Номер провадження 2/754/5615/24
Справа №754/11987/24
Іменем України
11 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.
за участі : представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Акціонерного товариства «Таскомбанк» (м. Київ, вулиця С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443) з позовною заявою до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 82503,89 гривень.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 03.12.2021р між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 було підписано Заяву № 978653 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
ОСОБА_2 з 03.12.2021 р є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №978653 з номером Кредитного договору № 002/12902576-SР.
Відповідно до Заяви № 866870 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_2 підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг вмежах проекту«Sportbank» , яка розміщена разом з додатками, в т.ч. споживчого кредиту на сайті Банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua посилання на примірники якої, разом з додатками Відповідач отримав в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильнодотримуватися. В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в Мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники). Проект Заяви-анкети та Публічної пропозиції був наданий Відповідачу Банком, та підписані ним Заява-анкета та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам. Окрім цього, Позичальник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір Ліміту Кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Погодився з тим, що про зміну Ліміту кредитування Банк повідомляє Позичальника шляхом надсилання повідомлень у Мобільний додаток. Акцептована ОСОБА_2 Публічна пропозиція разом з даною Заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з п. 1.2.2 Заяви №978653 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» Відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: Відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.
Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 гри. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,01 %. Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.
Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.
Разом із тим повідомляємо, що умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником лишаються невиконаними, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.
Як наслідок, станом на 20.11.2023 р. заборгованість за Заявою - договором №002/12902576-SР від 03.12.2021р (кредитна заборгованість), становить 82 503,89 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 35 000,00 грн.; - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 47 503,89 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками (надаються в додатку).
Таким чином, Позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору № 002/12902576-SР від 03.12.2021р. про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах продукту«Sportbank»,а також норми чинного законодавства, зокрема наступні.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача до судового розгляду справи не з'явились, в поданій суду заяві просили вирішити спір за їх відсутності.
В судовому засідані представник відповідача, адвокат Гаращук С.В. щодо нарахованої заборгованості заперечував та просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на необгрунтованість та невідповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2021 р між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 було підписано Заяву № 978653 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
ОСОБА_2 з 02.12.2021 р є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №978653 з номером Кредитного договору № 002/12902576-SР.
Згідно з п. 1.2.2 Заяви №978653 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» Відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: Відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.
Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 гри. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,01 %. Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Згідно з п.3.2.1.Заяви №978653 у разі порушення Банком встановлених термінів виконання доручення клієнта на перерахування або у разі порушення термінів завершення перерахування Банк платить Клієнту пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше о,1% від суми перерахування.
Згідно з п.3.2.2. Заяви №978653 У разі безпідставного або помилкового перерахування грошей з рахунку клієнта Банк зобов'язується перерахувати (повернути) клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 0,01 % від суми перерахування за кожний день, починаючи від дня помилкового перерахування до дня повернення суми перерахування.
Станом на 20.11.2023 р. заборгованість за Заявою - договором №002/12902576-SР від 03.12.2021р (кредитна заборгованість), становить 82 503,89 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 35 000,00 грн.; - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 47 503,89 грн.
Відповідно до 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно положень ст. 1069 цього Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Підписавши 02.12.2021 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Протягом судового розгляду справи стороною позивача не було надано жодної інформації в частині підстав та часу виникнення простроченого боргу по кредиту, відсоткам (в тому числі простроченої).
Окрім цього, в судовому засіданні було досліджено розрахунок заборгованості станом на 20.11.2023 р. по кредитному договору № 002/12902576-SP від 03.12.2021 р. укладеного ОСОБА_2 відповідно до якого вбачається ставка 0%, розмір пені 0%.
Тому з огляду на вище зазначене не можливо встановити розмір даної заборгованості.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 3, 5, 13, 81, 141, 211, 258-259, 268, 272-279, 354-355, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась