Єдиний унікальний номер №943/2168/24
Провадження №3/943/1011/2024
18 листопада 2024 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участі секретаря судового засідання Дутки С.І., за участі адвоката Скоробогатого М.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали, які надійшли від начальника Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113866 від 18.08.2024, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП за те, що 18 серпня 2024 року о 10 год. 12 хв. на вулиці Шкільна, 20 у місті Буську Золочівського району Львівської області він, керуючи скутером марки «JOG», без реєстраційного номера, не виконав законної вимоги проблискових маячків червоного та синього кольорів, звукової сирени на службовому автомобілі марки «Reno Daster», р.н. НОМЕР_1 , та продовжив рух, здійснивши зупинку в тупиковій дорозі, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР України.
Крім того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113858 від 18.08.2024, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що 18 серпня 2024 року о 10 год. 12 хв. на вулиці Шкільна, 20 у місті Буську Золочівського району Львівської області він, керуючи скутером марки «JOG», без реєстраційного номера, із явними ознаками алкогольного сп'яніння та у встановленому законодавством порядку відмовився пройти аналіз на місці зупинки транспортного засобу та у лікувальному закладі КНП «Буська ЦРЛ», чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення.
Постановою судді від 24.09.2024 року вищевказані справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи представлений повноважним захисником - адвокатом Скоробогатим М.В., який в судовому засіданні категорично заперечив винуватість свого підзахисного в скоєнні вищевказаних адміністративних правопорушень та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначені в адміністративному протоколі обставини не відповідають дійсності, його вина не доведена та відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки жодних ознак сп'яніння у його підзахисного виявлено не було, такі не зазначені в адміністративному протоколі, як і не називалися жодного разу поліцейським на місці зупинки, про що об'єктивно вбачається із відеозапису події. Також із відеозпису слідує, що за відсутності підстав для проведення огляду, поліцейський висловив ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що його підзахисний погодився пройти такий огляд саме у медичному закладі, однак поліцейський відмовився та переконував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 не погодився та самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у КНП «Буська ЦРЛ», де згідно висновку лікаря №151 від 18.08.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого захисник надав копію вказаного медичного висновку. При цьому, наведені фактичні обставини слідують із наявного та дослідженого відеозапису події, а жодних ознак стану алкогольного сп'яніння в рамках цієї події у ОСОБА_1 не названо і не виявлено поліцейськими, його поведінка відповідала дійсності, він заперечив факт сп'яніння, як і протягом тривалих перевірок підзахисного поліцейськими жодних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не називалося. Також захисник вважав відсутнім у діянні ОСОБА_1 інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, оскільки його вина в цьому правопорушенні недоведена, а інкримінований склад правопорушення містить дві частини, які ОСОБА_1 не інкримовані, а суд не вправі виходити за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки це суперечитиме принципу правової визначеності та порушуватиме право на захист особи. Відтак, на думку захисника, факти інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень залишаються недоведеними та спростовуються вищенаведеними обставинами, а вина ОСОБА_1 у їх скоєнні «поза розумним сумнівом» не доведена, а тому захисник просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів пункту 2.4 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Норма статті 122-2 КУпАП містить дві частини правопорушень, які передбачають адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу (ч. 1 ст. 122-2 КУпАП), а також адміністративну відповідальність за невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу (ч. 2 ст. 122-2 КУпАП).
Проте, як слідує із складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113866 від 18.08.2024, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП без зазначення частини цієї статті, яка передбачає його відповідальність за дане правопорушення, а також без вказівки на пункт ПДР України, який він порушив.
Згідно статті 221 КУпАП до компетенції районних судів належить лише розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а частиною першою статті 229 КУпАП передбачено підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП - органам автомобільного транспорту та електротранспорту.
Оскільки органом поліції у вину ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113866 від 18.08.2024 року поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, яка містить дві частини з різною підвідомчістю розгляду справ за цією нормою закону про адміністративну відповідальність, без зазначення частини (першої чи другої) цієї статті, а тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення за статтею 122-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Надточій проти України», рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних. Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації» Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, яка містить дві частини з різною підвідомчістю розгляду справ за цією нормою закону про адміністративну відповідальність, без зазначення частини (першої чи другої) цієї статті, а тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення за статтею 122-2 КУпАП, перекваліфікація якого чи самостійне редагування вищевказаного протоколу судом не допускається, а тому із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Крім того, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із таких мотивів.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду регулює «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Відповідно до пункту 2 Розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Зокрема, відповідно до пункту 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці).
Однак, як установлено судом, що підстави для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейським у відповідності до вимог Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 названо не було. Зокрема, як убачається із відеозапису події, що такий розпочинається із того, що ОСОБА_1 було зупинено на вулиці Шкільна у м. Буську за керування скутером без мотошолома. Після цього, поліцейським у порушення приписів пункту 2 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, в силу якого поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів лише за наявності ознак, передбачених пунктами 3, 4 розділу І цієї Інструкції. Однак, не виявивши та не назвавши ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , тобто за відсутності підстав для проведення такого огляду, поліцейський висловив ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що його підзахисний погодився пройти такий огляд саме у медичному закладі такими словами: «добре, їдемо в лікарню», однак поліцейський переконував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер такими словами: «якщо не вживали, то продуйте на місці», на що ОСОБА_1 не погодився та самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у КНП «Буська ЦРЛ», за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується медичним висновком лікаря КНП «Буська ЦРЛ» №151 від 18.08.2024, складеним о 11:30 год., тобто протягом двох годин з моменту зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції (10:12 год).
Пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до пункту 8 Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008, - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в рисутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Проте, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113858 від 18.08.2024, складеного 18 серпня 2024 року о 11:30 год, що у ньому відсутні ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . Також не вбачається таких ознак та дій щодо ухилення від огляду ОСОБА_1 на відеозаписі події, а зазначена у протоколі фабула обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП сформульована, що ОСОБА_1 «відмовився пройти аналіз на місці зупинки транспортного засобу та у лікувальному закладі КНП «Буська ЦРЛ», що спростовується вищенаведеним та медичним висновком лікаря КНП «Буська ЦРЛ» №151 від 18.08.2024.
Згідно частини п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У рішенні ЄСПЛ «Матанович проти Хорватії» зазначено, що буде порушенням Конвенції використання одних доказів з ігноруванням інших.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №113858 від 18.08.2024, враховуючи істотне порушення процедури такого огляду, відсутність передбачених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року ознак для такого огляду, а також відсутність у матеріалах справи будь-яких даних щодо ухилення ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17).
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 36, 40-1, 122-2, 130, 245, 247, 266, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя:
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даних адміністративних правопорушень на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Повний текст постанови складено 21.11.2024 року.
Суддя І. Б. Кос