Єдиний унікальний номер 719/161/24
Номер провадження 1-кп/719/12/24
про закриття провадження
20 листопада 2024 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новодністровськ, Чернівецької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262140000067 від 15.02.2024р., по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новодністровськ, Чернівецької області, громадянина України, українця, освіта вища, розлученого, працюючого інженером товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромехмонтаж», на утриманні двоє дітей, військовозобов'язаного, раніше судимого 15.02.2022р. Новодністровським міським судом Чернівецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ст.ст.75, 76 КК України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262140000067 від 15.02.2024р., по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час не знятої і не погашеної у встановленому законом порядку судимості повторно вчинив злочин проти власності на території м. Новодністровськ, Дністровського району, Чернівецької області
Так, ОСОБА_4 13 лютого 2024 року близько 17 год. 00 хв. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в приміщенні магазину «Господарські товари» за адресою: АДРЕСА_2 , у період воєнного стану, введеного в дію указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022, затвердженого Законом України від 08.11.2023р. № 3429-ІХ, строк дії якого в Україні продовженого з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року на 90 діб, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав з вітрини магазину новий електричний ліхтар марки «HEAVE-DUTY WORK LIGHT», моделі ZJ-8859, що належить ОСОБА_6 , вартість якого згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-24/1876-ТВ становить 481, 10 грн. З викраденим ліхтарем ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоди на загальну суму 481,10 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
19 листопада 2024 року захисник ОСОБА_5 засобами електронного зв'язку (система «Електронний суд») подав клопотання (заяву) про недопустимість та неналежність доказу, а саме висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України.
В обґрунтування заяви зазначив, що 09 вересня 2024 року сторона захисту подала клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу злочину, в задоволенні якого було відмовлено.
Ухвалою суду від 17.06.2024р., незважаючи на заперечення сторони захисту щодо проведення експертиз в системі МВС України, було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому НДЕКЦ МВС України. При цьому, Вінницьке НДЕКЦ МВС України досить професійно підійшло до виконання ухвали та, не отримавши первинної інформації про предмет товарознавчої експертизи, не змогло провести таку. Натомість, суд ухвалою від 18.09.2024р. призначив повторну судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому НДЕКЦ МВС України, вказавши, що раніше експертиза не призначалась та не проводилась. Вважає, що має місце суперечлива поведінка суду, оскільки, незважаючи на неможливість проведення експертизи Вінницьким НДЕКЦ МВС України, не можна стверджувати, що експертиза не призначалась та експертне дослідження не проводилося. Окрім того, суд в ухвалі не вказує про свої сумніви щодо експертного дослідження Чернівецького НДЕКЦ МВС України.
При цьому, вважає, що висновок експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України є недопустимим та неналежним доказом, оскільки, призначаючи повторну експертизу, суд не зазначив про сумніви у правильності наявного висновку експерта, які пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю, суперечливістю іншим матеріалам справи та наявністю істотних порушень процесуальних норм. Наголошує, що суд відхилив доводи сторони захисту про істотні порушення під час проведення експертизи на стадії досудового розслідування, а саме проведення такої без предмета дослідження, хоча останній був наявний у слідчого, та проведення самого розслідування без дотримання норм КПК України із фабрикуванням слідчим матеріалів справи. Зазначає, що суд продовжує збирати докази, хоча це є обов'язком сторони обвинувачення, а неспроможність висновку експерта від 20.02.2024р. не може бути підставою проводити інші експертизи.
Зауважує, що дії суду не відповідають вимогам глави 36-1 КПК України, оскільки замість призначити повторну експертизу, після набрання чинності 09 серпня 2024 року Законом України № 3886-IX від 18.07.2024р. суд повинен був прийняти одне із рішень, передбачених ст. 479-2 КПК України, про що сторона захисту подала клопотання про забезпечення загальних засад кримінального провадження при розгляді справи, в задоволенні якого суд відмовив.
Вважає, що, не прийнявши рішення в порядку ч. 3 ст. 479-2 КПК України та продовживши збирати докази, суд порушив процедуру отримання доказу, а тому висновок експерта від 03.10.2024р. є недопустимим.
Окрім того, сторона захисту вказує на неналежність доказу та недоліки проведення експертизи, а саме експерт провів підміну товару, вказавши, що ліхтар марки «HEAVE - DUTY WORKLIGHT», моделі ZJ-8859 та моделі ZJ-8859-В є різними ліхтарями, хоча, на думку захисника, наявність на одній коробці (упакуванні від виробника) двох назв свідчить про тотожність/схожість ліхтарів. Вважає, що експерт не бачить різниці між поняттями «об'єкт дослідження» та «предмет дослідження» і спочатку вказує, що предметом дослідження є ліхтар моделі ZJ-8859, а потім, що об'єкт дослідження не має жодних маркувальних позначень. Надалі експерт, проаналізувавши цінові пропозиції з ідентичними зображеннями ліхтаря Voltronic i Zjiang, прийшов до висновку, що на дослідження надано ліхтар моделі ZJ-8859-В, однак, на думку захисника, порівняння комплектності ліхтарів різних виробників ніяк не може призвести до встановлення моделі наданого на дослідження ліхтаря. Окрім того, в експертизі відсутні посилання на джерела інформації, які використані експертом, а надані загальні посилання на цінові пропозиції з мережі Інтернет без вказівки їх цільової направленості; не наведено обґрунтування коригування ціни ліхтаря саме на 20 %; відсутній процент коригування на фактор торгу. Натомість, експерт коригує вартість на 100, 00 грн., замість 278, 00 грн. або 136,00 грн. відповідно, та сума коригування останнім визначена, виходячи із ринкової вартості двох, а не трьох одиниць товару.
Сукупність наведених недоліків висновку експерта та досвіду роботи останньої в 6 місяців, на думку сторони захисту, загалом підтверджує некваліфікований підхід експерта, а висновок експерта є таким, що не містить достовірної та можливої для використання інформації про існування чи відсутність обставин справи. З огляду на зазначене, вважає, що суд повинен застосувати доктрину «плодів отруйного дерева».
Зазначає, що підозра та обвинувачення ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, а суд, в порушення норм Конституції України, міжнародних договорів, судової практики України та практики ЄСПЛ, тлумачить сумніви в доведеності вини обвинуваченого на користь сторони обвинувачення, змушуючи сторону захисту доводити невинуватість, що суперечить принципам верховенства права та законності, презумпції невинуватості.
На підставі викладеного, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого, просить прийняте одне із двох рішень, передбачених ст. 479-2 КПК України та повернути заставу заставодавцю.
Окрім того, 20 листопада 2024 року прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про закриття провадження у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-24/11622-ТВ встановлена ринкова вартість бувшого у використанні електричного ліхтаря, з комплектуючими деталями - двома акумуляторними батареями, які були у використанні, у технічно справному стані, без кабеля USB-microUSB для зарядження станом на 13.02.2024р. марки ZJ-8859, що становить 303,30 грн., та марки ZJ-8859-В - 378,50 грн.
При цьому, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024р. № 3886-IX, яким викладено нову редакцію ст. 51 КУпАП, зокрема, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із розміру доходу, який діяв на момент вчинення діяння. Вказує, що з врахуванням положень ст. 169 Податкового кодексу України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна у 2024 році не перевищує 3028, 00 грн. Відтак, враховуючи ст.58 Конституції України та ст. 5 КК України, Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024р. № 3886-IX має зворотну дію в часі, а тому, за відсутності згоди обвинуваченого, дане кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, а заставу повернути заставодавцю.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання від 20.11.2024р. про закриття провадження у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння, на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України. Одночасно заперечував щодо задоволення клопотання захисника, вважаючи, що аргументація останнього фактично зводиться до незгоди із раніше прийнятими судом рішеннями та містить посилання на упередженість суду, хоча сторона захисту з цих підстав відводу судді не заявляла. Наголосив, що висновок експерта від 03.10.2024р. є належним та допустимим доказом і має бути врахований судом при прийнятті рішення, а підстави для виправдання обвинуваченого відсутні.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав подану заяву від 19.11.2024р. про недопустимість та неналежність доказу, зауваживши, що в такій йдеться не про недовіру суду чи незгоду із раніше прийнятими судовими рішеннями, а саме про недопустимість та неналежність доказу - висновку експерта. Уточнив, що за результатами клопотання (заяви) від 19.11.2024р. просить ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку із відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу злочину.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд ухвалити виправдувальний вирок.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву від 06.03.2024р. про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду за її відсутності; зазначила, що матеріальна та моральна шкода їй відшкодована, жодних претензій до ОСОБА_4 не має; при визначенні міри покарання покладається на розсуд суду (а.с. 20 том 1).
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 01 березня 2024 року в Новодністровський міський суд Чернівецької області надійшов, складений слідчим СВ ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 та затверджений прокурором Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024262140000067 від 15.02.2024 року щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 04.03.2024р. призначено підготовче судове засідання (а.с. 12-13 том 1), яке кілька разів відкладалось за клопотанням сторін кримінального провадження.
Ухвалою суду від 02.04.2024р. відмовлено у клопотанні захисника від 25.03.2024р. щодо повернення обвинувального акта прокурору та призначено судовий розгляд (а.с. 49-50 том 1).
Під час судового розгляду обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не визнає та не надав згоди на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 13 лютого 2024 року, знаючи, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, взяв з вітрини магазину ліхтарик, щоб пожартувати із продавця. Про вчинене шкодує, однак, наполягає, що в його діях не було умислу на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, оскільки планував ліхтар повернути, що фактично й було в подальшому зроблено. Просить врахувати, що вибачився перед ОСОБА_6 за невдалий жарт, завдану шкоду власнику відшкодував, а потерпіла не має до нього претензій матеріального чи морального характеру. Вказав, що не погоджується із вартістю ліхтаря, визначеною згідно з висновком експертом від 20.02.2024р., вважаючи таку завищеною.
