15.11.2024Справа №607/20482/24
15 листопада 2024 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої по АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №278764 від 11 вересня 2024 року, 11 вересня 2024 року близько 11 год 20 хв. громадянка ОСОБА_1 , працюючи на посаді продавця продуктового магазину, що по АДРЕСА_2 , здійснювала господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме: здійснювала реалізацію алкогольних та спиртних напоїв без наявної ліцензії, чим порушила вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини в інкримінованому їй правопорушенні не визнала. Вказала, що вона працює продавцем у продуктовому магазині, що по АДРЕСА_2 та не є суб'єктом господарської діяльності. 11 вересня 2024 року в приміщення магазину прийшли працівники поліції та вона повідомила їм, що вийшла на заміну колеги та у вказаний день не мала працювати. Продажу спиртних напоїв та тютюнових виробів 11 вересня 2024 року вона не здійснювала. Посилаючись на наведене, просила закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
В силу вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
В силу вимог п. п. 1-1, 1-2, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензія - це право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; видача ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі; здобувач ліцензії - суб'єкт господарювання, який звернувся в установленому законодавством порядку до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Відповідно до вимог ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємництва, та юридичними особами.
В силу вимог ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, суб'єкт адміністративного проступку за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону - спеціальний (посадова особа суб'єкта господарювання або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності).
В силу вимог ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №278764 від 11 вересня 2024 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 11 вересня 2024 року близько 11 год 20 хв., працюючи на посаді продавця продуктового магазину, що по АДРЕСА_2 , здійснювала господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме: здійснювала реалізацію алкогольних та спиртних напоїв без наявної ліцензії.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено, що ОСОБА_1 є спеціальним суб'єктом (посадовою особою суб'єкта господарювання або суб'єктом підприємницької діяльності), відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП, на яку покладено обов'язок отримання відповідної ліцензії, в даному випадку ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Жодних доказів про те, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець чи є посадовою особою суб'єкта господарювання, тобто є суб'єктом господарювання, до матеріалів справи не долучено.
Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 вересня 2024 року про те, що вона працює виключно продавцем у магазині, власником якого є ОСОБА_2 .
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності саме 11 вересня 2024 року близько 11 год 20 хв. в продуктовому магазині, що по АДРЕСА_2 із продажу алкогольних та спиртних напоїв, не встановлено осіб, які придбали вказаний товар 11 вересня 2024 року.
При цьому, долучені до матеріалів справи докази, а саме фотографії із зображенням приміщення магазину та зошиту, заповненого від руки, бірка до протоколу серії ВАД №278764 від 11 вересня 2024 року та квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) під час розгляду адміністративної справи за №49 від 13 вересня 2024 року, не підтверджують обставин викладених у протоколі, зокрема про провадження ОСОБА_1 11 вересня 2024 року господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме продажу алкогольних та спиртних напоїв.
Будь-які інші докази до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, з врахуванням дій інкримінованих ОСОБА_1 , згідно протоколу та диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд вважає, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Враховуючи вищенаведені вимоги Закону та висновки суду, суд вважає, що вилучені у ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №278764 від 11 вересня 2024 року та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) під час розгляду адміністративної справи за №49 від 13 вересня 2024 року речі, а саме: 3 пляшки горілки марки «Smereka», ємкістю 0,5 літра, 4 пляшки горілки марки «Істина», ємкістю 0,25 літра, одну пляшку горілки марки «Зубрівка», ємкістю 0,5 літра, 8 пляшок пива марки «Микулин», ємкістю 1 літр, слід повернути ОСОБА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 164, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вилучені у ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №278764 від 11 вересня 2024 року та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) під час розгляду адміністративної справи за №49 від 13 вересня 2024 року речі, а саме: 3 пляшки горілки марки «Smereka», ємкістю 0,5 літра, 4 пляшки горілки марки «Істина», ємкістю 0,25 літра, одну пляшку горілки марки «Зубрівка», ємкістю 0,5 літра, 8 пляшок пива марки «Микулин», ємкістю 1 літр - повернути ОСОБА_1 .
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя І.М. Черніцька