Іменем україни
справа № 521/18572/24
провадження № 2/521/7278/24
20 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду міста Одеси
Михайлюк О.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам викладеним у ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він, як учасник бойових дій, звільняється від сплати судового збору та надає копію посвідчення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17. Підстави для відступу від неї відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2022 року.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 08 липня 2011 року учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 звернувся з позовом про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, цей спір не пов'язаний з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви підлягає сплаті.
Згідно із п. 2.2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із п. 1.1.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з двома вимогами немайнового характеру.
Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок за кожну вимогу немайнового характеру та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Крім цього, позивачем зазначено вимогу щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 151400 гривень.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
На підставі викладеного, позивачу, також, необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1514 гривень та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 185 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.Михайлюк