Захисник ОСОБА_5 протягом судового розгляду також зазначав, що досудовим розслідування не встановлено наявність умислу та корисливого мотиву в діях його підзахисного ОСОБА_4 , спрямованих на таємне викрадення чужого майна, оскільки останній показів не надавав. Вважає, що вартість електричного ліхтаря, марки «HEAVE-DUTY WORK LIGHT», моделі НОМЕР_1 , визначена висновком експерта № СЕ-19/126-24/1876-ТВ в розмірі 481, 10 грн., є завищеною та не відповідає дійсній вартості предмета злочину, що варіює в межах 250-300 грн., оскільки оцінювався новий ліхтар, а викрадений ліхтар був у користуванні працівників магазину. Зазначив, що в діях ОСОБА_4 немає також і кваліфікуючої ознаки злочину - в умовах воєнного стану, оскільки спеціальні умови, які б сприяли чи призвели до вчинення злочину, відсутні. Вважає, що досудове розслідування було проведено з грубим порушенням норм КПК України, оскільки слідчими не проведено необхідної слідчої дії - відтворення події; протягом слідства не було залучено захисника, а повідомлення про підозру, допит підозрюваного та пред'явлення обвинувачення, як і призначення захисника, були здійснені 27 лютого 2024 року, тобто в один день, що призвело до переживань та стресу ОСОБА_4 , який таким чином був позбавлений можливості діяти свідомо. Наголосив, що електричний ліхтар був повернутий потерпілій ОСОБА_6 19 лютого 2024 року, а також було відшкодовано заподіяну шкоду, внаслідок чого остання на момент повідомлення про підозру та пред'явлення обвинувачення не мала жодних претензій до ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні 23 квітня 2024 року показала, що є фізичною особою підприємцем, основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах. Зазначила, що орієнтовно 13-14 лютого 2024 року їй зателефонувала найманий працівник ОСОБА_8 , та повідомила, що в магазині ввечері пропав ліхтар. Вказала, що наступного дня переглянула відеозапис з камер спостереження та помітила момент викрадення товару, однак особу, яка його взяла, не впізнала. Надалі про дану подію вона повідомила в поліцію та написала заяву, в якій зазначила вартість ліхтаря, за якою він перебував у продажі - 700,00 грн., що відповідає ціннику на коробці. В подальшому слідчий не запитував у неї додаткової інформації про вартість та використання ліхтаря; а коробку від ліхтаря вилучили для огляду і така їй не поверталась.
Уточнила, що викрадений ліхтар з батарейками знаходився не на вітрині магазину, а був прикріплений збоку на магніті без упакування та ціни; на час викрадення був у справному стані та заряджений; використовувався працівниками магазину орієнтовно протягом року за цільовим призначенням під час відключення електропостачання магазину для забезпечення роботи об'єкта торгівлі. Зазначила, що не здійснює продаж товарів бувших у використанні, тому викрадений ліхтар списала б на потреби магазину та не продавала б його потенційному покупцю. Однак, на момент викрадення ліхтар не був уцінений, проте, за переконанням потерпілої, був знятий з продажу, оскільки упаковки на прилавках не було і даний товар не пропонувався до продажу. У випадку списання ліхтаря припускає, що вказала б вартість такого близько 500,00 грн., можливо і 50% від собівартості, однак собівартості товару не пам'ятає, ймовірно первинні документи на купівлю ліхтаря зберігаються в магазині.
Щодо обвинуваченого, то повідомила, що ОСОБА_4 часто приходив до магазину та купував товари, однак їй невідомо про випадки, коли останній жартував, а саме, не розрахувавшись, брав речі, а пізніше повертав. Уточнила, що це перша крадіжка з магазину, яку вона із працівниками помітили. Про особу, яка взяла ліхтар, потерпіла дізналася від слідчого через кілька днів після того, як написала заяву. Проте особисто не зверталася до обвинуваченого щодо повернення ліхтаря, а ОСОБА_4 через кілька днів після події сам повернув ліхтар в магазин. Точної дати повернення ліхтаря пригадати не змогла, однак запевнила, що повідомила поліцію про повернення викраденого майна.
Також зазначила, що на вході до магазину є попередження про те, що в приміщенні ведеться відеоспостереження, а камери знаходяться на видному місці. Так, на наданому слідчому відеозаписі події видно, що обвинувачений спілкувався з продавцем та розраховувався за придбаний товар. При цьому, причина з якої ОСОБА_4 забрав ліхтар без оплати їй невідома.
Підтвердила, що слідчий експеримент в приміщенні магазину не проводився.
Під час повторного допиту 17 червня 2024 року потерпіла ОСОБА_6 уточнила, що, як правило, даючи працівникам дозвіл на користування товаром, обов'язково його списує, а тому наполягала, що ліхтар хоч обліковується за магазином, однак не підлягає продажу. При цьому, в даному випадку списання товару не провела та до відома працівників не довела, що ліхтар списаний, а тому продавці могли вважати, що ліхтар фактично продається.
Не змогла пригадати як саме описала ліхтар в заяві про вчинення злочину, оскільки писала, не задумуючись, однак наголосила, що уточняла в працівників поліції, яку слід вказати вартість, зважаючи на попереднє використання товару.
Також повідомила, що знайти первинні документи про придбання ліхтаря не змогла, тому його точна модель та первинна вартість їй не відомі. Натомість додатково зазначила, що дві акумуляторні батареї, які знаходяться у ліхтарі, є його комплектуючими, та з моменту придбання товару нею не замінювалися і використовувались разом із ліхтарем; а кабель для зарядження перебував у коробці від ліхтаря та викрадений не був.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 23 квітня 2024 року показала, що працює в магазині «Будматеріали» та у її вихідний день взимку 2024 року керівник ОСОБА_6 скинула їй частину відеозапису з камер спостереження, на якій видно момент викрадення ліхтаря. Зазначила, що на відеозаписі впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 , про що повідомила ОСОБА_6 Повідомила, що ОСОБА_4 відвідує магазин, однак не є постійним клієнтом; жартів, зокрема, зникнення та надалі повернення товару, за останнім не помічала. Пояснила, що бачила не увесь відеозапис події, а тому не знає чи розраховувався обвинувачений в цей день на касі. Надалі свідок також бачила на записі із камер відеоспостереження момент повернення ліхтаря, зокрема, через кілька днів обвинувачений сам прийшов у магазин, повернув викрадений предмет та вибачався за свій вчинок перед продавцем.
Вказала, що викрадений ліхтар не був списаний та обліковувався за магазином, як товар, що продається, проте, коли не було світла, продавці ним користувались. Загалом ліхтар перебував у користуванні працівників у дні вимкнення світла близько року. Так, свідок особисто використовувала його орієнтовно 2-3 рази; як часто користувались інші працівники не знає, хоча інший працівник ОСОБА_8 , яка працює у магазині з липня 2023 року, також була повідомлена про можливість використання ліхтаря у разі відсутності електроенергії. Зазначила, що викрадений ліхтар висів на металевій вітрині з батарейками на видному місці, що забезпечувало легкий та швидкий доступу до нього працівникам магазину, був без коробки та цінника, а упакування від ліхтаря із прикріпленим цінником знаходилось в тумбочці. При цьому, на вітрині стояв такий же новий ліхтар в коробці, тому припускає, що за наявності покупця продала б саме новий товар.
Повідомила, що коробка від ліхтаря та зарядний пристрій до нього викрадені не були; їх вилучили працівники поліції; на коробці від ліхтаря був прикріплений цінник.
Ствердила, що покупці знають про відеофіксацію, оскільки камери у магазині розташовані на видному місці, та візуально видно, що вони в робочому стані.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 23 квітня 2024 року показала, що працює в магазині, що належить ОСОБА_6 , та взимку 2024 року в кінці робочого дня близько 18-19 год., коли відключили світло, помітила зникнення ліхтаря, який використовувався працівниками в разі відсутності електроенергії та знаходився в магазині на видному місці. Оскільки не могла знайти ліхтар, то вирішила переглянути відеозапис із камери спостереження. На відеозаписі зафіксовано, що напередодні, коли свідок також була на роботі, приходив молодий чоловік, який, здійснивши покупку, взяв ліхтарик, що висів біля каси. Пригадала, що обвинувачений за придбаний товар розраховувався картою. Натомість, викрадений ліхтар не перебував у продажі, оскільки використовувався ще із зими минулого року працівниками магазину під час вимкнення світла, про що їй відомо від продавця ОСОБА_9 . Свідок не помітила відсутності ліхтаря в день його викрадення, оскільки світло тоді не вимикали.
Щодо коробки від ліхтаря та зарядного пристрою, то такі знаходилися під касою, про що свідку стало відомо під час вилучення згаданих речей працівниками поліції, оскільки вона ліхтарем до того часу не користувалася та відповідно не мала потреби заряджати ліхтар. Не пригадала чи містила коробка від ліхтаря якість відмітки, в тому числі про ціну товару. Також їй не відомо чи був списаний ліхтар власницею магазину, однак, свідок наполягала, що не розглядала ліхтар, як товар для продажу.
Повідомила, що їй відомо про звернення власника магазину у поліцію та підтвердила, що через кілька днів після події ОСОБА_4 вибачався за свій вчинок та повернув ліхтар в магазин у справному стані, без пошкоджень. Повідомила, що особисто не зверталася до обвинуваченого щодо повернення ліхтаря, про звернення інших осіб до нього їй невідомо.
Окрім того, свідок впізнала в особі із відеозапису, яка взяла ліхтар, ОСОБА_4 , зазначивши, що детально розгледіла обвинуваченого під час першого перегляду запису з камер відеоспостереження на робочому місці. Вказала, що не звертала уваги на наявність повідомлення про відеофіксацію в приміщенні магазину, однак, запевнила, що камери великі та розташовані, як в магазині, так і на вулиці на видних місцях.
Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні 16 травня 2024р. підтвердила, що провела судово-товарознавчу експертизу та показала, що експертне дослідження полягало у визначенні ринкової вартості предмету експертизи, а саме нового електричного ліхтаря. Пояснила, що методика, якою вона керувалась під час проведення дослідження, передбачає можливість визначення вартості об'єктів експертиз як за їх наявності, так і за їх відсутності. В даному випадку дослідження проводилось без предмета дослідження на основі вихідних даних, зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи. Наполягала, що у наданому нею висновку описаний як процес дослідження, так і обраний метод дослідження та усі необхідні дані для експертиз такого виду. Окрім того, зауважила, що провела коригування вартості, виходячи із того, що викрадений ліхтар був без комплектуючих деталей (двох акумуляторних батарей та кабелю для зарядки). Повідомила, що при визначенні ринкової вартості ліхтаря враховувалися ціни станом на 20.02.2024р., тобто дату проведення дослідження, оскільки вони близькі до дати оцінки, а економічна ситуація в даний період суттєво не змінилася. При цьому, погодилася, що на даний час ціни на аналогічні ліхтарі є нижчими.
Про виклик та допит свідка ОСОБА_11 сторони кримінального провадження та потерпіла не клопотали.
Судом досліджено наступні докази, надані стороною обвинувачення:
- витяг від 27.02.2024р. з кримінального провадження № 12024262140000067 від 15.02.2024р. попередня правова кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК України, потерпіла ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4 (а.с. 89 том 1);
- постанови від 15.02.2024р., від 19.02.2024р. та від 27.02.2024р. про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження як речовий доказ (а.с. 90-91, 93-94, 96-97 том 1);
- квитанція від 15.02.2024р. про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12024262140000067 (а.с. 92 том 1);
- протокол від 24.02.2024р. передання речового доказу на відповідальне зберігання (а.с. 95 том 1);
- цифровий носій інформації, на якому міститься відеофайл video5364098992298803573 із записом події 13 лютого 2024 року близько 17 год. 00 хв., коли в приміщенні магазину «Господарські товари» ОСОБА_4 взяв з вітрини магазину електричний ліхтар «HEAVE-DUTY WORK LIGHT», що належить ОСОБА_6 , після чого магазин покинув (а.с. 98 том 1);
- висновок експерта №СЕ-19/126-24/1876-ТВ від 20.02.2024р., згідно якого ринкова вартість електричного ліхтаря марки «HEAVE-DUTY WORK LIGHT», моделі ZJ-8859, у новому, технічно-справному стані, без комплектуючих та без пошкоджень, на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме станом на 13.02.2024р., могла становити 481, 10 грн., та довідка про витрати на проведення експертизи (а.с. 99-103 том 1);
- повідомлення про підозру від 27.02.2024р., яке вручено ОСОБА_4 27 лютого 2024 року о 10 год. (а.с. 154-158 том 1);
- памятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, яка вручена ОСОБА_4 під підпис 27 лютого 2024 року (а.с. 157158 том 1);
- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 27.02.2024р., яке вручено ОСОБА_4 27 лютого 2024 року о 18 год. (а.с. 159-161 том1);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2024р., згідно якого 15 лютого 2024 року під час перегляду камер відеонагляду магазину «Господарські товари» потерпіла виявила, що 13 лютого 2024 року близько 17 год. н/о шляхом вільного доступу викрала з полиці магазину ліхтарик «HEAVE-DUTY WORK LIGHT», вартістю 700, 00 грн. (а.с. 175-176 том 1).
Судом також було детально оглянуто речові докази: ліхтар та коробку з-під нього.
Окрім того, судом розглянуто клопотання трудового колективу № 35 від 25.03.2024р. про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із передачею на поруки (а.с. 153 том 1), в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 23.05.2024р. (а.с. 226-227 том 1) з підстав, зазначених в останній.
Зважаючи на встановлення в ході судового розгляду нових фактичних даних щодо користування електричним ліхтарем працівниками магазину та викрадення предмета злочину із комплектуючими деталями (двома акумуляторними батареями), про що не було відомо під час досудового розслідування, беручи до уваги, що проведена експертиза була без предмета дослідження за помилковими вихідними даними, що підтвердив також експерт під час допиту 16 травня 2024 року, за результатами розгляду клопотання прокурора від 23.05.2024р. про призначення судової товарознавчої експертизи (а.с. 211-213 том 1) та клопотання захисника від 10.06.2024р. про проведення експертизи (а.с. 212-244 том 1), судом постановлено ухвалу від 17.06.2024р. про проведення експертизи (а.с. 246-247 том 1). Згідно вказаної ухвали частково задоволено клопотання сторін кримінального провадження про призначення експертизи, призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому НДЕКЦ МВС України.
28 серпня 2024 року з Вінницького НДЕКЦ МВС України у суд надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 15.08.2024р. № СЕ-19/102-24/12396-ТВ у зв'язку із ненадходженням від установ, які здійснюють реалізацію електричних ліхтарів, відповідей на запити експерта щодо цінової інформації (а.с. 48-61 том 2).
09 вересня 2024 року за результатами розгляду клопотання захисника від 09.09.2024р. про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та повернення застави (а.с. 68-71 том 2) постановлено ухвалу суду від 09.09.2024р. про відмову у задоволенні клопотання (а.с. 72-73 том 2), в якій серед іншого роз'яснено, що згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
17 вересня 2024 року захисник подав клопотання щодо забезпечення загальних засад кримінального провадження при розгляді даної справи (а.с. 93-97 том 2), в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 18.09.2024р. (а.с. 99-101 том 2) з підстав, зазначених в останній. Зокрема, вказано, що, не отримавши згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, без закінчення судового розгляду, коли вартість предмета злочину не встановлена, проте можливості для отримання доказів не вичерпані, суд не може постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, чи ухвалити виправдувальний вирок, оскільки прийняття таких рішень на даній стадії буде передчасним.
18 вересня 2024 року за клопотання прокурора від 17.09.2024р. про призначення судової товарознавчої експертизи (а.с. 102-106 том 2) постановлено ухвалу суду про проведення повторної судової товарознавчої експертизи (а.с. 107-109 том 2). Згідно вказаної ухвали частково задоволено клопотання прокурора про призначення експертизи, призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому НДЕКЦ МВС України.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р. (а.с. 122-132 том 2) ринкова вартість бувшого у використанні ліхтаря марки моделі ZJ-8859, з комплектуючими деталями - двома акумуляторними батареями, які були у використанні у технічно справному стані, без кабеля USB-microUSB для зарядження, станом на 13.02.2024 року могла становити 303, 30 грн., а ринкова вартість бувшого у використанні ліхтаря марки моделі ZJ-8859-В, з комплектуючими деталями - двома акумуляторними батареями, які були у використанні у технічно справному стані, без кабеля USB-microUSB для зарядження, станом на 13.02.2024 року могла становити 378, 50 грн.
Вартість проведеної експертизи становить 3183, 60 грн. (а.с. 121 том 2).
Вищезгадана експертиза проведена судовим експертом сектору товарознавчих досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Хмельницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_12 , яка має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» (свідоцтво № НОМЕР_2 , видане рішенням ЕКК МВС №2992 від 01.05.2024р.), стаж експертної роботи з 2024 року, про що вказано у висновку експерта від 03.10.2024р., та відповідає даним Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України (а.с. 154-155 том 2).
Таким чином, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене та станом на лютий 2024 року дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При цьому, суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника про відсутністю у ОСОБА_4 умислу на викрадення чужого майна, корисливого мотиву та мети збагачення за рахунок чужого майна, оскільки відсутні будь-які підстави вважати вчинок ОСОБА_4 жартом з огляду на відсутність дружніх відносин останнього із власницею чи продавцями магазину та нетиповість такої поведінки між сторонніми особами. Окрім того, начебто жартівлива поведінка обвинуваченого не узгоджується із його подальшими діями, а саме повернення ліхтаря відбулося після спливу досить тривалого часу і лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Позиція обвинуваченого спростовуються у сукупності показами потерпілої та свідків, дослідженими належними та допустимими доказами, а тому суд, оцінюючи такі докази в сукупності, відхиляє покази ОСОБА_4 , вважаючи їх способом захисту обвинуваченого з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Окрім того, суд не знайшов підтверджень доводам захисника про порушення права ОСОБА_4 на захист на стадії досудового розслідування, оскільки із матеріалів справи вбачається, що після повідомлення про підозру від 27.02.2024р. останньому було залучено захисника за призначенням і такий був присутній як при допиті підозрюваного (а.с. 162-164 том 1), так і при обранні останньому запобіжного заходу (а.с. 144 том 1), врученні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 9 том 1), а якість наданих адвокатом послуг ОСОБА_4 під сумнів не ставив.
Суд не вважає порушенням, яке свідчить про неповноту досудового розслідування, те, що слідчим не було проведено слідчий експеримент шляхом проведення відтворення дій, обстановки, обставин певної події, а тому в цій частині доводи захисника також відхиляються.
Слід також зауважити, що повернення ОСОБА_4 викраденого майна до повідомлення йому підозри та відсутність претензій матеріального і морального характеру у потерпілої не є підставою для закриття кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України не є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення відповідно до ст. 477 КПК України. Факт добровільного повернення предмета злочину та примирення із потерпілою в даному випадку може враховуватися судом лише як обставина, яка пом'якшує покарання.
Щодо умов воєнного стану, як кваліфікуючої ознаки, то суд зауважує наступне. Відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, указом № 734/2023 від 06.11.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3429-IX від 08.11.2023р., з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Тобто, станом на 13 лютого 2024 року в Україні діяв воєнний стан.
Згідно позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка висловлена в ухвалі від 17.01.2023р. по справі № 404/3367/22, Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що крадіжка була вчинена в умовах воєнного стану, тобто в період дії воєнного стану на території України, і підстав для перекваліфікації дій на ч. 1 ст. 185 КК України немає, оскільки вчинення злочину в умовах воєнного стану, як кваліфікуюча ознака, не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Крім того, ККС зазначив, що вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та з використанням умов воєнного стану по своїй суті є різними за кримінально правовим значенням поняттями. Оскільки норма закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст.185 КК України) передбачає саме ознаку «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану», то кваліфікація дій як особливо кваліфікованого складу крадіжки є правильною.
Об'єднана палата дійшла висновку, що з урахуванням змін, внесених Законом №2117-IX норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану», а «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України), як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Вказане спростовує доводи захисника про відсутність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 1 Примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Отже, за матеріалами справи не знайшла свого підтвердження така кваліфікуюча ознака як повторність, оскільки 13 лютого 2024 року - момент вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 мав не зняту та непогашену судимість за вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 15.02.2024р. за ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ст.ст. 75, 76 КК України (а.с. 109, 111-112 том 1).
Суд також вважає неналежним доказом висновок експерта №СЕ-19/126-24/1876-ТВ від 20.02.2024р., оскільки, як встановлено вище, даним висновком визначено ринкову вартість електричного ліхтаря у новому, технічно-справному стані, без комплектуючих та без пошкоджень, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки викрадено бувший у використанні ліхтар, з комплектуючими деталями - двома акумуляторними батареями, які були у використанні, у технічно справному стані, без кабеля USB-microUSB для зарядження, тобто експертиза була проведена за помилковими вихідними даними.
Натомість, суд відхиляє доводи захисника про неналежність та недопустимість такого доказу, як висновок експерта № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р. з огляду на наступне.
Як зазначалось вище під час судового розгляду було встановлено нові фактичні дані щодо користування електричним ліхтарем працівниками магазину та викрадення предмета злочину із комплектуючими деталями (двома акумуляторними батареями), про що не було відомо під час досудового розслідування і що судом зазначено в ухвалі суду від 17.06.2024р. про проведення експертизи.
Тобто, експертиза №СЕ-19/126-24/1876-ТВ від 20.02.2024р. проведена без предмета дослідження за помилковими вихідними даними, що підтвердив також експерт під час допиту 16 травня 2024 року. Вказані обставини залишились незмінними й під час постановлення ухвалу суду від 18.09.2024р. про проведення повторної судової товарознавчої експертизи.
Так, в ухвалі суду від 18.09.2024р., зокрема, вказано, що згідно висновку експерта від 20.02.2024р. визначено ринкову вартість нового електричного ліхтаря, в результаті чого зроблено висновок, що на досудовому розслідуванні експертиза вартості бувшого у використанні електричного ліхтаря не призначалась та не проводилась. Тобто, вказане і є причиненою сумнівів у правильності наявного висновку експерта.
Постановляючи вищезгадану ухвалу від 18.09.2024р., суд вказав, що призначається повторна судова товарознавча експертиза, що було зроблено саме із врахуванням раніше постановленої ухвали суду від 17.06.2024р. та повідомлення про неможливість проведення експертизи від 15.08.2024р. № СЕ-19/102-24/12396-ТВ.
Таким чином, на думку суду, відсутні ознаки суперечливої поведінки суду та порушення процедури отримання доказу, як підстави визнання такого доказу недопустимим в порядку ст. 86 КПК України.
В мотивувальній частині висновку експерта № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р. вказано, що при визначені ринкової вартості об'єкта дослідження експерт коригує вартість з огляду на комплектність та попереднє використання ліхтаря. Так, оскільки ліхтар було викрадено без кабеля USB-microUSB для зарядження, коригування на комплектність становить 97, 50 грн. (таб. 1) та, зважаючи на дані з ухвали суду щодо незначного використання ліхтаря та його справний стан, які отримані від потерпілої та свідків, коригування зносу становить 20% від вартості нового ліхтаря.
Розрахунок залишкової вартості ліхтаря за двома моделями експерт навів у таблицях АДРЕСА_3 , в яких є посилання на джерело інформації та відповідні зображення, як додаток до висновку.
