Справа № 461/7715/24
Провадження № 1-кс/461/7149/24
20.11.2024 року, слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городець Володимирецького району Рівненської області, українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000186 від 13.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що 01.08.2024, точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_4 маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення будь-яких дій в інтересах третіх осіб, а саме в сприянні у безперешкодному перетині особами призовного віку державного кордону України, усвідомлюючи при цьому, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється, діючи за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, звернувся до ОСОБА_5 для з'ясування обставин щодо перетину державного кордону України чоловіками призовного віку та висловив намір надати останньому неправомірну вигоду в розмірі 4 000 доларів США за сприяння в безперешкодному перетині ОСОБА_6 державного кордону України в межах пункту пропуску «Угринів-Долгобичув» на ділянці відповідальності відділення прикордонної служби «Нісмичі».
В подальшому, ОСОБА_4 , завершуючи свій злочинний умисел, всупереч вимог Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, діючи з прямим умислом на надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час особами, розуміючи та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди службовій особі є незаконним, 25.09.2024, приблизно о 09:05 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надав службовій особі - інспектору прикордонної служби 2 категорії - перекладачу 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2024 становило 164, 955, 72 гривень, за сприяння останнім в безперешкодному перетині ОСОБА_6 державного кордону України в межах пункту пропуску «Угринів-Долгобичув» на ділянці відповідальності відділення прикордонної служби «Угринів-Долгобичув» з розрахунку 4 000 доларів США, після чого протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , всупереч вимог вищевказаного законодавства, яке регулює порядок переміщення осіб через державний кордон України, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, з корисливих мотивів, не пізніше 01.08.2024 організував механізм незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України до країн Європейського Союзу, сприяв такому порадами, вказівками, наданням засобів, зокрема автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» 2012 року випуску з д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою якого планував перевезти ОСОБА_6 через державний кордон України в межах пункту пропуску «Угринів-Долгобичув», а також з метою усунення перешкод для вказаного незаконного переправлення у вигляді прикордонного наряду Державної прикордонної служби України, 25.09.2024, приблизно о 09:05 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надав службовій особі - інспектору прикордонної служби 2 категорії - перекладачу 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2024 становило 164, 955, 72 гривень, за сприяння останнім в безперешкодному перетині ОСОБА_6 державного кордону України в межах пункту пропуску «Угринів-Долгобичув», після чого протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Прокурор вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є необхідність в продовженні дії обов'язків відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання клопотання без його участі. Клопотання підтримав та просив задовольнити повністю.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про слухання клопотання без їхньої участі. Проти задоволення клопотання не заперечували.
Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання, врахувавши думку учасників провадження, дійшов до висновку про необхідність його задоволення враховуючи наступне.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142410000186 від 13.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.
25 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2024 року було застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 23 листопада 2024 року включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_4 заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку останній вніс. Покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Постановою прокурора було продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 3-ьох місяців, тобто до 25.12.2024 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Частиною 3 ст. 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, має встановити: 1) обставини які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено ряд обов'язків, визначених п. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для продовження застосування відносно нього запобіжного заходу.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями (бездіяльністю), про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу вже було вирішено питання обґрунтованості підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з якими погоджується слідчий суддя і на момент розгляду вказаного клопотання.
Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в повному обсязі доведене існування ризиків, а саме:
- ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з конфіскацією майна і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі - з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до втечі;
-ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
-ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
За такого, вирішуючи питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому саме такі мінімальні обов'язки, які покладені на підозрюваного, можуть запобігти цим ризикам.
При цьому, у задоволенні клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов'язків на два місяці слід відмовити, оскільки строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні спливає 25.12.2024 року
Керуючись ст. ст. 182,183,194,199 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.12.2024 року, строк дії обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2024 року, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатись з Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42024142410000186 від 13.09.2024;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід та/або накладене грошове стягнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1