, ТОВ "Консалт Солюшенс" посилалося на ту
обставину, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №05/07/2008/840-К/512, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 190416,80 доларів США, строком до 28 липня 2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 05/07/2008/840-П/512, за яким ОСОБА_1 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у випадку невиконання позичальником - ОСОБА_3 умов кредитного договору.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, щомісячні платежі за кредитним договором і в термін, встановлений умовами договору, не здійснювали, а тому ПАТ «КБ «Надра» вимушене було звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
За результатами розгляду справи №2/1519/9750/11 Малиновським районним судом м. Одеси, 19 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№05/07/2008/840-п/512 від 30.07.2008 року в розмірі 347143,34 доларів США, що за курсом НБУ складало 2 774 716,72 грн. - було задоволено. Надалі, після відступлення прав вимог до ТОВ «Консалт Солюшенс», новий кредитор в ході проведення пошуково-аналітичної роботи по дослідженню майнового стану та родинних зв'язків боржника було встановлено, що 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 було укладено на користь його доньки ОСОБА_2 договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку позивача, правочин, учинений боржником на користь близького родича у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).
Зважаючи на те, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування від 16.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з метою заборони її відчуження є співмірним
заходом забезпечення позову, цілком відповідає предмету та суті позову, оскільки виключно в такий спосіб можливо буде забезпечити виконання судового рішення і в разі ухвалення його на користь Позивача, а у разі якщо Відповідач - ОСОБА_2 реалізує вказаний об'єкт нерухомого майна, то виконання можливого рішення суду буде неможливим.
На переконання заявника, без вжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача. У разі ухвалення судового рішення на користь Позивача, виконання судового рішення буде не можливим, оскільки майно, що є похідним до предмету спору, може бути відчужено на користь третіх осіб.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 149,150-154 ЦПК України представник позивача просить суд: заяву про забезпечення позову задовольнити; постановити ухвалу про забезпечення позову негайно, протягом двох днів з надходження цієї заяви до суду, без виклику сторін у судове засідання; вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М., приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. про визнання недійсним договору, шляхом встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ; допустити негайне виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 1ст. 150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Частиною 1ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги предмет розгляду даної справи, суд вважає вимоги представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони реєстраційних дій на належне відповідачу 2 нерухоме майно, співмірними із заявленими позовними вимогами, вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом в цій частині заяви представника позивача. При цьому суд бере до уваги суму заборгованості, яку позивач має стягнути із відповідачів з урахуванням іншого судового рішення, що набуло законної сили.
Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача із даного приводу, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення його на користь.
Суд вважає, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії, передбачений нормами чинного законодавства, є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття заборони реєстраційних дій щодо майна, яке належить відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість відчуження даного майна на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду. Таким чином, виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Під час розгляду заяви представника позивача суд встановив, що між сторонами існує спір, предметом спору є договір, згідно з яким відбувся перехід майна боржника до іншої особи.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.06.2018 у справі N 916/10/18, від 15.01.2019 у справі N 915/870/18.
Даний вид забезпечення позову, про застосування якого просить представник позивача, суд вважає співмірними заходами забезпечення з огляду на предмет спору та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин та буде сприяти забезпеченню виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суть позовних вимог, їх розмір та, беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення даного позову.
Суд вважає що вказані заходи забезпечення позову не порушують права власників, оскільки такі є тимчасовими, а також не порушують права користування спірним майном, а фактично встановлюють заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірно нерухомого майна.
Щодо застосування зустрічного забезпечення позову, то слід зазначити, що:
Відповідно до ч. ч. 1,2,3ст. 154ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З огляду на вказане суд вважає що підстави для застосування зустрічного забезпечення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Теребухи Катерини Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО