1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/7576/23 1-кп/335/387/2024
18 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуальних прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, матеріали об'єднаного кримінального провадження за внесеними до ЄРДР номерами: № 12017080060003469 від 23.09.2017, № 12017080060003906 від 03.11.2017, № 12017080060004258 від 06.12.2017, №12018080020000272 від 01.02.2018 № 12018080060000909 від 06.04.2018, № 12018080020000933 від 17.04.2018, № 12018080060001161 від 04.05.2018, №12019080020001769 від 23.10.2019, № 12019080060002888 від 14.11.2019, №12021082020000690 від 08.09.2021, № 42022082030000065 від 05.08.2022, № 12022082060001330 від 21.10.2022, № 12023082040000655 від 25.04.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Феодосія, АР Крим, громадянки України, працюючої діловодом в благодійній організації «Українська весна», не заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, маючої незакінчену вищу освіту, невійськовозобов'язаної, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, маючого повну середню освіту, не одруженого, маючого одну малолітню дитину, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовозобов'язаного, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого: за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2023 про затвердження угоди про визнання винуватості від 31.05.2023, за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 нмдг, що складає 17 000 грн.. Перебував на обліку в Комунарському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області з 19.10.2023, станом на листопад 2024 року штраф сплачено,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який не має на утриманні будь-яких осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, працевлаштованого в ПрАТ ЗЗРК підземним кріпильником 4-го розряду підземної дільниці № 2 шахти «Прохідницька», не одруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працевлаштованого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , раніше судимого: 11.10.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 366, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права займати відповідні посади строком на 1 рік. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на строк 3 роки; 15.02.2013 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати господарські посади строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2010. Апеляційним судом Донецької області 11.06.2013 остаточно визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Відомостей про звільнення довідка не містить, що підлягає додатковому з'ясуванню,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч.2 ст. 317 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Пологи Пологівського району Запорізької області, громадянина України, офіційно не працюючого, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 , маючого статус внутрішньо переміщеної особи, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,-
20.02.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження № 12022082060001330 від 21.10.2022 відносно ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України
Відповідно до ухвали судді від 22.02.2024 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.03.2024.
Відповідно до ухвали суду від 11.03.2024 справу призначено до судового розгляду.
Надалі судом відповідно до ухвал від 23.04.2024 та 29.05.2024 з даним кримінальним провадженням були додатково об'єднані інші кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 окремо відносно кожного.
В кримінальному провадженні відносно кожного з обвинувачених окремо відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 було вирішено питання про запобіжні заходи, строк дії яких спливає 18.11.2024.
Прокурором були заявлені клопотання про продовження кожному з обвинувачених раніше застосованих до них запобіжних заходів та покладених обов'язків.
Вирішуючи заявлені прокурором клопотання про продовження дії запобіжних заходів та покладених обов'язків у зв'язку з внесенням застави стосовно кожного з обвинувачених, суд керується наступним.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, але наразі порядок дослідження обставин та перевірки їх доказами ще не визначено. Прокурором оголошуються обвинувальні акти щодо обвинувачених.
Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За даним кримінальним провадження з часу його надходження до суду під домашнім арештом перебуває п'ять обвинувачених, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Відносно двох обвинувачених, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_9 застосовані зобов'язання після внесення застави.
Прокурором до суду було скеровано окремі клопотання щодо продовження строку домашнього арешту відносно кожного із зазначених обвинувачених, яких це стосується.
Щодо клопотань про перебування під домашнім арештом суд зазначає загальні положення, які ним враховуються при їх вирішенні.
Так, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виходить з такого.
Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку домашнього арешту відносно ОСОБА_6 мотивовано наступним.
Відповідно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочини, які згідно ч. 6 ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десяти років.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання обвинувачений зобов'язується не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без відповідного дозволу, що дасть йому змогу вільно пересуватись по території Запорізької області та враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризики того, що ОСОБА_6 з метою уникнення покарання буде переховуватися від суду або вчинить інше кримінальне правопорушення.
Як вже зазначалося, то ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком до 18.11.2024.
Відносно ОСОБА_6 до суду надійшло ще одне кримінальне провадження. ОСОБА_6 в даному об'єднаному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 наразі є одруженим, має одну малолітню дитину, не працевлаштований, проходив військову службу, але наразі військовослужбовцем не є, має зареєстроване та фактичне місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків, є раніше не судимим.
Сторона захисту не заперечувала щодо продовження строку дії такого запобіжного заходу за раніше обраних умов.
Прокурор обґрунтовує наявність ризиків тим, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність у зв'язку з відсутністю стійких соціальних зв'язків та постійного джерела доходів.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, родину, малолітню дитину та постійне місце проживання, раніше не судимий. Разом з цим останній немає джерела постійного доходу, оскільки реєстрація його як фізичної особи-підприємця належними документами не підтверджена, відносно нього об'єднані інші кримінальні провадження, тому наявність такого ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України має місце. В даному випадку, суд додатково звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 за матеріалами провадження проходив військову службу та був залучений відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що є конституційним обов'язком громадян.
Окрім іншого, суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 , його певна роль, яка визначена за матеріалами обвинувачення.
За такого, вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існує з боку останнього ризик, передбачений пунктом 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні таких правопорушень; працездатний вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 ; наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків в місці його постійного проживання ; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, оскільки протилежне перед судом не доведено; нестабільний його майновий стан, недоведеність наявності постійних доходів, зокрема від проходження служби, обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; відсутність повідомлень про не дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність відомостей про обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень та направлення обвинувального акту щодо цього до суду; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризики, які були враховані судом при продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний час зменшилися та продовжують існувати.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт з обмеженнями у визначений час забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а отже клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід задовольнити частково, задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому цілодобовий домашній арешт на домашній арешт у певний період доби із застосуванням електронного засобу контролю з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Щодо клопотання захисника адвоката ОСОБА_12 скерованого ним в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначає наступне.
В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_12 зазначив, що на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2023 року у справі №333/5336/23, кримінальне провадження винесене до ЄРДР за №12023082040001002 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, шо становить 134200,00 грн.
29.06.2023 року заставу за ОСОБА_6 внесено, квитанція надана до ІТТ №1 ГУНП в Запорізькій області, в подальшому 29.06.2023 ОСОБА_6 було звільнено з-під варти з ІТТ №1 ГУНП в Запорізькій області.
Кримінальне провадження винесене до ЄРДР за №12023082040001002 було направлено з обвинувальним актом до Комунарського' районного суду м. Запоріжжя справа 333/8483/23, яка в подальшому об'єднано Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя зі справою №335/7576/23.
Ухвалою суду від 29.05.2024 зазначене кримінальне провадження було об'єднано з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст.ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2 КК України, яке надійшло з Комунарського районного суду м. Запоріжжя (справа №333/8483/23, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023082040001002) і в якому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Вважають, що оскільки нормами КПК України не передбачено застосування до однієї особи в одному й тому ж кримінальному провадженні одночасно двох запобіжних заходів, то такий запобіжний захід як застава підлягає скасуванню.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_12 , оскільки вважав, що порушене питання щодо скасування запобіжного заходу у вигляді застави підлягає вирішенню судом при ухваленні остаточного рішення за результатами розгляду кримінального провадження.
Одним із запобіжних заходів в кримінальному провадженні є застава.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.
Відповідно до ст. 182 Кримінального процесуального Кодексу України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, тобто заставодавцем. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх не виконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки не виконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується). Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ,обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо не помірним для нього.
Відповідно до Кримінального процесуального Кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
У разі не виконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обраннязапобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
У разі звернення в дохід держави застави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Проте застава, що була внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Заставодавцем може бути визнана особа, якій належить відповідне майно - предмет застави - і не має перешкод для його внесення.
Постановою Кабінету Міністрів Українивід 11 січня 2012 року за № 15 затверджено Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу. Цим Порядком визначено механізм внесення, повернення та звернення у дохід держави коштів у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який обраний з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов'язків, передбачених положеннями Кримінально-процесуального кодексу України.
Застава вноситься у національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок суду, який обрав такий запобіжний захід, відкритий в органах Казначейства в установленому законодавством порядку, тобто на депозитний рахунок.
Розмір застави визначається у постанові (ухвалі) судді чи суду про обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави.
Внесення коштів на депозитний рахунок суду здійснюється на підставі платіжного доручення особи чи заставодавцю не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави. Підтвердженням внесення коштів на депозитний рахунок суду є платіжний документ з відміткою банку про виконання, який надається посадовій особі або органу, в провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження.
Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунку - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку.
Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи :
- заяву особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку;
- засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;
- копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.
Слід відмітити, що відповідно до Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого Кабінетом Міністрів України, звернення застави у дохід держави здійснюється на підставі копії постанови (ухвали) судді чи суду, в якій міститься рішення про звернення застави в дохід держави, прийнятої у випадках, передбачених КПК України. Копія постанови (ухвали) судді чи суду протягом п'яти днів з дня набрання нею законної сили надсилається суддею (судом), який її прийняв, до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу.
Як встановлено судом в судовому засіданні на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2023 року у справі №333/5336/23, кримінальне провадження винесене до ЄРДР за №12023082040001002 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, шо становить 134200,00 грн.
29.06.2023 заставу за ОСОБА_6 внесено, квитанція надана до ІТТ №1 ГУНП в Запорізькій області, в подальшому того ж дня ОСОБА_6 було звільнено з-під варти.
При цьому до самого клопотання будь-яких доказів щодо цього не долучено, зокрема, копії квитанції чи іншого документа, на підставі якого можливо було б встановити особу заставодавця та підтвердити обставини внесення застави.
Відомості про те, що застава не була звернута на користь держави також не підтверджені належними доказами.
Останнє є перешкодою для вирішення такого питання як скасування застави та повернення її суми належній особі.
З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги встановлені обставини суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника як такого, що заявлено передчасно та не підтвердженого відповідними доказами.
Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 мотивовано наступним.
Відповідно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочини, які згідно ч. 6 ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десяти років.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наразі існують ризики того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання буде переховуватися від суду або вчинить інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_7 в даному об'єднаному кримінальному провадженні обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 одружений, має двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання в м. Запоріжжі. Мав судимість, відповідно до якої його засуджено до штрафу, який наразі ним сплачено та станом на 11.11.2024 його знято з обліку в органі пробації.
Стороною захисту було надано документи на підтвердження того, що обвинувачений наразі влаштувався на роботу на об'єкт стратегічного значення. У зв'язку з цим у нього виникла необхідність прибуття на зазначений об'єкт заздалегіть до робочого часу і його засіб контролю на території заводу не подає сигнал, що викликає додаткові проблеми з його контролю. Враховуючи викладене судом було скасовано необхідність носіння електронного засобу контролю.
Крім того, при розгляді питання про застосування запобіжних заходів суд повинен врахувати вимоги ст. 178 КПК України, якою встановлено перелік обставин, що мають бути оцінені при обранні запобіжного заходу. Аналіз поведінки обвинуваченого в аспекті вказаних обставин свідчить про наявність потреби продовження запобіжного заходу у вигляді саме цілодобового домашнього арешту.
Згідно зі ст. 131 КПК України запобіжні заходи є видом заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, на них розповсюджуються такі загальні правила застосування останніх: заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби судового слідства виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням; під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Під час обрання запобіжного заходу мають враховуватися не лише загальні, але й спеціальні критерії, що визначені законодавцем як мета та підстави для ухвалення рішення. Вони визначені у ст. 177 КПК. Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, які наведені в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Використовуючи відомі науці кримінального процесуального права способи тлумачення вищевикладених приписів закону, можна дійти висновку, що застосування запобіжного заходу спрямоване виключно на забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Виходячи з цієї мети, слід надавати оцінку й іншим її складовим, спрямованим на запобігання спробам вчинити певні дії.
При цьому запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК. Отже, сторона обвинувачення може ініціювати обрання (продовження) запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК).
Припис першого речення ч. 2 ст. 177 КПК визнає достатньою підставою для суду його переконаність, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас комплексний аналіз приписів ч. 1 та 2-го речення ч. 2 ст. 177 КПК свідчить, що суд повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу у процесі розгляду відповідних клопотань, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК); пам'ятати про критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, та на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обставини, визначені у ст. 178 КПК, також слід враховувати у процесі обрання запобіжного заходу. Хоча вони мають певною мірою факультативне значення, їх оцінка має відбуватися з дотриманням таких самих умов, що стосуються з'ясування мети та підстав цього заходу.
Отже, суд під час продовження запобіжного заходу, в кожному випадку розгляду відповідного клопотання, зобов'язаний зробити висновок про наявність/відсутність ризику/ризиків у вигляді вчинення відповідних спроб порушення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують його подальше застосування (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК).
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існує з боку останнього ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень; працездатний вік, оскільки не встановлено, що обвинувачений є особою з інвалідністю; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи; майновий стан останнього, наявність доход у вигляді заробітної плати; обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; не доведення належними доказами не дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушення; велика кількість обвинувальних актів, які наразі перебувають на розгляді в суді, що створює реальний ризик повторення протиправної поведінки, зокрема щодо незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, що його створює обвинувачений.
Так, останній влаштувався на роботу ТОВ «РЕМБУД ІНЖИНІРИНГ» та отримав тимчасову перепустку на територію заводу «Запоріжсталь». Умови роботи передбачаю його обов'язок приступити до виконання обов'язків та пройти перевірку для доступу на територію заводу до 07.00 год. Також, оскільки місце роботи обвинуваченого наразі є об'єктом стратегічного значення на його території діють певні обмеження щодо перебування на ньому та режим доступу. Через зазначені обставини засіб контролю, який носить ОСОБА_7 не подає відповідний сигнал, що вносить певні непорозуміння щодо контролю з боку правоохоронних органів. Домашній арешт у певний період доби наразі є тим заходом, який в повній мірі може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Враховуючи наведені стороною захисту обставини, суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміни умов перебування та встановлення обмежень лише у певний час та без застосування електронного засобу контролю є обґрунтованим та належним чином були враховані судом раніше при продовженні запобіжного заходу.
Разом з цим, суд приходить до висновку, що обставини, які були враховані судом при продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на даний час не змінилися.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт з обмеженнями визначеними у певний період доби без застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_12 , забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку домашнього арешту відносно ОСОБА_8 мотивовано наступним.
Відповідно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочини, які згідно ч. 6 ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десяти років.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Вважали, що є наяними ризики того, що ОСОБА_8 з метою уникнення покарання буде переховуватися від суду або вчинить інше кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 щодо ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.11.2024.
ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 не одружений, не має на своєму утриманні будь-яких осіб, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків, вважається особою раніше не судимою.
Стороною захисту порушено питання про зміну адреси проживання обвинуваченого, за якою наразі просять здійснювати за ним відповідний контроль. Вказали, що обвинувачений допомагає своєму батькові з виконанням будівельних робіт за наймом.
Наведені прокурором доводи по кримінальному провадженню на цій стаді провадження є достатніми для того щоб вважати, що вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_8 , в період воєнного стану, є реальним ризиком.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існує з боку останнього ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; кількість епізодів злочинної діяльності, працездатний вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, оскільки доказів протилежного суду не надано; доведеність стороною захисту наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем його зареєстрованого проживання; нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик вчинення іншого злочину, що його створює обвинувачений.
Отже, враховуючи доведеність на цій стадії провадження обґрунтованості обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 та наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, суд вважає за можливе продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що може нівелювати зазначений ризик.
Разом з тим, суд приймає до уваги те, що на виконання свого обов'язку обвинувачений ОСОБА_8 повідомив про зміну свого місця проживання, а саме те, що наразі він проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_6 . Тому, з огляду на те, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не позбавляє обвинуваченого права на вільне обрання місця проживання, суд вважає, що наразі він підлягає контролю за обраним місцем проживання.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт в певний період доби з застосування електронного засобу контролю забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 мотивовано наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_10 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв'язку з відсутністю стійких соціальних зв'язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_10 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде співмірним заходом зі встановленням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 щодо ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.11.2024 включно.
ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 розлучений, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків, вважається особою раніше не судимою, має незадовільний стан здоров'я, який став однією з підстав зміни йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування.
ОСОБА_10 та його захисник адвокат ОСОБА_13 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Як передбачено ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 разом із батьками, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тому має достатні соціальні зв'язки.
Також судом враховуються, обставини, які стали підставами під час зміни запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_10 хворіє з 2018 року на тяжкі хвороби: захворювання нирок та серця. Відповідно до консультаційного висновку кардіолога від 18.07.2023, та консультативного огляду кардіолога від 21.11.2023 ОСОБА_10 переніс інфаркт міокарда у червні 2023 року, також при огляді виявлено: значна а-гіпокінезія усіх сегментів ЛШ, тяжка систолічна дисфункція ЛШ, у порожнині ЛШ візуалізується тромб, фіксований до верхівки, ішемічна кардіоміопатія, серцева недостатність зі значно зниженою СФЛШ, мітральна недостатність 2 ступеню, помірний перикардит без тампонади серця, двосторонній плеврит (ліворуч 1300 мл, праворуч 150 мд. ріднини виконано торакоцентез-відкачали голкою), та інші. На день затримання останнього лікарями було визначено на госпіталізацію до 5 міської лікарні. Філія державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області своїм листом від 22.11.2023 підтвердила факт лікування ОСОБА_10 в слідчому ізоляторі 20 та 21.11.2023. Медична служба слідчого ізолятору вивозила обвинуваченого до Запорізької обласної клінічної лікарні, де провели декілька обстежень та був встановлений діагноз: двосторонній плеврит (ліворуч 1300 мл, праворуч 150 мд. рідини виконано торакоцентез-відкачали голкою), ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, ішемічна кардіоміопатія, серцева недостатність зі значно зниженою СФЛШ, мітральна недостатність 2 ступеню, помірний перикардит без тампонади серця, перенесений у минулому інфаркт міокарда, жовтуха, рекомендації: УЗД ОЧП, контроль крові гепатит, консультація хірурга та гастроентеролога, після медикаментозної терапії серцевої недостатності дообстеження кардіохірурга. Також Філія державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області повідомляла, що стан здоров'я ОСОБА_10 прогресивно погіршується за рахунок хронічної серцевої недостатності, та має перспективу до несприятливих прогнозів щодо його життя та здоров'я. Обвинувачений повідомив, що він пройшов МСЕК та йому буде підготовлено висновок щодо визнання його особою з інвалідністю, який він надасть суду після отримання.
В ході розгляду клопотання прокурором доведено, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу ще на попередніх стадіях процесу не зменшилися, що на переконання суду виправдовує подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом.
Підстав для зміни запобіжного заходу в ході судового засідання не встановлено.
При цьому, суд, вважає за необхідне врахувати, що обвинуваченому з врахуванням його належної процесуальної поведінки під час перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та необхідності проходження відповідного лікування, необхідно залишити часові обмеження, які були визначені раніше, обмежившись забороною залишати своє місце проживання саме у нічний час.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 до 18.11.2024 включно з покладенням відповідних обов'язків.
Так, клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 мотивовано наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризику, передбаченого пунктом 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_11 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв'язку з відсутністю стійких соціальних зв'язків. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_11 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде співмірним заходом зі встановленням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ухвали суду від 26.07.2024 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час строком до 26.09.2024.
Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_17 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з обмеженнями визначеними на нічний час.
Судом встановлено, що ОСОБА_11 розлучений, будь-яких осіб на своєму утриманні не має, працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_13 , що є окупованою територією, має статус внутрішньо переміщеної особи, є раніше не судимим, має задовільний стан здоров'я, працевлаштований та має постійні доходи у вигляді заробітної плати.
ОСОБА_11 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На переконання суду такий запобіжний захід в повній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки будь-яких відомостей про його порушення матеріали кримінального провадження не містять.
Підсумовуюче викладене, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 повинен бути продовженим до 18.11.2024 включно з покладенням на нього відповідних обов'язків, а саме щодо не залишення свого місця проживання у нічний час.
Окремо, прокурором було скеровано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку внесення застави відносно обвинуваченої ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_9 ..
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку внесення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_9 мотивовано наступним, останній усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та невідворотності покарання за них, існує ризик того, що він буде переховуватися від суду, може продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду. Зазначене, на думку прокурора, дає підстави стверджувати, що покладення на ОСОБА_9 обов'язків зможе ефективно попередити такі його спроби. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вбачає за доцільне покладення на ОСОБА_9 певних процесуальних обов'язків.
Разом з тим, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_16 проти задоволення клопотання прокурора загалом заперечували, але не відкидали можливості щодо продовження таких обов'язків судом. Вказали на те, що наразі обвинувачений не допускав будь-яких порушень та своєю належною процесуальною поведінкою нівелює будь-які побоювання щодо подальшого ухилення його від розгляду справи в суді. Додатково повідомили, що наразі ОСОБА_9 створив сім'ю та має намір змінити своє місце проживання, про що письмово повідомить суд. Місце його проживання на теперішній час знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 щодо ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024 з визначенням розміру застави та покладення відповідних обов'язків у випадку її внесення.
ОСОБА_9 розмір застави був сплачений.
ОСОБА_9 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 не одружений, але на теперішній час перебуває у фактичних шлюбних відносинах, будь-яких осіб на своєму утриманні не має, працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Дніпро, є раніше не судимим, має задовільний стан здоров'я.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 сплатив визначений ухвалою слідчого судді розмір застави, а відтак згідно положень ст. 202 КПК України, останній вважається таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ч. 6 ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
На момент проведення судового засідання, ризики, які стали підставою для застосування, а в подальшому і для продовження строку запобіжного заходу відносно кожного з зазначених обвинувачених, не змінилися та продовжують існувати.
Отже, враховуючи наведене та те, що строк дії попередньої ухвали закінчується 18.11.2024, то суд вважає за доцільне продовжити строк дії покладених на ОСОБА_9 обов'язків, визначених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 відповідно, терміном до 15.01.2025 включно.
Також, суд вважає за необхідне додатково звернути увагу останнього на те, що згідно ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а після звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відносно обвинуваченої ОСОБА_5 в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про визначення обвинуваченій обов'язків згідно ст. 194 КПК України.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що вбачаються підстави для покладення на ОСОБА_5 обов'язків через те, що ризики, враховані судом при застосуванні відносно неї запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Беручи до уваги зазначене, наразі виникла необхідність у покладені на ОСОБА_5 при застосуванні та продовжені запобіжного заходу
Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та невідворотність покарання за їх вчинення, існує ризик, що ОСОБА_5 буде переховуватись від суду, може продовжити злочинну діяльність, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами. Вказане дає підстави стверджувати, що покладення на ОСОБА_5 обов'язків зможе ефективно попередити спроби ухилитися від суду, забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вбачається доцільним покладення на ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_12 та сама обвинувачена не заперечували щодо продовження покладених обов'язків.
ОСОБА_5 визначений, відповідно до ухвали слідчого судді, розмір застави був сплачений.
ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 наразі є заміжньою, має на своєму утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштована, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, є раніше не судимою в порядку ст. 89 КК України, має задовільний стан здоров'я. Через укладення шлюбу змінила своє місце проживання.
Згідно ч. 6 ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Додатково, суд вважає за необхідне, звернути увагу ОСОБА_5 на те, що згідно ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а після звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 115, 177-178, 181, 193-194, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Оголосити перерву у судовому засіданні за об'єднаним кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України до 10 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року.
Визначити резервні час та дати на: 16 грудня 2024 року о 14-00 год.; 23 грудня 2024 року о 13-00 год.; 30 грудня 2024 року о 13-00 год.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Клопотання захисника ОСОБА_12 надане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 щодо скасування запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з дня його ухвалення рішення, тобто до 15 січня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 21:00 год. до 07:00 год.;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- носити електронний засіб контролю;
- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копії ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.
Зобов'язати ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводити заходи відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали суду в цій частині покласти на старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , -задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з дня його обрання, тобто до 15 січня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 21:00 год. до 05:00 год.;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копії ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.
Зобов'язати ВП № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводити заходи відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали суду в цій частині покласти на старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з дня його обрання, тобто до 15 січня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 21:00 год. до 07:00 год.;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- носити електронний засіб контролю;
- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копії ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.
Зобов'язати відділ поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводити заходи відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали суду в цій частині покласти на старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до 15 січня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 22:00 год. до 06:00 год.;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копії ухвали про застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.
Зобов'язати ВП № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводити заходи відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали суду в цій частині покласти на старшого групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до 15 січня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 22:00 год. до 06:00 год.;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінальних правопорушень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копії ухвали про застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.
Зобов'язати ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводити заходи відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали суду в цій частині покласти на старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження строку дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов'язки, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження визначених обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду.
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити строк дії ухвали суду щодо запобіжних заходів до 15 січня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20.11.2024 та проголошено о 16.00 год.
Суддя: ОСОБА_1