Так, у Додатку № 2 до висновку експерта, зокрема, містяться зображення 2.3. та зображення 2.4. щодо цінових пропозицій ліхтарів: вартість моделі ZJ-8859 коливається в діапазоні від 472 до 584 грн., середня вартість станом на 13.02.2024р. - 501, 00 грн.; а вартість моделі ZJ-8859-В коливається в діапазоні від 362 до 599 грн.; середня вартість станом на 13.02.2024р. - 595, 00 грн.
При цьому, у примітці експерт вказав, що ліхтар не має жодних маркувальних позначень, які б вказували на його марку чи модель. При ідентифікації наданого на дослідження ліхтарика та коробки, на якій зображено дві моделі ліхтарика, експерт встановив тотожність об'єкта дослідження зображенню ліхтарика із маркуванням моделі ZJ-8859-В. Натомість напис «HEAVE - DUTY WORKLIGHT» не є маркою виробника, а є вказівкою на призначення ліхтаря, що в перекладі на українську мову звучить «Важкий робочий ліхтар».
На думку суду, висновок експерта № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р. відповідає по формі та змісту вимогам, що ставляться до висновків експерта, в тому числі ст. 102 КПК України, та містить усю необхідну інформацію, що відповідно до ст. 85 КПК України підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст. 91 КПК України), а тому підстави для визнання його неналежним відсутні.
Окрім того, виходячи із положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України, не отримавши згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, без закінчення судового розгляду, коли вартість предмета злочину не встановлена, проте можливості для отримання доказів не вичерпані, суд не міг постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, чи ухвалити виправдувальний вирок, оскільки прийняття таких рішень на даній стадії було б передчасним.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р. (надалі - Закон України № 3886-ІХ від 18.07.2024р.), яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Після внесення вищезгаданих змін дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення за частиною першою не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а за частиною другою - становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У ч. 6 ст. 3 КК України передбачено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024р. по справі № 278/1566/21 зазначено, що зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень. Таким чином, Об'єднана палата робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.
Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
У п.п.169.1.1 ст.169 Податкового кодексу України вказано, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024р. по справі № 278/1566/21 вказано, що у ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Як встановлено судом ОСОБА_4 здійснив крадіжку у лютому 2024 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Тобто, у 2024 році неоподаткований мінімум доходів громадян для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень становив 1514,00 грн.
Таким чином, враховуючи вартість викраденого в даній справі майна згідно висновку експерта № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р., що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, після набрання чинності Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024р. дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 51 КУпАП, а не за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
У ч. 3 ст. 479-2 КПК України вказано, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи відсутність згоди обвинуваченого ОСОБА_4 на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, підстави для прийняття рішення про закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України не має.
Разом з тим, оскільки судом встановлено вчинення ОСОБА_4 діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, за відсутності згоди обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , який обрано згідно з ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27.02.2024р. по справі № 722/436/24 та відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України змінено на заставу, слід скасувати, а заставу в розмірі 181680, 00 грн., внесену 28.02.2024р. ОСОБА_13 , повернути заставодавцю.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
У ч. 2 ст. 124 КПК України вказано, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
При цьому, у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного кримінального суду від 01.02.2024р. по справі № 930/497/23 зроблено висновок, що процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Враховуючи, що закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 здійснено на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою, останній повинен відшкодувати на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/123-24/11622-ТВ від 03.10.2024р. у розмірі 3183, 60 грн., що підтверджуються довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с. 121 том 2), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Разом з тим, оскільки висновок експерта №СЕ-19/126-24/1876-ТВ від 20.02.2024р. визнано судом неналежним доказом по даній справі, то витрати на залучення експерта в розмірі 1135, 92 грн., що підтверджуються довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с. 103 том 1), стягненю з обвинуваченого не підлягають та такі слід покласти на рахунок держави.
На підставі ст. 58 Конституції України, ст.ст. 2-5, 185 КК України, керуючись ст.ст. 84-86, 89, 91-95, 98-102, 118, 124-126, 132, 284, 369-372, 376, 392-395, 479-2, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, задоволити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262140000067 від 15.02.2024р., по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді застави скасувати.
Заставу в розмірі 181680, 00 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок), сплачену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області згідно квитанції #0.0.3498777998.1 від 28.02.2024р., повернути заставодавцю ОСОБА_13 .
Речові докази за постановами від 15.02.2024р., від 19.02.2024р. та від 27.02.2024р. про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження як речовий доказ, а саме:
- електричний ліхтар «HEAVE-DUTY WORK LIGHT» із комплектуючими деталями та коробку з-під нього, які зберігаються при матеріалах справи, повернути власнику ОСОБА_6 ;
- відеофайл video5364098992298803573, записаний на цифровий носій інформації - диск CD-R, залишити при матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 11 листопада 1997 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 3183, 60 грн. (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 копійок).
Витрати на залучення експерта в розмірі 1135,92 грн. (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 92 копійки) покласти на рахунок держави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом семи днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: